4.3. Центральні органи державної влади України в галузі інформації
В Україні створено низку центральних органів державної виконавчої влади, які покликані здійснювати державну інформаційну політику. Передусім це: Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Державний комітет зв'язку та інформатизації України, Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення. Окрім того слід вказати на важливе значення для формування та здійснення державної інформаційної політики консультативно-дорадчих органів: Ради з питань інформаційної політики при Президентові України та Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, а також таких надзвичайно важливих утворень, як Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації і Головне управління інформаційної політики Адміністрації Президента України.
Державний комітет телебачення і радіомовлення України.
Державний комітет телебачення і радіомовлення України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. У своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та відповідним Положенням.
Основними завданнями комітету є:
участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах, державної мовної політики;
міжгалузева координація та функціональне регулювання з питань діяльності інформаційної та видавничої сфер, реалізації державної мовної політики;
здійснення управління в інформаційній та видавничій сферах;
сприяння реалізації конституційного права на свободу слова, забезпечення розвитку інформаційної сфери, розширення національного інформаційного простору.
Державний комітет телебачення і радіомовлення України відповідно до покладених на нього завдань:
1)готує пропозиції щодо формування державної політики в інформаційній та видавничій сферах і визначення пріоритетних напрямів подальшого розвитку цих сфер, а також щодо формування державної мовної політики;
вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів щодо інформаційного забезпечення підтримки інноваційних процесів у державі та розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет, розширення спектра засобів і вдосконалення методів оприлюднення у мережі Інтернет об'єктивної соціально-політичної, економічної, освітньої, правової, науково-технічної та інших видів інформації про Україну;
в межах своїх повноважень розробляє проекти розширення доступу до національних інформаційних ресурсів і вживає заходів для впровадження новітніх інформаційних технологій;
вживає відповідних заходів щодо підвищення рівня інформаційного забезпечення громадян і впровадження європейських стандартів поінформованості суспільства;
готує та подає Президентові України, Кабінету Міністрів України аналітичні матеріали про висвітлення засобами масової інформації найважливіших питань внутрішньої та зовнішньої політики держави;
надає методичну допомогу прес-службам, інформаційно-аналітичним підрозділам і підрозділам взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю органів виконавчої влади;
готує пропозиції про вдосконалення системи управління інформаційною сферою, розробляє заходи щодо запобігання внутрішньому і зовнішньому інформаційному впливу, який загрожує національним інтересам держави;
вживає заходів для розширення інформаційної сфери, підвищення її функціональних можливостей та ефективності;
аналізує та прогнозує розвиток ринку інформаційної, видавничої продукції в Україні та світі;
координує та здійснює методологічне забезпечення діяльності державних засобів масової інформації, у тому числі Національної телекомпанії України, Національної радіокомпанії України, державної телерадіокомпанії "Крим", обласних державних телерадіокомпаній, Київської та Севастопольськрї регіональних державних телерадіокомпаній, інформаційнихагентств, а також державних видавництв, поліграфічних підприємств і підприємств книгорозповсюдження;
спрямовує та контролює діяльність управлінь у справах преси та інформації обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
бере участь у формуванні та реалізації державної науково-технічної, інвестиційної і антимонопольної політики в інформаційній та видавничій сферах тощо.
Структура комітету:
• Управління (служба) організаційно-аналітичного забезпечення роботи Голови Комітету;
• департамент телебачення і радіомовлення;
• департамент друкованих засобів масової інформації, видавничої справи та поліграфії;
• департамент державної інформаційної політики;
• департамент фінансово-економічної діяльності в інформаційній та видавничій сферах;
• адміністративно-господарський департамент;
• управління міжнародних зв'язків та європейської інтеграції;
режимно-секретний відділ;
контрольно-ревізійний сектор.
