
- •1. Загальнонаукові методи дослідження господарської діяльності.
- •2. Документальні прийоми судово-бухгалтерської експерти-зи включають такі види контролю наданих матеріалів:
- •3. Органолептичні прийоми — (експертами застосовуються тільки результати, а проводять такі роботи ревізори та інші спе-ціалісти) включають:
- •2. Експертне дослідження кредитних операцій.
- •1.Банківський кредит. Надається суб’єктам кредитування всіх форм власності в тимчасове користування на умовах, визначених кредитним договором.
- •Список літератури
3. Органолептичні прийоми — (експертами застосовуються тільки результати, а проводять такі роботи ревізори та інші спе-ціалісти) включають:
а) контрольні заміри робіт, що застосовуються для перевірки наявності виконаних будівельно-монтажних робіт, обсягів виробництва, робіт і послуг;
б) суцільні (безперервні) спостереження — прийом статисти-чного контролю фактичного стану об’єкта (наприклад, проведен-ня хронометражних спостережень під час експертизи норм вироблення);
в) вибіркові спостереження — прийом статистичного дослі-дження якісних характеристик об’єкта, коли суцільний контроль технічно неможливий (наприклад, для визначення дефектів това-рів, які надходять у торгівлю);
г) технологічні експертизи — прийом контролю інженерної і технічної підготовки виробництва, а також якості продукції, що випускається (наприклад, контрольний запуск сировини і матері-алів у виробництво, який застосовується для визначення обґрун-тованості норм витрат матеріальних ресурсів, і вихід готової продукції);
д) службове розслідування — сукупність прийомів перевірки дотримання службовими особами та іншими працівниками нор-мативно-правових актів, що регулюють виробничі відносини в різних галузях народного господарства;
е) експеримент — науково організований дослід з метою екс-пертного дослідження результатів виконаних процесів.
4. Методичні прийоми узагальнення, оцінювання і реа-лізації результатів експертного дослідження включають класифікацію і групування правопорушень за їхньою економічною однорідністю та хронологічною послідовністю, аналітичну си-стематизацію даних експертизи способом оформлення таб-лиць, складання експертного висновку і передачу його право-охоронним органам, оцінку його слідчим і судом, допит експерта і розробку на підставі експертних висновків профілактичних заходів, спрямованих на зміцнення законності і правопорядку.
Усі згадані вище прийоми можна поділити на:
• Прийоми загальної методики, які є однаковими для всіх видів контролю (ревізія, аудит) і застосовуються експертом не-залежно від характеру злочину, який розслідується, галузі еко-номіки і специфіки підприємства (методи економічного аналізу, прийоми документального дослідження і методи фактичного контролю).
Проте способи скоєння злочинів у різних галузях економіки мають свої характерні риси і специфіку відображення в обліку. Тому експерт-бухгалтер нарівні із загальними прийомами засто-совує і часткові.
• Прийоми часткової методики, які залежать від характеру правопорушень, місця їх скоєння, особливостей документуван-ня і обліку операцій, що застосовуються на конкретному під-приємстві.
Сукупність часткових прийомів, які використовуються в процесі дослідженні матеріалів конкретних справ, становить зміст часткової методики судово-бухгалтерської експертизи, яка самостійно визначається експертом-бухгалтером залежно від його досвіду і кваліфікації для розв’язання конкретно поставле-них питань.
Таким чином, використання тих чи тих прийомів дослі-дження залежить від особливостей злочину, документообі-гу в галузі, де скоєно злочин, і обліку господарських опера-цій на конкретному підприємстві.
2. Експертне дослідження кредитних операцій.
Вступ. Перехід до ринкової економіки сприяє пожвавленню економічних відносин між господарюючими суб’єктами України. Останні десять років були періодом виникнення й інтенсивного розвитку нових видів економічних відносин та інститутів, суттєвих структурних змін у тих, що існували раніше. Однак прогресивні зміни в технічному та інформаційному забезпеченні ведення господарської діяльності, зміни норм чинного законодавства, недостатня їх чіткість перетворилися на інструменти вчинення економічних злочинів [5].
