8. Вивчення будови, використання й обслуговування вогнегасників

8.1. Мета роботи

Ознайомитись з будовою, технічними характеристиками вогнега­сників. Навчитися використовувати вогнегасники

8.2. Загальні положення

Насиченість сучасного виробництва високоенергетичними, вибу­хонебезпечними матеріалами різко підвищила пожежну небезпеку. Значно зросла енергоозброєність людини в побутових умовах. Усе це збільшує потенційну загрозу займань.

Вогнище пожежі в момент виникнення може бути загашене або локалізоване первинними засобами пожежегасіння. Найважливішими з них є вогнегасники. За допомогою вогнегасників пожежі успішно гасяться продовж 4 хв. з моменту виникнення, причому цей засіб буває достатнім у 20 % випадків займань, а для об'єктів громадського корис­тування - до 30 %. У світовій практиці показник ефективного гасіння з використанням вогнегасника сягає 50 %, а у Франції-до 90 %.

З цього можна зробити висновок, що дієвість ужитку вогнегасни­ків у нас в Україні повинна зростати, тоді й збитки від пожеж будуть набагато меншими. Все це в останні роки викликало необхідність у кількісному і якісному розвитку вогнегасників. У всіх країнах, за виня­тком країн колишнього СРСР, 80% випущених вогнегасників порош­кові, що пояснюється їх високою вогнегасною здатністю, решта 20%-це пінні і вуглекислотні.

В Україні випускають порошкові, хімічно-пінні, хімічно-повітряні, повітряно-пінні вогнегасники. Найшвидше виходять з ладу хімічно-пінні вогнегасники, корозія негативно впливає на їх дієвість, не кажу­чи вже про ефективність гасіння пожеж. Структура випуску вогнегас­ників в Україні така: порошкові - 40 %; пінні - 35 %; вуглекислотні -20 %; хладонові - 5 %.

Вогнегасники мають розміщуватися у легкодоступних місцях, де виключене потрапляння на них прямих сонячних променів і безпосе­редня дія опалювальних та нагрівальних пристроїв.

Ручні вогнегасники повинні навішуватись на вертикальні констру­кції не вище як 1,5 м від рівня підлоги до нижнього краю вогнегасника або встановлюватись в пожежній шафі разом з пожежними кранами, у спеціальних тумбах, на пожежних щитах та стендах.

Вогнегасники, які розмішуються поза приміщенням або в неопа­люваних приміщеннях, необхідно знімати на холодний період із зазна­ченням про місце розташування найближчого вогнегасника.

22

8.3. Хімічно-пінні вогнегасники

Промисловість випускає три види ручних хімічно-пінних вогнега­сників: ВХП-10, ВГІ-М, ВП-9ММ.

Вогнегасник ВХП-10 (вогнегасник хімічно-пінний місткістю 10 л) призначений для припинення горіння твердих матеріалів у початковій стадії пожежі, а також різних горючих рідин на площі до 1 м². Не мо­жна застосовувати для гасіння електроустановок під напругою, речо­вин, здатних при взаємодії з водою (хімічною піною) вибухати, горіти.

Будова ВХП наведена на рис. 8.1. Вміст заряду: кислотна частина -суміш сірчанокислого заліза з сірчаною кислотою, відповідно 150 г і 120 г; лужна частина - бікарбонат натрію (ІчІаНСО;) з екстрактом со­лодового коріння, разом 450 г.

У результаті реакції кислотної та лужної частини виділяється С0₂, під дією якого виділяються продукти реакції у вигляді піни.

Рис. 8.1. Вогнегасник ВХП-10: 1 - корпус, 2 - ручка для перенесення вогнега­сника, 3 - циліндр з кислотною частиною, 4 - клапан, 5 - вихідний отвір циліндра кислот­ної частини, 6 - важіль з ексцентриком, 7 - шток, 8 - сприск, 9 - запірна мембрана.