Як цілком правомірно зазначив у своїй доповіді Голова комітету І.С. Чиж: "Постає питання щодо ролі і місця нашого Комітету як спеціально уповноваженого органу з питань формування та реалізації державної інформаційної політики в системі інших органів державної влади. Чи ми орган, якому підпорядковані державні телерадіоорганізації, і лише виконуємо вказівки інших органів влади та їм підзвітні; чи ми самодостатній орган виконавчої влади, який впливає на формування державної інформаційної політики, організовує, координує і реалізує її. Звичайно, відповідь очевидна. Ми повинні задавати тон у тому, що стосується вироблення і реалізації державної інформаційної політики. Впевнений, усі пам'ятають літо 2003 року, коли Уряду України довелося вжити невідкладних заходів, аби стабілізувати досить серйозну ситуацію, яка склалася на ринку зерна та інших сільгосппродуктів. Саме тоді відповідним розпорядженням Кабінету Міністрів України було створено Тимчасову Урядову інформаційну групу, яка впродовж трьох місяців здійснювала моніторинг висвітлення кризової ситуації. При цьому Комітет не займався звітуванням перед відповідними міністерствами і відомствами, а координував, організовував і самостійно готував аналітичні матеріали для вищого керівництва держави щодо ставлення суспільства до вжитих урядом заходів, які активно висвітлювалися. Аналогічні приклади: події навколо острова Тузла, висвітлення питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Комітет чітко координував діяльність усіх зацікавлених органів. І це було ефективно".
Першочерговим завданням Державного комітету телебачення і радіомовлення у 2004 році є удосконалення державної інформаційної політики як основи інноваційного розвитку українського суспільства та розбудови української держави згідно з Посланнями Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки", "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки", Програмою діяльності Кабінету Міністрів України "Відкритість, дієвість, результативність".
До нагальних завдань комітета належать: забезпечення реалізації конституційних прав громадян на отримання інформації та свободу слова; впровадження Концепції національної інформаційної політики; удосконалення законодавства, що регулює відносини в інформаційній сфері; розробка Інформаційного кодексу; удосконалення механізму управління інформаційною сферою у напрямі оптимізації розподілу повноважень між органами державної влади; кардинальне поліпшення технічного стану державних телерадіоорганізацій шляхом реалізації Програми науково-технічного розвитку державного телебачення і радіомовлення на 2004-2008 роки; відновлення і збереження мережі проводового мовлення, яке переважно обслуговує інформаційні потреби найменш соціально захищених верств населення; розширення інформаційної присутності України за кордоном, зокрема через розвиток супутникового іномовлення; налагодження ефективної та системної роботи щодо інформування громадськості з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, створення позитивного міжнародного іміджу України; підтримка україномовних засобів масової інформації; стимулювання розвитку та підтримки національного книговидання. Також комітетом заплановано: підготувати проект Закону України "Про засоби масової інформації" як складову Інформаційного Кодексу України; розробити план заходів щодо створення передумов для впровадження системи суспільного телебачення і радіомовлення на 2004-007 роки; прискорити технічне переоснащення державних телерадіокомпаній, забезпечити перехід на цифрову технологію державного телебачення і радіомовлення; створити відео-фонд програм, вироблених за державним замовленням, налагодити систему обміну відеопродукцією між державними телерадіокомпаніями.
Державний комітет зв'язку та інформатизації України
Слід відзначити важливу роль у здійсненні державної політики в галузі інформації Державного комітету зв'язку та інформатизації України, який є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України, що виконує функції Адміністрації зв'язку України, забезпечує проведення державної політики в галузі зв'язку, розподілу і використання радіочастотного ресурсу та у сфері інформатизації, несе відповідальність за їх стан і розвиток. У своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету
Міністрів України та цим Положенням. Комітет узагальнює практику застосування законодавства України з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства, у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президента України і Кабінету Міністрів України, у межах своїх повноважень організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Основні завдання Державного комітету зв'язку та інформатизації України:
участь у формуванні і реалізації державної політики в галузі зв'язку, розподілу і використання радіочастотного ресурсу та у сфері інформатизації;
розроблення та здійснення заходів щодо розвитку і вдосконалення єдиної національної системи зв'язку, підвищення її якості, доступності й сталого функціонування;
формування Національної програми інформатизації та забезпечення її виконання;
регулювання діяльності, спрямованої на задоволення потреб споживачів у засобах і послугах зв'язку, та діяльності, пов'язаної з використанням радіочастотного ресурсу;
сприяння розвитку підприємництва на конкурсних засадах у сфері надання послуг зв'язку, проведення державної антимонопольної політики в галузі зв'язку та у сфері інформатизації.
