Міністерство освіти і науки України

Національний Транспортний Університет

Факультет економіки,менеджменту і права

Кафедра економіки

Курсова робота

з дисципліни : «Мікроекономіка»

на тему:

«Монополія : ринкова влада,соціально-економічні наслідки»

Виконала

Студентка групи ТМ2-3

Тищенко І.В.

№ 31193

Науковий керівник:

Заплітна Т.В.

Київ 2012

ПЛАН

Вступ………………………………………………………………………

Розділ 1. Теоретичні основи монополії та її роль в ринковій економіці…………………………………………………………………

1.1. Економічна сутність,причини та мікроекономічна модель монополії………………………………………………………..

1.2. Соціально-економічні наслідки монополії та ринкова влада……………………………………………………………………….

Розділ 2. Аналіз стану економічних показників монополії……

2.1. Аналіз ціноутворення в умовах монополії………….

2.2. Аналіз пропозиції монополії ……………………….

Розділ 3. Порівняння економічних наслідків монополії ……….

3.1.Наслідки впливу монополії на соціально-економічне середовище………………………………………………………….

3.2.Переваги та недоліки монополії у порівнянні з ринком досконалої конкуренції……………………………………………

Висновок………………………………………………………………

Список використаних джерел ……………………………………….

ВСТУП

Економічний розвиток будь-якої країни пов'язаний з виникненням, існуванням і трансформацією монополій. Оскільки будь-яка монополія є загрозливою з погляду виникнення застійних явищ у суспільно-економічному житті, то у більшості країн світу діє законодавство, яке запобігає утворенню монополій або регулює їх діяльність. Дієвість і ефективність такого законодавства значною мірою залежить від того, наскільки при його розробленні осмислювалось саме поняття монополії та відслідковувалися причини виникнення стану монополії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми,спирається на виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на, здавалося б, усталене розуміння змісту поняття «монополія», існуючі на сьогодні трактування суті цього терміну суттєво відрізняються. Словник іншомовних слів визначає монополію (наголошуючи на грецькому походженні складових: monos — один і роlео — продаю) як виключне право на володіння будь-чим або здійснення якихось заходів [16, 446—447]. З правом пов'язується трактування монополії й групою авторів фінансового словника, де монополізм визначається як тип економічних відносин, який забезпечує будь-кому з учасників цих відносин (особі чи групі осіб, підприємству, галузі, державі) виключне право виробництва або реалізації певних видів продукції, товарів, послуг.

Очевидно, що ототожнення монополії лише з певним виключним правом суттєво обмежує зміст цього поняття, оскільки надання якогось виключного права — це причина монополії (чи одна з причин), а не її сутність. На нашу думку, більш обґрунтованими є ті трактування монополії, в яких наголошується на тому, що монополія — це коли на певному ринку функціонує лише один виробник чи постачальник певної продукції. З огляду на сказане, заслуговує на увагу визначення поняття монополії в «Універсальному словнику-енциклопедії» (УСЕ), де зазначено, що монополія — це структура ринку, на якому виступає лише один постачальник певних товарів і послуг [7, 206].

Метою дослідження є визначення теоретичних положень та розробка методико-практичних рекомендацій щодо діяльності монополій. Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі завдання:

· дослідити причини виникнення та існування монополії у виробництві;

· оцінити монопольну владу та її наслідки;

· оцінити соціально-економічні наслідки монополії.

Об'єктом дослідження є процес діяльності монополій :ринкової влади,соціально-економічгі наслідки.

Предмет дослідження – теоретичні засади та прикладні аспекти удосконалення діяльності монополій.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МОНОПОЛІЇ ТА ЇЇ РОЛЬ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

1.1. Економічна сутність,причини та мікроекономічна модель монополії

Монополія – це окремі крупні підприємства, об’єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес ціноутворення і отримують більш високі (монопольні) прибутки.

Наприкінці ХІХ ст. ринок чи не вперше за багатовікову історію свого існування та розвитку зіткнувся з серйозними проблемами. Саме в той час виникла досить реальна загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування са­мого ринку — конкуренції. На її шляху виникли вагомі та істотні пере­пони у вигляді монополістичних утворень.

