2.7. Стратегічні наслідки розвитку інформаційних технологій для військової справи

Інформаційне суспільство зосереджує увагу на своїх інфораційних складових у всій їхній різноманітності. Вступ в інформаційну цивілізацію одночасно позначається на розширенні застосування інформаційних технологій як у мирних, так і у воєнних цілях. При цьому є варіанти руху бізнесу вперед, оскільки він має більші можливості для вирішення завдань, але є варіанти виходу на перший план військових, завдання яких можуть бути як дуже важливими, так і підтриманими великими людськими і фінансовими ресурсами.

Одночасно з появою нового інструментарію, зміною самого простору безпеки змінюються завдання і цілі, і все це певним чином є взаємозалежним.

Можна навести думку заступника міністра оборони США П. Вулфовіца: "Ми рухаємося від межі, яка фокусувалась у минулому на відомих погрозах до більш гнучкої межі, заснованої на можливостях захищати себе від мінливих і невідомих погроз... від фокусу на програмах і платформах до фокусу на результатах... від сегментованої інформації і закритої інформаційної архітектури до мережевої інформації і відкритої архітектури.... Йдеться про принципову зміну всієї парадигми війни. Однак у всіх схожих випадках паралельно проходить і зміна парадигми світу, оскільки будь-яка нова технологія, де б вона спочатку не з'явилася, завжди починає розвиватися в найбільш популярних галузях.

Діставши бурхливого розвитку, інформаційні технології змогли переформувати звичайні воєнні дії, змінивши при цьому стратегію і тактику. Ці зміни ми й розглянемо нижче.

Мережева війна (Дж. Арквілла і Д. Ронфельдт)

Дж. Арквілла і Д. Ронфельдт підкреслювали, що мережева війна не закінчується тільки Інтернетом. Інформаційна революція підсилила мережеву форму організації, чим скористалися у воєнних цілях. Інформаційна революція також створила залежність бойових дій від інформації та комунікації. Зростаюча роль недержавних гравців і мережеві форми організації з'єдналися, щоб відтворити можливість подій 11 вересня.

Новий вид мережевої війни проти війни ієрархічної (ілюстрацією чого і стали події 11 вересня і наступні події), виник у результаті нових інформаційних можливостей. По суті, мережева структура розірвана територіально, але зцементована інформаційно. Кожна структурна має поєднуватися когнітивно (табл. 2.4).

Тип структури	Фізичний простір	Інформаційний простір	Когнітивний простір
Ієрархічна структура	Зв'язаність	Зв'язаність	Зв'язаність
Мережева структура	Розірваність	Зв'язаність	Зв'язаність

Останній тип зв'язаності, ймовірно, і позначається на зростанні радикалізму. Мережеві структури тероризму викликали до життя нові методи боротьби з ними, у тому числі спроби контролювати нарративи, що поширюються в мережі, оскільки саме вони формують ту зв'язаність учасників мережі, що заміняє їм територіальну близькість.

Світ здійснив перехід від доби геополітики до нової геоекономіки. Однак сьогодні геостратегія починає реалізовуватися у когнітивній сфері: типовою американською фразою, яку можна простежити від Сун-Цзи, є така: війни програються в головах полководців і солдат.

Геополітика Геоекономіка Геокогнітологія

Якщо раніше перемогу здобували у сфері геополітики, потім – геоекономіки, то тепер дії змістилися у сферу когнітивного простору.

Інформаційна революція змінює як систему озброєнь, так і систему цілей, у результаті чого відбувається перехід, наприклад, до нелетальної зброї, а також до атаки, спрямованої на електронні системи противника.

Дж. Арквілла і Дж. Ронфельдт вбачають майбутні можливості у захисті ціннісної системи суспільства, оскільки інформація не тільки важлива як процес, а і виконує структурну роль, що програмує організацію системи. Автори вважають, що в майбутньому інформаційна революція зробить ідеї більш важливими, ніж матеріальні об'єкти.

Виходячи з усіх цих причин, виникає пропозиція, щоб інформаційна стратегія стала окремим виміром великої стратегії. Тим більше, що постійно виникають нові варіанти застосування інформаційних технологій, до яких суспільство не готове. Яскравим прикладом такої нової реалізації став Сапатистський рух у Мексиці, який за допомогою зв'язків між неурядовими організаціями різних країн виявився здатним утриматися в рамках як партизанської, так і інформаційної війн. Тобто повторився стандартний феномен, коли мала структура починає діяти як велика, скориставшись підтримкою інформаційного простору, що в змозі змінювати пріоритети. Інформаційно сильне стає просто сильним, у той час як реально сильна, але інформаційно слабка структура починає сприйматися як дійсно слабка.