Державний комітет зв'язку та інформатизації України відповідно до покладених на нього завдань:
визначає перспективні напрями розвитку зв'язку, основні засади щодо розподілу і використання радіочастотного ресурсу, пріоритетні напрями інформатизації загальнодержавного значення, реалізує єдину науково-технічну політику в галузі зв'язку та у сфері інформатизації;
бере участь у розробленні проектів загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку, Державного бюджету України, у межах своїх повноважень контролює використання бюджетних асигнувань за цільовим призначенням;
розробляє нормативно-правові акти, які регулюють діяльність у галузі зв'язку, розподілу і використання радіочастотного ресурсу та у сфері інформатизації;
розробляє програми, спрямовані на задоволення потреб у послугах зв'язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб і громадян, а також проекти концепцій, програм та актів законодавства України з питань розподілу і використання радіочастотного ресурсу;
виконує згідно із законодавством функції генерального державного замовника Національної програми інформатизації, у тому числі щодо: нагляду і контролю за формуванням і виконанням завдань (проектів) Національної програми інформатизації; координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, пов'язаної з виконанням завдань (проектів) Національної програми інформатизації, а також частин державних, міждержавних, галузевих, міжгалузевих і регіональних програм та проектів, що стосуються сфери інформатизації тощо.
Структура Державного комітету зв'язку та інформатизації України:
управління радіотехнологій і використання радіочастот;
управління координації діяльності операторів зв'язку та ліцензування;
управління стратегії розвитку та науково-технічної політики;
управління перспективного розвитку інформатизації;
управління міжнародних зв'язків та європейської інтеграції;
управління інфраструктури інформатизації та розвитку Інтернету.
На закінчення, слід зазначити, що Державним комітетом зв'язку та інформатизації України у 2002 році було розроблено Програму "Електронна Україна", прийняття і реалізація якої матиме надзвичайно важливе значення для формування в Україні інформаційного суспільства, а також подолання проблеми цифрової нерівності в нашій країні. (Детально це буде розглянуто у сьомому розділі посібника "Електронний уряд: проблеми та пріоритети").
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення є конституційним, постійно діючим позавідомчим державним органом, підзвітним Верховній Раді України та Президентові України. Національна рада створюється з метою забезпечення свободи слова і масової інформації, прав та законних інтересів споживачів (телеглядачів і радіослухачів), виробників і розповсюджувачів масової звукової, візуальної, аудіовізуальної інформації і даних, розробки і здійснення державної політики ліцензування телерадіомовлення, раціонального використання природно обмеженого радіочастотного ресурсу держави, реалізації та контролю за додержанням законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення. Національна рада діє в інтересах суспільства і є самостійною в межах повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Основними завданнями Національної ради є:
захист прав громадян на свободу думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань, передбачених Конституцією України, законодавчими актами у сфері аудіовізуальних засобів масової інформації;
забезпечення виконання телерадіоорганізаціями вимог чинного законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення, реклами, авторського права і суміжних прав та контроль за його додержанням;
участь у реалізації державної політики у сфері телебачення і радіомовлення;
розробка та здійснення державної політики ліцензування телерадіомовлення;
розміщення державного замовлення на висвітлення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно із Законом України;
контроль за формуванням та виконанням інших видів державного замовлення Національною телекомпанією України, Національною радіокомпанією України та іншими телера-діоорганізаціями;