Історія монополія вираховуються тисячами років і сягає глибокої давнини. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про неї, відносячи її до “мистецтва наживати майно”. Він зазначав, що “вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію”.

Англійський філософ Томас Гоббс описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном”.

Проте в обох цих випадках поява монополій пов’язувалась із на­копиченням багатства, прибутків, а засобом досягнення цього вважа­лося панівне становище на ринку. [2,332-335].

Взагалі монопольного становища бажають досягти кожен підприємець чи підприємство. Це дозволило б їм уникнути цілого ряду проблем та небезпек, пов’язаних з конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Шляхом концентрації у своїх руках переважної більшості виробництва, маючи так звану господарську владу, такі підприємства в змозі нав’язувати іншим суб’єктам ринко­вих відносин свою волю. По суті справи, це можна вважати підкоренням інтересів суспільства власним інтересам фірми.

Існують різні види монополій, які можна звести до трьох основних: природної, адміністративної та економічної.[5,234-235].

Природна монополія виникла внаслідок об’єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або декількома фірмами. В її основі поляга­ють особливості технології виробництва та обслуговування спожи­вачів. Тут конкуренція неможлива, та вона й небажана. Прикладом можуть слугувати енергозабезпечення, телефонні послуги, зв’язок, трубопровідний транспорт і т.д. Уявімо на хвилинку, що б було, якби наше суспільство обслуговувала більш ніж одна електрична ком­панія. Тоді кожен споживач повинен був би мати власну лінію напруги, технічне забезпечення, трансформатор і т. ін. Ці галузі зосереджує, як правило, у своїх руках держава. Заборона або розукрупнення таких монополій є справою економічно недоцільною.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних ор­ганів. З одного боку, це надання одній або декільком фірмам виключ­ного права на виконання певного роду діяльності.

З іншого боку, це організаційні структури для державних підпри­ємств, коли вони об’єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям. В цьому випадку, як правило, групуються підприємства однієї галузі. Вони виступають на ринку як єдиний гос­подарський суб’єкт і між ними немає конкуренції.

Таким чином, адміністративна монополія, що виникає в неринко­вому середовищі, має набагато більше монопольної влади, аніж еко­номічна, про яку буде вестися далі.

Економічна монополія є найпоширенішою. Саме її при розгляді проблеми монополізму найбільше торкаються в економічній літературі. Про неї головним чином буде вестися мова далі. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі зако­но­мір­ностей господарського розвитку. Ці причини пов’язані передусім зі змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою цих змін була промислова революція кінця XVIII - початку ХІХ ст., поява цілої низки винаходів, виникнення нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед у легкій промисловості. [10, 179]

Причини виникнення та існування монополій

З одного боку, причина існування природної монополії нібито є законодавчою, оскільки держава унеможливлює конкуренцію у певних сферах господарської діяльності. Однак, з іншого боку, законодавче надання виняткових прав та віднесення господарської діяльності до природної монополії стосується лише тих її видів, в яких спостерігається економічна ефективність концентрації виробництва. Оскільки економічна ефективність концентрації виробництва спостерігається у доволі значної частини виробництв, а необхідність надання виняткових прав, які носять назву природної монополії, декларується лише для випадків небажаності конкуренції з точки зору суспільства, то причина природної монополії носить все-таки законодавчий характер. Інша справа, що доцільність законодавчого надання прав природної монополії обґрунтовується саме тим, що в іншому випадку належної концентрації виробництва не відбудеться і, відповідно, не буде умов для виникнення економічного ефекту.

Очевидно, що незважаючи на існування цілої множини можливих варіантів подолання конкретної монопольної ситуації, які характеризуються поєднанням витрат часу та коштів, завжди існуватиме оптимальний варіант. Узагальнення фактичних матеріалів дає можливість зробити висновок про те, що власне витрати часу та коштів на подолання монопольної ситуації за цим оптимальним варіантом і будуть ідентифікувати відповідну конкретну монопольну ситуацію.[12, 193-194].