Нові технології стимулюють виникнення нових форм організації, що у свою чергу можуть порушувати наявний баланс сил, завойовуючи собі місце під сонцем. У відповідь для боротьби з ними мають трансформуватись і збройні сили, як це відбулося, наприклад, зі спецпідрозділами, що одержали права на глобальне застосування.

Д. Фрам і Р. Перл підкреслюють, що атака на Всесвітній торговий центр коштувала не просто сто тисяч доларів, а за нею стоїть рекрутування і тренування сотень бійців джихаду, утримання таборів, де вони проживають, а також уся інфраструктура екстремістського ісламу.

Мережеві структури пропонується аналізувати в структурах таких п'яти рівнів:

• організаційний рівень: організаційна структура;

• нарративний рівень: які історії функціонують;

• доктринальний рівень: стратегії і методи;

• технологічний рівень: інформаційні системи;

– соціальний рівень: особистісні зв'язки, що забезпечують довіру і відданість.

Мережева організація як новий феномен одержала дуже швидке поширення, оскільки вона відповідає тим новим, що часто тільки формуються, реаліям світу, до яких ще не готові старі ієрархічні форми.

Мережево-центрична війна (А.Цебровські) Адмірал А. Цебровські, який у Пентагоні відповідає за трансформацію усіх збройних сил, каже про третю глобалізацію, в яку вступив світ після 11 вересня. Якщо перша глобалізація тривала з 1800 рр. до великої депресії 30-х років XX ст., друга – від Другої світової війни до кінця 90-х років, то третя тільки починається. Кожна глобалізація характеризується різкою зміною правил гри і введенням нових. Так що наявний сьогодні певний імперський підйом США пов'язаний також і з новими реаліями, що не контролюються навіть самими США. Більш того, виник навіть термін "вимушена імперія".

Варто згадати деякі риси цього нового світу, що формується. Різке прискорення процесів розвитку самих США призвели до відриву їх від своїх найближчих союзників і до ще більшого відриву від країн третього світу, що, між іншим, активізувало й сили протидії з боку ісламського світу. До речі, не зрозуміло, чому саме в цей період, коли США стали найсильнішими, виникла можливість атаки 11 вересня. Однією з відповідей може бути руйнування старої системи біполярності, де над усім нависла велика загроза. Сьогодні світ повний малих загроз, у результаті чого змінилася і його структурність: тепер зброя масового знищення може потрапити до нового типу гравців, які навіть не досягають рівня держави.

Паралельний розвиток інформаційних технологій зумовив перехід цих нових недержавних гравців на новий рівень. До речі, саме тут виникає новий тип структурності – мережа, що порушує попередній тип структурності, який базувався на територіальній близькості. Дж. Най говорить у цьому аспекті про демократизацію технологій, що дають змогу недержавним гравцям робити те, що в минулому могли робити тільки держави, маючи на увазі Гітлера чи Сталіна.

П. Кеннеді говорить, що поряд з територіальними імперіями, такими як, наприклад, Римська, можливі варіанти "неофіційних імперій". Заступник міністра оборони П. Вулфовіц уже провів семінар у Вашингтоні на тему виникнення і падіння імперій, що свідчить про істотний інтерес США до цього аспекту. Імперіям завжди будуть цікаві закони падіння імперій.

Чим характеризується імперія? З одного боку, вона диктує правила іншим, з іншого – карає за відхилення від виконання цих правил. Чому дії США в цьому плані викликали відповідну реакцію (11 вересня)? У межах фізичного простору не було традиційного воєнного зіткнення, але були зіткнення у межах інформаційного і когнітивного просторів, хоч і в нетрадиційній формі. Тим більше, що захист цих просторів спочиває сам на собі: арабська культура захищалася тим, що була іншою і закритою іншою мовою. Глобалізація-ІІ зруйнувала ці варіанти захистів, глобалізація-ІІІ може їх взагалі скасувати.

Сучасна американська імперія цілковито побудована у віртуальній площині, хоча, природно, була підтримана і реаліями світу. Можна виділити декілька критеріїв імперії, які вступили у протиріччя з ісламським світом. Імперія створює поділ на центр і периферію, створює центрострімкі тенденції, породжує символічний продукт для споживання усіма. Жодна цивілізація не хоче, навіть визнаючи першість технологічну, символічно віддавати перевагу комусь іншому. Мета і зміст будь-якої цивілізації полягає у визнанні своєї переваги. Якщо їй не вдається зберегти свою ідентичність, вона втрачає право на існування у власних очах.