забезпечення державної підтримки аудіовізуальних засобів масової інформації України у їх становленні та розвитку;
розгляд у встановленому порядку заяв телерадіоорганізацій на отримання ліцензій; видача на конкурсній основі ліцензій на мовлення, кабельне мовлення, ретрансляцію, проводове (кабельне) мовлення; контроль за дотриманням телера-діоорганізаціями умов ліцензії;
гармонійний розподіл та контроль за ефективним використанням радіочастотного ресурсу держави виходячи з інтересів суспільства, особи та національних телерадіоорганізацій;
застосування в межах своїх повноважень заходів адміністративного характеру щодо телерадіоорганізацій – порушників чинного законодавства України;
сприяння діяльності і розвитку національних телерадіо-виробників і організацій, які їх об'єднують, у їх становленні та розвитку, створенні національної конкурентноздатної продукції та освоєнні нових ринків її реалізації, входженню України у світовий інформаційний простір;
здійснення державної реєстрації аудіовізуальних засобів масової інформації (телерадіоорганізацій) як суб'єктів інформаційної діяльності;
недопущення монополізації аудіовізуальних засобів масової інформації;
захист телерадіоорганізацій від тиску владних структур, а також політичних, релігійних, фінансових та економічних кіл суспільства тощо.
До основних обов'язків Національної ради належать:
ведення державного реєстру телерадіоорганізацій України, створення єдиного банку даних про них;
контроль за додержанням телерадіоорганізаціями вимог чинного законодавства, зокрема щодо іноземного інвестування та порядку телерадіомовлення під час виборчих кампаній і референдумів;
узгодження стандартів та норм технічної якості телера-діопрограм, контроль за їх додержанням;
розробка положень про порядок ліцензування і використання каналів мовлення та умов конкурсу на отримання ліцензій, погодження їх з відповідною постійною Комісією Верховної Ради України і публікація у засобах масової інформації;
визначення, на підставі розроблених положень, порядку ліцензування та використання каналів мовлення, порядку мовлення з використанням супутників тощо.
Забезпечення відповідно до світових стандартів розвитку, якісного стану телебачення і радіомовлення, зростання професійного, художнього, морально-етичного, естетичного та еколого-освітнього рівня програм і передач телерадіоорганізацій, захист національної безпеки України в інформаційній сфері є пріоритетами діяльності Національної ради.
Діяльність Національної ради ґрунтується на принципах законності, ідеологічного і політичного плюралізму, дотримання загальновизнаних норм моралі, гласності, колегіальності, об'єктивності, науковості і компетентності, дотримання міжнародних зобов'язань України у сфері інформаційного обміну, повноти і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих нею рішень.
Склад Національної ради затверджується Верховною Радою України терміном на чотири роки в кількості 8 осіб: за поданням чотирьох кандидатур Головою Верховної Ради України та чотирьох кандидатур – Президентом України. Члени Національної ради на час виконання їхніх службових обов'язків не можуть обіймати будь-які посади в державних та недержавних органах, організаціях, установах та на підприємствах, одержувати винагороди та разові гонорари за іншу роботу, крім наукової та творчої, бути засновниками (співзасновниками) телерадіоорганізацій. Члени Національної ради припиняють членство у політичних партіях, не можуть мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності.
Головне управління інформаційної політики. Головне управління інформаційної політики є структурним підрозділом Адміністрації Президента України. Основним завданням управління є аналітично-інформаційне забезпечення діяльності Президента України щодо формування та реалізації державної інформаційної політики. У своїй діяльності Управління керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та відповідним Положенням.