Модель монополії

Модель монополії, як і моделі досконалої та монополістичної конкуренції, також заснована на ряді припущень:

1. Відсутність досконалих замінників. Підприємство-монополіст може випускати однорідну (як при досконалої конкуренції) або диференційовану (як при монополістичної конкуренції) продукцію, але в будь-якому випадку ця продукція не має досконалих (з точки зору покупців) замінників (субститутів). Однак монополіст, хоч він і є єдиним продавцем певного одиничного товару, все ж повинен враховувати існування більш-менш близьких, хоча і недосконалих, замінників свого товару, вироблених іншими підприємствами.

2. Бар'єри входу на ринок в галузь дуже високі. Монополія може існувати тільки тому, що вхід на ринок для інших фірм є невигідним або неможливим. Якщо іншим фірмам вдасться увійти в галузь, монополія зникне. (Адже монополія на увазі присутність на ринку лише одного продавця). Тому наявність вхідних бар'єрів є обов'язковою умовою і виникнення, і існування монополії. Вхідні бар'єри при монополії численні і різноманітні:

1.наявність у підприємства-монополіста патентів на продукцію чи застосовувану при її виготовленні технологію;

2.існування урядових ліцензій, квот чи високих зборів на імпорт товарів;

3.контроль монополістом джерел надходження необхідної сировини чи інших спеціалізованих ресурсів;

4.наявність істотної економії від масштабу, що допускає присутність на ринку лише одного постачальника, що одержує позитивну прибуток;

5.високі транспортні витрати, що сприяють формуванню ізольованих місцевих ринків і т.п.

Крім того, і саме підприємство-монополіст може проводити таку цінову політику, яка робить вхід на ринок малопривабливим для потенційних конкурентів. Наприклад, монополіст може занижувати ринкові ціни, а потенційні конкуренти не зможуть дотримуватися такого ж рівня цін і не розоритися при цьому.

3. Одному продавцю протистоїть велика кількість покупців. Якщо на даному ринку єдиному продавцю протистоїть і єдиний покупець, то такий ринок називають двосторонньою монополією.

4. Досконала інформованість. І покупці, і єдиний постачальник володіють досконалим знанням про ціни, фізичних характеристиках благ та інших параметрах ринку. Допущення досконалої інформованості має для монополіста чи не більше значення, ніж для абсолютно-або монополістично конкурентної фірми. Справа в тому, що конкуренти, через їх кількості, надають мале або незначний вплив на ціну, а досконалий конкурент - і зовсім ніякого, для нього ринкова ціна - це даність. Щоб максимізувати при даній ринковій ціні прибуток, скоєного конкуренту достатньо лише знати свою функцію витрат. Інша справа підприємство-монополіст, крива попиту на продукцію якого є в той же час і кривої попиту галузі. Отже, маніпулюючи з метою максимізації прибутку обсягом випуску або рівнем ціни, монополіст повинен знати криву попиту на свою продукцію, тобто всі можливі співвідношення між цінами і обсягами. Більш того, в деяких ситуаціях, наприклад, при здійсненні монополістом цінової дискримінації (яку ми розглянемо пізніше), йому також потрібно знати і функції попиту окремих споживачів або сегментів ринку. [6,78-80].

Отже, в ситуації монополії на ринку існує тільки один продавець певних благ. У цих благ немає близьких замінників, в галузі монополіста існують якісь бар'єри, сильно ускладнюють або зовсім не дозволяють вхід в галузь нових фірм. Така ринкова структура називається чистою (абсолютної) монополією.

Чиста монополія - ​​ситуація, при якій на ринку (у галузі) присутній єдиний виробник благ, які не мають близьких замінників, при цьому фірма огороджена від можливих конкурентів високими вхідними бар'єрами у галузь.

Слід зазначити, що чиста монополія на практиці зустрічається вкрай рідко - адже більшість реальних ринків займає місце десь між двома полярними типами економічних структур: монополією і досконалою конкуренцією. Однак для того, щоб аналізувати реальні ринки, нам необхідно перш розібратися - як веде себе фірма в двох крайніх випадках: при дуже великому числі конкурентів (досконалої конкуренції) і при повній їх відсутності (монополії).

У деяких випадках народження монополії виявляється практично неминучим виключно з об'єктивних причин. Такі монополії називаються природними, так як бар'єри, які виникають при вході в таку галузь, природні, тобто закономірно і неминуче притаманні даному ринку.