Якщо звичайна війна ведеться у межах фізичного простору, "холодна війна" відбувалася в рамках інформаційного простору, то сьогоднішня когнітивна війна, яка призвела до трагедії 11 вересня, була спрямована на захоплення віртуального простору. Імовірно, можна говорити про поняття інформаційного і віртуального домінування, яке в результаті веде до ерозії цивілізаційних кордонів, і про здачу свого цивілізаційного простору. Цікаво, що героїка віртуального пострадянського простору насичена типажами піратського типу – це, наприклад, менти чи бригада, тобто гравці, що виявляються спроможними діяти при принциповій втраті усіх інших членів "команди". По суті, перед нами пострадянський вестерн, де панує не закон, а сила, що переходить з рук у руки. Героїка як категорія обов'язково має проявитися. Якщо в радянський час вона свідомо асоціювалася з такими типами, як робітник і колгоспниця, які уособлювали торжество фізичної праці, то пізніше з'явилися інженер чи інші представники нефізичної праці (або змішані типи – наприклад, офіцери, що поєднують у собі два види праці).

Імперія силою своєї героїки ніби відбирає право на чужу героїку, що, власне кажучи, заповнюється героїкою локальних вестернів, які відображають на своєму рівні сформовані метаправила. Першим завжди був символічний продукт самої імперії, але не її периферії.

До речі, одне з метаправил імперії полягає в тому, що імперія не любить зауважень на свою адресу. Це можна помітити і в анекдоті, який навів Р. Перл, а саме: в Африці затримали за контрабанду француза, німця й американця. Перед розстрілом їм дозволили висловити їхнє останнє бажання. Француз попросив виконати Марсельєзу. Німець сказав, що хотів би прочитати лекцію про американську однополярність і її вплив на міжнародні відносини. А американець попросив, щоб його розстріляли другим, тому що не хотів слухати цю лекцію.

А. Цебровські говорить про американський спосіб війни як про зовсім особливий спосіб. Визначаються три типи війни: війни системного рівня (наприклад, "холодна"), війни на рівні "держава – держава", а також виникаючі війни, що ведуть групи індивідів. До речі, слід зазначити, хоч про це і не говорить А. Цебровські, що імперія веде саме системну війну, вона будь-яку свою війну форматує як системну, оскільки це часто введення системного порядку зі своїх позицій в іншу систему.

А. Цебровські говорить не про імперію, а про роль системного адміністратора, що не зупиняє когось, а підтримує систему в робочому стані. У цій же системній сфері можна розмістити як орієнтацію на випереджаючі дії, оскільки, як він вважає, реагуючі дії є каральними. Військові підрозділи мають тепер більше бути схожими на спецпідрозділи як через зростаючу мобільності, так і через те, що їм доводиться діяти з мінімальною підтримкою з дому.

У недостатньо чітко сформульованому вигляді автор розрізняє горизонтальні наслідки і вертикальні шоки. 11 вересня – це безсумнівний вертикальний шок, який викликав безліч наслідків. Але при цьому і війну в Іраку він схильний також розглядати як варіант вертикального шоку, оскільки вважає, що для США більш цікаво рухатися, захоплюючи ініціативу, створюючи нові вертикальні шоки. Під цю ідеологію легко підходить систематика комплексних адаптивних систем і хаосу, де малі зміни початкових умов можуть приводити до істотних змін на виході. Звідси з'являється можливість при захопленні ініціативи змінювати ці початкові умови.

Якщо дії терористів 11 вересня були визначені як мережева війна, і тут на перше місце вийшли аналізи Дж. Арквілли і Д. Ронфельдта, то відповідні дії армії США в Іраку були сприйняті і подані як мережево-центрична війна.

Термін був переведений російською мовою як "сетецентрическая война" (українською – мережево-центрична), і ми скористаємося таким варіантом. Пізніший вихід такої статті був би поганим показником. Хоча б на рівні концептуальному, це треба було зробити давно.

А. Цебровські пов'язує виникнення мережево-центричної війни з переходом від платформо-центричного програмування до мережево-центричного, що позначається на зростанні ролі Інтернету. Перехід до мережевих форм у бізнесі також створює можливість для більш гнучких і більш динамічних дій. По суті, ймовірно, усе це є відповіддю на різко зростаючу динаміку середовища.