Управління відповідно до покладених на нього завдань узагальнює та вносить на розгляд Президента України, Глави Адміністрації Президента України пропозиції:
щодо створення умов для вільного доступу громадян до інформації про діяльність Президента України та Адміністрації Президента;
усунення недоліків у виконанні указів, розпоряджень, доручень Президента України з питань інформаційної політики;
впорядкування механізмів надання громадянам інформаційних послуг органами виконавчої влади;
визначення ефективних способів залучення громадськості до процесів формування засад громадянського суспільства;
надання підтримки у створенні і розвитку інформаційних та консультативних центрів в органах виконавчої влади;
удосконалення взаємодії органів виконавчої влади із засобами масової інформації та громадськими організаціями;
узагальнює аналітично-інформаційні та довідкові матеріали за результатами щоденного моніторингу інформаційного простору, готує щотижневі аналітично-інформаційні огляди за результатами такого моніторингу;
взаємодіє зі ЗМІ з питань підготовки та поширення інформації про діяльність Президента України та Адміністрації Президента;
веде базу даних щодо наявних в інформаційному просторі України ЗМІ;
забезпечує діяльність Прес-центру Адміністрації, організовує проведення прес-конференцій, брифінгів за участю керівників структурних підрозділів Адміністрації та керівників центральних органів виконавчої влади (за згодою);
веде базу даних щодо управлінь (відділів) з питань взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю, прес-служб органів державної влади України;
відповідає за інформаційно-технічне обслуговування Веб-сторінки Президента України в Інтернеті;
готує в межах своєї компетенції матеріали для розгляду на засіданнях Ради з питань інформаційної політики при Президентові України;
розробляє за дорученням Президента України, Глави Адміністрації Президента України або за власного ініціативою самостійно чи разом з іншими структурними підрозділами Адміністрації проекти указів, розпоряджень та доручень Президента України з питань інформаційної політики.
До складу Головного управління інформаційної політики Адміністрації Президента України входять такі структурні підрозділи:
управління моніторингу та аналізу медіа-простору:
відділ моніторингу вітчизняних і закордонних ЗМІ та Інтернет-видань;
відділ моніторингу та аналізу громадсько-політичних подій;
управління з питань взаємодії зі ЗМІ та органами державної влади:
відділ з питань взаємодії зі ЗМІ;
відділ з питань взаємодії з органами державної влади;
Інтернет-відділ.
управління Прес-служби Президента України:
прес-секретар Президента України – керівник управління;
відділ інформаційного забезпечення заходів за участю Президента України;
відділ організаційного забезпечення заходів за участю Президента України;
– відділ технічного забезпечення заходів за участю Президента України.
Окрім того, слід вказати на важливе значення для формування державної інформаційної політики діяльності Управління стратегічних ініціатив, яке є структурним підрозділом Адміністрації Президента України. Основним завданням Управління стратегічних ініціатив є стратегічно важливими для розвитку та безпеки України проектами. Управління стратегічних ініціатив займається розробкою стратегічних ініціатив та пропозицій, спрямованих на забезпечення інтересів держави, а також розробкою стратегій представлення України у світовому інформаційному просторі в контексті реалізації стратегічних проектів. До складу Управління стратегічних ініціатив входять: відділ стратегічного планування та аналізу; відділ стратегічних проектів відділ стратегічних комунікацій.
Рада з питань інформаційної політики при Президентові України. З метою найбільш повного забезпечення права громадян на інформацію, поліпшення координації діяльності органів державної влади у процесі розроблення і реалізації державної інформаційної політики та відповідно до пункту 28 статті 106 Конституції України у квітні 2001 року відповідним Указом Президента було створено Раду з питань інформаційної політики при Президентові України як консультативно-дорадчий орган, яку очолив сам Президент України. Рада у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, а також відповідним Положенням.
Основними завданнями Ради з питань інформаційної політики є:
• аналіз ситуації, що склалася в інформаційному просторі України;
попередній розгляд проектів нормативно-правових актів, що стосуються інформаційної сфери;
аналіз стану додержання законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань інформаційної політики;
розроблення пропозицій та рекомендацій для органів державної влади з питань їх діяльності, спрямованої на забезпечення права громадян на інформацію та свободи діяльності засобів масової інформації, а також вдосконалення взаємовідносин органів державної влади та засобів масової інформації.