Якщо вогнегасник буде експлуатуватися при температурі + 5 °С і нижче, то необхідно залити 3 л етиленгліколю, що знизить температу­ру зберігання до - (20^-25)°С.

Правила безпеки при обслуговуванні вогнегасників ВХП 1. Заряджання і гідровипробування проводять згідно із заводською інструкцією.

23

2. Перед зняттям кришки необхідно прочистити сприск для випус­ку газів, які можуть бути в корпусі (для зниження можливого тиску).

3. При знятті кришки.з використаного вогнегасника її треба спря­мувати у бік перешкоди, подалі від людей.

4. Під час приготування заряду не допускається попадання кислот­ної частини на шкіру, одяг, взуття.

5. При попаданні кислоти на шкіру: промити чистою водою або лужною частиною (нейтралізувати), а потім змити водою.

Експлуатація вогнегасників ВХП

Розміщують вогнегасники на допустимих і видимих місцях на ви­соті не менше 1,5 м. На кожний вогнегасник заводять формуляр (пас­порт), де роблять записи про перевірку, заряджання, випробування. З метою покращання обліку рекомендується всі вогнегасники прону­мерувати. Записи, пов'язані з експлуатацією, можна робити в журналі за формою, поданою в табл. 8.1.

На кожний вогнегасник заводиться окрема сторінка. Один раз на рік перевіряють якість заряду і стан корпусів вогнегасників. Змішують 4,5 см' кислотної частини з 88 см³ лужної частини, при цьому крат­ність піни має бути не менше як 4. Якщо К < 4, заряд підсилити або замінити. Вогнегасники, встановлені на відкритому повітрі, потрібно захистити від атмосферних'опадів (спец, шафи, навіси). Для прочи­щення сприску на ручці для перенесення вішають шпильку. Вогнегас­ники мають зберігатись тільки у вертикальному стані.

Вогнегасник ВХПП (вогнегасник хімічний повітряно-пінний) за останні роки набув широкого розповсюдження. Відрізняються від ВХП зарядом: у лужну частину заливають 0,5 л піноутворювача, а на сприск навертають пінну насадку. При змішуванні обох частин заряду він у вигляді пінного струменя через сприск надходить у пінний наса­док, де підсмоктує навколишнє повітря. На виході отримуємо піну се­редньої кратності, яка викидається на відстань 3^4 м.

24

Рис. 8.2. Будова вогнегасника ВХПП-10 І - корпус, "2 - циліндр з кислотною частиною, 3 - клапан, 4 - вихідний отвір, 5 - пусковий важіль, 6 - запірна мембрана, 7 розпилювач, 8 інжек­тори, 9 - корпус пінної насадки, 10 - сітка.

Таблиця 8.2 Основні технічні дані вогнегасників ВХП-10 та ВХПП-10:

Показник	ВХП-10	ВХПП-10
Корисна місткість, л	8,7	, 8,6
Довжина струменю піни, м	6	4
Час дії, с	60 ±5	50 ±10
Продуктивність по піні, л	54	500
Габаритні розміри: висота Ь, мм діаметр сі, мм	750 190-200	750 190-200
Маса вогнегасника, кг: без заряду із зарядом	4 14	4 13,5

При роботі з ВХП і ВХПП можливі такі негативні явища:

• забруднення, перекриття отвору сприску (тиск у корпусі через 10 с може досягати 15 атм);

• самовільне спрацювання (несправне кріплення кислотного ци­ліндра або його пошкодження);

• неякісна піна, дальність струменя менша норми (мало лужної і кислотної частин).

25

Порядок застосування вогнегасників даного типу:

1. Піднести вогнегасник до вогнища.

2. Прочистити сприск.

3. Повернути важіль на кришці на 180° в вертикальній площині.

4. Перевернути вогнегасник вверх дном, потрясти.

5. Спрямувати струмінь піни на вогонь.

При гасінні горючих твердих матеріалів спрямовують струмінь пі­ни в місце найбільшого горіння. При гасінні легкозаймистих рідин піною накривають всю поверхню, починаючи з ближнього краю.