З усього сказаного випливає, що військові не могли не змінити тактику ведення війни. Природним переходом став перехід від орієнтації на виснаження противника до орієнтації на швидкість управління і самосинхронізацію, коли окремі одиниці в змозі самі приймати потрібні рішення, що відповідають загальній спрямованості.

Прискорення управління має три складових:

• інформаційна перевага дає глибше розуміння ситуації бою, а не просто збільшення "сирого" фактажу;

• дії з іншою швидкістю і точністю досягають масованості ефектів на противагу масованості сили минулого;

• як наслідок, виникає припинення дій супротивника і шок, що зупиняє його стратегію.

Є ще один важливий наслідок, сформульований авторами. Вони справедливо вважають, що кожна нова революція у військовій справі породжує нову еліту.

Дж. Гарстка пов'язує суть цього типу воєнних дій з можливістю обміну інформацією серед географічно розмежованихелементів сили. Вивчення взаємозв'язку між інформаційною і бойовою силою нового аналітичного інструментарію і нових ментальних моделей. Когнітивний простір трактується ними як простір розуму, як сфера непізнанного, де перебувають такі явища, як: лідерство, мораль, суспільна думка, знання ситуації, згуртованість бойових одиниць.

Перед нами результати дійсно загальних змін функціонування нашого світу, його відриву від матеріальної складової і зміщення у бік інформаційної складової, що кардинально може змінити навіть місце ухвалення рішення. Так, у випадку війни в Афганістані рішення часто приймалися не в самому Афганістані, а в Темпі у Флориді, де розміщене центральне командування.

Не тільки інформаційний акцент привніс новизну, тепер і когнітивний акцент став домінуючим. Адже і фізична, й інформаційна складові спрямовані на досягнення ефекту в голові супротивника. Як пише П. Мердок: "Метою війни є досягнення політичних цілей шляхом використання організованого насильства для впливу на розум і поведінку ворожого лідерства". Тому йдеться про поведінкові результати, про операції, спрямовані на результат.

Т. Барнетт застерігає, що чимало в цій концепції побудовано на дзеркальному відображенні власної вразливості і спробах перенести те саме на супротивника. Більше того, він вважає, що спроба увійти в систему прийняття рішень супротивником, прискорене власне прийняття рішень може взагалі привести до того, що доведеться реагувати на свої ж сигнали, оскільки супротивник діятиме у більш повільному темпі. При нульовому часі для передачі інформації все одно будуть зберігатися тривалість компонента спостережень і орієнтації. Одержання величезного обсягу інформації буде призводити до інформаційної перевантаженості, що також заважатиме розумінню стратегічного, тактичного й оперативного рівнів.

Мережеві структури породили мережеву війну і мережево-центричну війну, головною характеристикою яких стає відхід обов'язковості фізичної концентрації маси, що тепер є географічно розподіленою. Збереження ж її сили і єдності досягається завдяки новим інформаційним можливостям, коли усі діючі особи максимально обмінюються інформацією, задаючи своє інформаційне домінування. Це ніби внутрішнє інформаційне домінування; традиційно ж цей термін розглядається у зовнішньому вимірі, коли створюються перешкоди для використання своїх інформаційних ресурсів супротивником.

Війна, що базується на ентропії (М. Херман) Новим варіантом також став підхід аналізу, названий "війна, що базується на ентропії". Метою цієї парадигми є руйнування порядку в супротивника зі збереженням своєї зв'язаності. Ця парадигма покликана змінити парадигму виснаження, що звичайно застосовується при аналізі і плануванні воєнних дій. До цього моделювання не враховувало таких характеристик, як бойовий дух, мораль, дисципліна, тренованість. Бойова одиниця без ентропії може реалізувати весь свій фізичний потенціал. Якщо попередні моделі акцентували кількісні аспекти, то модель, що базується на ентропії, є більш збалансованою, надаючи новий вимір для визначення ефективності бойових дій. Відповідно, за чотири роки була створена комп'ютерна гра, що ґрунтується на цій новій ідеології. Причому військові звертаються за створенням таких ділових ігор саме до комерційних структур, які можуть зробити це набагато швидше.

Динаміка змін нового контексту безпеки диктує нові варіанти стратегії і тактики збройних сил, нові типи бойових угруповань, що, до речі, найбільш яскраво було продемонстровано війною в Іраку, де найбільш яскраво проявилися можливості застосування інформаційних технологій.