Рада для виконання покладених на неї завдань має право:
одержувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади необхідні матеріали та інформацію;
утворювати в разі потреби експертні та робочі групи, залучати в установленому порядку до участі в їх роботі посадових осіб центральних та місцевих органів виконавчої влади, вчених, фахівців, представників об'єднань громадян;
заслуховувати на своїх засіданнях керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій з питань, що належать до її компетенції.
Реалізація рішень Ради може здійснюватися шляхом видання в установленому порядку актів та доручень Президента України, підготовки відповідних законопроектів.
До складу Ради з питань інформаційної політики при Президентові України входять (станом на 15 грудня 2002 р.): Президент України (Голова Ради), Глава Адміністрації Президента України (заступник Голови Ради), Керівник Головного управління інформаційної політики Адміністрації Президента України (секретар Ради), голова Асоціації мережевих телерадіомов-ників (за згодою), Голова Державного комітету зв'язку та інформатизації України, голова Національної спілки журналістів України, президент Національної радіокомпанії України, Керівник Управління стратегічних ініціатив Адміністрації Президента України, головний редактор газети "Урядовий кур'єр", Генеральний директор Українського національного інформаційного агентства, Голова Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України.
Міжвідомча комісія з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України. Міжвідомча комісія з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України є консультативно-дорадчим органом. У своїй діяльності Комісія керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України та відповідним Положенням. Утворена відповідно до Указу Президента України від 6 грудня 2001 року № 1193. Повноваження і склад цієї Комісії затверджено Указом Президента України від 22 січня 2002 року № 63.
Основними завданнями Комісії є:
аналіз стану і можливих загроз національній безпеці України в інформаційній сфері та узагальнення міжнародного досвіду щодо формування та реалізації інформаційної політики;
аналіз здійснення галузевих програм і виконання заходів, пов'язаних із реалізацією міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади державної політики в інформаційній сфері;
розроблення і внесення Президентові України та Раді національної безпеки і оборони України пропозицій щодо:
визначення національних інтересів України в інформаційній сфері, концептуальних підходів до формування державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки держави;
здійснення системних заходів, спрямованих на вдосконалення інформаційної політики України, реалізацію державної стратегії розвитку і захисту національного інформаційного простору та входження України у світовий інформаційний простір;
удосконалення системи правового та наукового забезпечення інформаційної безпеки України;
розвитку інформаційної інфраструктури держави, зокрема з питань модернізації її матеріально-технічної бази та належного фінансового забезпечення;
організації та порядку міжвідомчої взаємодії міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційної безпеки;
удосконалення системи оперативного інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України (в тому числі альтернативною інформацією) у сфері національної безпеки і оборони.
Основні проблеми, вирішенню яких має сприяти Комісія:
входження України у світовий інформаційний простір на рівноправній основі;
посилення інформаційних прямих і зворотних зв'язків між владними структурами і суспільством;
розвиток національної інформаційної інфраструктури, створення інформаційно-аналітичних систем органів державної влади, прискорення процесів модернізації матеріально-технічної бази та забезпечення захисту інформаційних ресурсів;
ефективна протидія іноземній інформаційній експансії та спробам використання національного інформаційного простору для здійснення інформаційно-пропагандистських агресій, дискредитації українських державних і суспільних інститутів, намагань дестабілізувати соціально-політичну обстановку, завдати шкоди міжнародному іміджу України тощо.
Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України. З метою концентрації зусиль у сфері захисту інформації за рішенням Президента України у вересні 1999 року на базі Головного управління урядового зв'язку СБ України із залученням фахівців Державного комітету України з питань державних секретів та технічного захисту інформації було створено Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ України, який став головною структурою в державі з питань криптографічного та технічного захисту інформації. Правовою основою для здійснення покладених на Департамент завдань є: Положення про порядок здійснення криптографічного захисту інформації в Україні (затверджено Указом Президента від 22.05.98 № 505/98), а також нова редакція Положення про технічний захист інформації в Україні (затверджено Указом Президента від 27.09.99 № 1229/99).