Сьогодні розкриття злочинів у сфері економіки стає неможливим без знань судово-бухгалтерської експертизи. Більшість порушень економічного законодавства знаходить своє відображення в бухгалтерському обліку, тому для розслідування економічних злочинів, а також для розгляду господарських суперечок у суді необхідними є спеціальні знання в галузі бухгалтерського обліку, якими не володіє суддя та слідчий і які є спеціальною сферою знань експерта-бухгалтера.
Отже, дослідити обставини та встановити істину за фактами господарського життя, що відображені в обліку і за якими порушено кримінальну або цивільну справу, може лише експерт-бухгалтер за допомогою судово-бухгалтерської експертизи.
Судово-бухгалтерська експертиза протягом майже півтора століття свого розвитку постійно перебувала в полі зору вчених і науковців юридичної й економічної спеціальностей. Окремі питання теорії, методології та організації судово-бухгалтерської експертизи знайшли відображення у працях учених: вітчизняних - М.Білухи, Ф.Бутинця, М.Камлика, В.Шарманської, В.Швеця, В.Шевчука та зарубіжних - Т.Арзуманяна, Г.Атанесяна, А.Бєлова, Т.Дмитрієнко, С.Іванова, М.Ласкіна, І.Петрухіна, В.Понікарова, П.Пошюнаса, О.Ромашова, С.Фортинського, С.Чаадаєва, В.Шадріна, О.Шляхова.
Однак незважаючи на значні напрацювання вчених, у вітчизняній і зарубіжній економічній літературі сьогодні ще немає точного й повного висвітлення поняття «судово-бухгалтерська експертиза». Отже, потрібні серйозні наукові дослідження з питань її методології та організації.
ІІ. Мета статті. Проаналізувати рівень висвітлення в літературних джерелах питань, що стосуються методики дослідження судово-бухгалтерської експертизи кредитно-фінансових операцій, та здійснити критичний огляд її нормативно-правового забезпечення.
ІІІ. Результати дослідження. Одним з найвагоміших моментів, що характеризують фінансове становище підприємства, є стан розрахунків із постачальниками, покупцями та замовниками, дебіторами та кредиторами.
В обліку розрахунків підприємства з іншими суб’єктами діє загальне правило: за дебетом розрахунків відображається все, що підприємство віддало, за кредитом - усе, що має від інших. Це правило стосується всіх без винятку розрахункових операцій.
Оренда - це засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності [1].
Договір оренди - це документ, згідно з яким одна сторона (орендодавець) зобов’язується надати іншій стороні (наймачу) майно (земельні ділянки) у тимчасове користування за плату, а наймач зобов’язується вчасно вносити плату і повернути майно після закінчення терміну договору.
Відмінність договору оренди від інших полягає в такому:
· наймач одержує майно не у власність, а лише в тимчасове користування;
· об’єктом оренди можуть бути тільки індивідуально визначені та неспоживчі речі, що не знищуються у процесі їх використання;
· цей договір платний.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання [4].
Кредитна операція - це договір про надання кредиту, що супроводжується записами за банківськими рахунками з відповідним відображенням у балансах кредитора (суб’єкта) та позичальника.
Кредитор - це суб’єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб’єкту господарської діяльності в тимчасове користування.
Позичальник - це суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності та строковості.
Кредитний договір - це документ, згідно з яким одна сторона (кредитор) зобов’язується надати кредит іншій стороні (позичальнику) на передбачених умовах та у встановленому розмірі, а позичальник зобов’язується у встановлений термін повернути кредит і сплатити за нього відсотки [1].
Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» кредит - це кошти та матеріальні цінності, що надаються резидентами або нерезидентами в користування юридичним або фізичним особам на певний термін і під відсоток. Розрізняють такі види кредиту:
Ø фінансовий - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа відповідно до законодавства країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством у позику юридичній або фізичній особі на певний термін для цільового використання і під відсоток;
Ø товарний - товари, що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, яка передбачає відстрочення остаточного розрахунку на певний термін і під відсоток. Цей кредит передбачає передання права власності на товари в момент підписання договору;
Ø під цінні папери, що засвідчують відносини позики - це кошти, що залучаються юридичною особою - боржником (дебітором) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором облігацій або депозитних сертифікатів;
Ø інвестиційний податковий - відстрочення плати податку з прибутку, надане суб’єкту підприємницької діяльності на певний термін з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм із подальшою компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне збільшення прибутку, що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм.
Суб’єкти господарської діяльності можуть користуватись різними формами кредиту.