Тема 3. Онтологія. Філософський зміст проблеми буття.

План

1. Онтологія як наука про буття.

2. Буття матеріального. Сутність матерії та форми її існування.

3. Буття ідеального. Свідомість як філософська проблема.

4. Буття людини як фундаментальна проблема філософії.

1. Онтологія як наука про буття.

Онтологія (отос - суще, логос - наука) - наука про буття. Термін онтологія був введений німецьким філософом Гоклініусом у XVII ст.

1. В домарксистській філософії (до ХІХ ст.) під онтологією розуміли частину філософії, яка досліджувала вищі які осягаються не відчуттями, а тільки розумом основи всього сущого.

2. В ідеалістичній (ірраціоналізм) західноєвропейській філософії XX ст. онтологія розумілася, як система найзагальніших понять буття, що осягаються за допомогою надчуттєвої та надраціональної інтуїції.

3. В діалектичному матеріалізмі онтологія використовується у значенні науки про явища дійсності, які існують незалежно від свідомості.

Філософський зміст проблеми буття тісно пов'язаний із поняттями: існування, небуття, простір, час, матерія, свідомість, рух, розвиток та ін.

2. Буття матеріального. Сутність матерії та форми її існування.

Буття - філософська категорія для позначення самого факту існування матеріальних і духовних явищ. Поняття “буття” ввів грець. філософ Парменід. Він розглядав буття як сутнісну характеристику світу. Він вважав, що справжнє буття є незмінним і сталим, а зміни, що спостерігаються в ньому – це небуття і омана. Геракліт започатковує іншу, протилежну точку зору: сутність буття – у вічному становленні (космічний вогонь Геракліта виражає буття як становлення).

Основними формами буття є:

1. Буття природи

2. Буття людини

3. Буття суспільства (олюдненої природи)

4. Буття ідеального або свідомості.

Всі вище згадані форми буття можна об'єднати в дві основні:

1. Буття матеріального.

2. Буття ідеального.

Буття існуючого, скільки б воно не продовжувалося, переходить у інший стан буття втрачаючи попередню форму буття. Але абсолютного небуття не існує. Існує "чисте" буття, як початок, як згорнута форма майбутнього буття матеріальних і духовних явищ, основою якої є субстанція.

Субстанція (лат. наявність, сутність) - це первинна основа всіх речей і явищ, з якої все виникає і в яку все назад повертається, яка нестворювана і незнищувана, а лише змінює форми свого існування.

Під такою субстанцією ідеалісти розуміли Бога, духовну субстанцію, а матеріалісти - якусь конкретну речовину, природний першоелемент (субстрат): Фалес - воду, Геракліт - вогонь, Анаксимен і Анаксимандр - повітря, Демокріт – атоми.

Матерія - ( лат. - речовина) - філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, яка, діючи на органи чуття людини, спричинює відчуття;

- це об'єктивно - реальне буття світу у просторі, русі, часі, причино зумовлене та безпосередньо чи опосередковано пізнаване людиною.

Властивості матерії:

1. Матерія об'єктивна, тобто її існування не залежне від людини і людства.

2. Матерія не створювана і не знищувана – це доводить закон збереження енергії.

3. Виступає як речовина, і як поле (скінчена і нескінчена).

4. Матерія структурована, тобто має певні структурні рівні - підсистеми закономірно впорядкованих елементів:

• Неорганічна природа (будова молекули, сонячна система, галактика, система галактик - метагалактика)

• Органічна природа (клітина, молекула ДНК, РНК як носії спадкової інформації, живий організм, біосфера)

• Соціальний рівень (людина як сукупність соціальних ролей, сім'я, колективи, держава, ноосфера).

Цілісність усіх систем залежить від численних зв'язків та взаємодії між їх елементами, а будь яка взаємодія, що розгортається у просторі і часі, виступає як рух.

5. Матерія постійно перебуває у стані руху.

Рух - це спосіб існування матерії, який полягає у будь - якій просторово-часовій зміні всього існуючого. Рух - абсолютний, а спокій - відносний.

Форми руху матерії - це способи функціонування матеріальних систем на відповідних їм структурних рівнях.

Форми руху матерії:

1) Механічна (просторове переміщення)

2) Фізична (зміна агрегатних станів речовини, звук, гравітація)

3) Хімічна (зміна атомів і молекул речовини)

4) Біологічна ( функціонування живих організмів)

5) Соціальна (функціонування суспільства і процеси мислення).

6. Матерія існує в просторі і часі, які є об’єктивними формами буття матерії. Простір і час взаємно пов’язані між собою, що доводить теорія Енштейна.

Простір - це така форма буття матерії, яка характеризує протяжність матеріальних систем та розміщення матеріальних об'єктів відносно один одного.

Властивості простору:

1) Тривимірність (довжина, ширина, висота)

2) Форма

3) Структура

Час - це така форма буття матерії, яка характеризує тривалість існування матеріальних об’єктів та послідовність (почерговість), порядок зміни їх станів. Час характеризує буття як процес.

Властивості часу:

1) однонаправленість

2) незворотність

3) нециклічність

Спільними властивостями простору і часу є:

• об'єктивність,

• нескінченість,

• протяжність,

• взаємозв'язок.

7. Матерії притаманна спричиненість (детермінованість) - це здатність одних явищ та процесів викликати інші.

8. Матерії притаманна властивість відображення - це здатність реагувати на взаємодію, це психічне відтворення об’єкта в мозку людини на основі відчуттів, сприйнять, уявлень у формі понять, суджень, умовиводів. Вищою формою відображення є свідомість.