Для забезпечення реалізації державної політики в цих особливо важливих сферах діяльності та здійснення державного управління ними, а також з метою забезпечення захисту інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБ України визначено як орган державного управління. Надання Департаменту такого статусу пояснюється тим, що ряд його функцій, визначених нормативно-правовими актами, мають загальнодержавне значення, а рішення Департаменту, прийняті у межах його компетенції, мають обов'язковий характер для всіх суб'єктів України. Наприкінці 2000 року Президентом України вперше було затверджено Положення про комітет, яким нормативно встановлено його основні завдання та функції.
До основних завдань Департаменту належать:
формування та реалізація державної політики у сфері захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних, криптографічного та технічного захисту інформації;
забезпечення у встановленому порядку спеціальними видами зв'язку Президента України, посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності;
забезпечення Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України урядовим зв'язком з вищим командуванням Збройних Сил України, іншими військовими формуваннями, командуванням військових об'єднань у мирний та воєнний час;
виконання в межах своєї компетенції контрольно-наглядових функцій щодо захисту інформації, необхідність охорони якої визначена законодавством.
Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації. Основна сфера діяльності Комітету з питань свободи слова та інформації – розроблення та вдосконалення законодавчої бази держави, що регулює відносини в інформаційній сфері, діяльність засобів масової інформації, сприяє утвердженню свободи слова. Комітет здійснює підготовку законодавчих актів, що стосуються діяльності електронних та друкованих засобів масової інформації, правовідносин у сфері реклами, розвитку мережі Інтернет.
У своїй діяльності Комітет співпрацює з Державним комітетом телебачення і радіомовлення України, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, Державним комітетом зв'язку та інформатизації України. Для підготовки законопроектів Комітет залучає провідних вітчизняних фахівців у сфері інформаційного законодавства, співпрацює з Громадською радою з питань свободи слова та інформації. Комітет регулярно ініціює та організовує парламентські слухання, присвячені проблемам інформаційних відносин та свободі слова в Україні, реагує на звернення громадян щодо порушення їх права на інформацію та свободу слова.
Громадська Рада з питань свободи слова та інформації є постійно діючим консультативно-дорадчим органом у сфері співпраці громадських організацій з Комітетом Верховної Ради з питань свободи слова та інформації. Рада у своїй діяльності керується чинним законодавством України, цим Положенням та іншими рішеннями Ради.
Основними завданнями Ради є:
подання на розгляд Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації пропозицій щодо основних засад національної інформаційної політики, розвитку інформаційного простору, забезпечення інформаційної безпеки України;
попередній розгляд, фахова експертиза проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань, віднесених до відання Комітету, зокрема на предмет відповідності положенням законодавства Європейського Союзу;
підготовка довідок про виконання Україною своїх зобов'язань у рамках міжнародних угод та зобов'язань у сфері інформаційних відносин, внесення пропозицій щодо покращення стану дотримання міжнародних зобов'язань України у сфері інформаційних відносин;
відстеження та аналіз діяльності центральних і місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, пов'язаної з реалізацією національної інформаційної політики, дотриманням свободи слова та права на доступ до інформації;
регулярне інформування Комітету про ситуацію в інформаційному просторі України, її регіонах, діяльність центральних та місцевих органів державної влади, пов'язану з реалізацією національної інформаційної політики, дотриманням свободи слова та права на доступ до інформації;
надання експертно-аналітичної допомоги Комітету в його діяльності;
проведення досліджень, необхідних для наукового обґрунтування питань, пов'язаних із внесенням змін до законодавства України у сфері інформаційних відносин;
ведення роз'яснювальної роботи, популяризація у суспільстві перспективних ідей, пов'язаних зі зміною законодавства України у сфері інформаційних відносин;
залучення фінансової допомоги для вирішення питань розробки сучасної нормативно-правової бази.
Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі. Державним комітетом телебачення і радіомовлення України розроблено положення про Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі для затвердження його Кабінетом Міністрів України. Цим положенням передбачається створення Національної комісії як постійного позавідомчого державного експертного і контролюючого органу. Національна комісія у своїй діяльності буде керуватися Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також відповідним Положенням і відповідати за утвердження здорового способу життя, належного стану моральності суспільства, контролювати обіг продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру.
Основними завданнями Національної комісії є:
координація роботи міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, які виконують виховні, інформаційні, освітні та оздоровчі функції;
аналіз процесів і тенденцій, що відбуваються у сфері захисту суспільної моралі, розробка рекомендацій для органів державної влади та місцевого самоврядування щодо їх правового регулювання;
контроль за дотриманням законодавства України у сфері захисту суспільної моралі;
участь у підготовці проектів законів та інших нормативно-правових актів, національних програм міжнародних договорів України у сфері захисту суспільної моралі;
посилення науково-методичного та інформаційного забезпечення роботи, спрямованої на розвиток духовності та моральності громадян, використання можливостей засобів масової інформації у пропаганді національних і загальнолюдських духовних та моральних цінностей;
залучення дитячих і молодіжних громадських організацій до виконання заходів щодо розвитку духовності та зміцнення моральних засад, виховання трудової моралі.
Передбачаються такі обов'язки Національної комісії:
аналіз теле-, радіо-, відеопродукції, репертуару кінотеатрів, кіно- і відеоустановок, відеозалів, друкованої продукції засобів масової інформації, а також видовищних заходів стосовно їх відповідності вимогам законодавства у сфері захисту суспільної моралі;
попередження розповсюдження та заборона демонстрації фільмів, програм, інформаційних матеріалів, видовищних заходів тощо, які можуть завдати шкоди моральності суспільства;
консультативна допомога органам державної влади і місцевого самоврядування, установам і організаціям всіх форм власності, фізичним і юридичним особам з питань державного регулювання і контролю за обігом продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;
створення бази даних (каталогу) всіх видів продукції сексуального чи еротичного характеру і продукції, що містить елементи порнографії, насильства і жорстокості;
створення архіву та бібліотеки матеріалів порнографічного характеру та матеріалів, що пропагують насильство і жорстокість;
моніторинг практики застосування законодавства з питань захисту суспільної моралі, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення тощо.
Відповідно до покладених завдань Національна комісія буде мати право:
отримувати від органів державної влади і місцевого самоврядування, засобів масової інформації документи, інформацію щодо їх діяльності;
отримувати копії фільмів, аудіо-, відеозаписи теле- і радіопрограм, продукцію друкованих засобів масової інформації, які необхідні для виконання її завдань та проведення експертизи;
проводити у межах своєї компетенції перевірки діяльності засобів масової інформації, установ і організацій всіх форм власності, що займаються діяльністю з обігу продукції і видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру, а також продукції, що містить елементи, порнографії, насильства і жорстокості;
вносити пропозиції стосовно притягнення до відповідальності засобів масової інформації та їх керівників, які порушують законодавство у сфері захисту суспільної моралі; ініціювати питання про припинення дії ліцензії на діяльність з обігу продукції і видовищних заходів сексуального характеру, за умови виявлення порушень законодавства у сфері захисту суспільної моралі тощо.
Національна комісія буде формуватися з провідних діячів культури, мистецтва, науки і освіти, психіатрів, сексопатологів, фахівців у галузі інформації та інших, які рекомендуються для участі у роботі Національної комісії установами і організаціями, в яких вони працюють. Члени Національної комісії не зможуть бути засновниками (співзасновниками) чи мати фінансову зацікавленість у жодному засобі масової інформації чи телерадіокомпанії. Організаційне забезпечення роботи Національної комісії здійснюватиме секретаріат, який функціонує у складі центрального апарату Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Фінансування Національної комісії забезпечуватиме Державний комітет телебачення і радіомовлення України за рахунок коштів державного бюджету.