3. Буття ідеального. Свідомість як філософська проблема. Буття ідеального

Свідомість - це функція мозку людини, яка полягає у цілеспрямованому відображенні об'єктивної дійсності. Це вища форма відображення дійсності, так як їй характерне не лише відображення і оцінка того що є, а і здатність творчого планування і передбачення майбутнього.-це здатність матеріальних явищ, предметів, систем відтворювати у своїх властивостях особливості інших явищ, предметів, систем в процесі взаємодії з ними.

Властивості свідомості:

1. Універсальність – відображення багатогранних (не лише явних, видимих, а й прихованих, суттєвих) властивостей предметів, які залучаються людиною до діяльності.

2. Об’єктивність – відображення предметів такими, якими вони є

3. Ідеальність – образи свідомості фіксують властивості предмета, а самі цих властивостей не мають.

4. Опосередкованість мовою – мова є матеріальною формою вираження свідомості. Мова робить зміст нашої свідомості доступними для оточуючих. Мовою вважається будь-яка інформаційна знакова система. Властивості мови: збереження знань (акумулятивна функція); передача досвіду, зв'язок між людьми (комунікативна функція); вираження думки, знань (експресивна функція).

5. Направленість на предмет – свідомість відображає не світ в цілому, а тільки те, що є предметом нашої уваги.

6. Цілепокладання - цілеспрямоване відображення дійсності: перед тим, як щось зробити, людина створює ідеальний проект майбутнього результату і розробляє план дій.

7. Активність – здатність людини не просто пасивно відображати світ, а оцінювати себе як діяльного суб’єкта по відношенню до дійсності, як носія певної активної позиції відносно світу (що проявляється у самосвідомості).

8. Творчість – ідеальне перетворювальне конструювання чогось нового, якого ще реально немає в дійсності, але яке можливе завдяки об’єктивним законам цієї реальності.

Біологічною основою формування свідомості є здоровий мозок.

Соціальними факторами формування свідомості є:

• праця,

• колективний спосіб життя,

• членороздільна мова.

Структуру свідомості можна розглядати у двох планах:

1. Компонентна;

2.Рівнева.

Компонентна включає: знання, цінності, потреби, інтереси, програми та плани, які можна об’єднати у такі сфери:

1. когнітивна сфера – знання;

2. мотиваційна сфера – цінності, потреби, інтереси;

3. нормативно-проектна - програми та плани.

Рівнева структура включає: свідоме, несвідоме, самосвідомість.

Самосвідомість - це усвідомлення себе в якості суб’єкта практичної і пізнавальної діяльності, в оцінці своїх дій, потреб і інтересів, своїх почуттів, думок, мотивів поведінки та ідеалів, свого становища в природному і соціальному середовищі;

- це звернення свідомості на саму себе; - це здатність людини контролювати та осмислювати свої вчинки, розробляти нові образи та програми діяльності, передбачати їх результати та нести відповідальність за результати своєї діяльності.

Функції самосвідомості:

1. самопочуття;

2. самопізнання;

3. самоаналіз;

4. самооцінка;

5. самоконтроль;

6. саморегуляція;

Рефлексія – форма самосвідомості, коли об’єктом вивчення людини стають самі явища свідомості.

Суспільне буття – це матеріальне життя суспільства, це виробництво матеріальних благ, їх розподіл і споживання, а також ті відносини, в які люди вступають у процесі цього виробництва.

Суспільна свідомість – це духовне, ідеологічне життя суспільства; це ідеї, думки, теорії, погляди з приводу того, як саме повинно здійснюватися суспільне матеріальне життя у різних галузях: політиці, економіці, правовій галузі і т.д.; - це сукупність правових, моральних, політичних, релігійних, наукових ідей і поглядів, що є відображенням суспільного матеріального буття.