Природна монополія - ​​галузь, в якій виробництво товарів або надання послуг зосереджується в одній фірмі в силу об'єктивних (природних або технічних) причин, причому це вигідно суспільству. |

Природні монополії можуть бути двох видів:

1) Природні монополії. Поява таких монополій відбувається через бар'єрів для конкуренції, встановлених самою природою. Наприклад, монополістом може стати фірма, геологи якої виявили родовище унікальних корисних копалин. У разі якщо вона при цьому набуває земельну ділянку, де розташоване родовище, ніхто інший вже не зможе ним скористатися. Закон захищає права власності, навіть якщо

вони ведуть до створення монополії. Однак регулює втручання держави навіть за цих умов не виключено.

2) Техніко-економічні монополії. Це умовна назва для монополій, виникнення яких обумовлено або технічними, або економічними причинами, пов'язаними з проявами ефекту масштабу. Наприклад, практично неможливо створення в місті двох мереж водопостачання, підведення газу та електроенергії в будинку. Тобто технічно це реально здійснити, але нераціонально з технічної та економічної точок зору. [4, 200-205].

Рівновага в короткому періоді

Розглянемо поведінку фірми-монополіста в короткому періоді. Для цього поговоримо спочатку про попит на продукцію монополіста і про його граничному доході (MR). В умовах досконалої конкуренції ціна на продукцію фірми ніяк не залежала від обсягу випуску цієї фірми, а, отже, з точки зору фірми крива попиту являла собою горизонтальну лінію, паралельну осі абсцис. Більш того, ця лінія попиту була також лінією і середнього, і граничного доходу фірми. Ціна для фірми виступала як задана ринком величина, а випуск кожної наступної одиниці продукції збільшував загальну виручку рівно на ту ж величину, що і випуск попередньої одиниці, тобто на величину, рівну ціні продукції (MR = P). Саме ця обставина призводило до того, що максимальний прибуток фірма отримувала при такому обсязі виробництва, коли величина граничних витрат дорівнювала ціні продукції (MR = Р). У довгостроковому періоді за досконалої конкуренції ефективним вважалося виробництво при мінімумі середніх загальних витрат.

Для монополіста в якості лінії попиту постає лінія ринкового попиту на даний товар, що має, як зазвичай, негативний нахил. Монополіст, таким чином, повинен враховувати той факт, що будь-яке збільшення випуску неминуче приводить до зниження ціни, а зменшення випуску, навпаки, дозволяє підвищити ціну. Іншими словами, встановлюючи той чи інший обсяг продажів, монополіст встановлює одночасно і ціну товару.

Монополіст отримує найкращі умови для роботи з найвищої можливої ​​прибутком.

 Домагаючись цього, монополіст, як правило:

Встановлює ціну вище, ніж в умовах конкурентного ринку.

Виробляє менший випуск, ніж конкурентна фірма.

Яким чином монополіст визначає для себе оптимальний рівень цін?

Для фірми-монополіста характерно:

Зниження величини граничного доходу (MR) при зниженні цін і зростанні обсягів продажів.

Положення лінії граничного доходу нижче лінії попиту, тобто при одному і тому ж обсязі продажів предель-

ний дохід виявляється в розрахунку на одну одиницю товару нижча, ніж ціна, яку при цьому обсязі продажів отримує фірма (P> MR).

Крива середнього доходу (AR) збігається з лінією попиту, тому що доходом монополіста на одиницю випуску буде ціна, яку за цю одиницю заплатять споживачі.

Нарощування обсягів випуску актуально для фірми монополіста до тих пір, поки величина граничного доходу не стане рівною нулю.

Максимум сукупної виручки (TR) фірми досягається при такому обсязі випуску, яка відповідає нульовому граничному доходу. [15,356-358].

Взаємозв'язок граничного доходу, середнього доходу, лінії попиту на продукцію і сукупної виручки фірми-монополіста можна відобразити на графіку 1:

Графік 1

Таким чином, при збільшенні обсягу продажів монополіст отримує від кожної нової проданої одиниці все меншу додаткову виручку. У якийсь момент чергове збільшення обсягу продажу ще на одну одиницю товару вже не дає додаткової виручки, а потім граничний дохід стає негативним.

Співвідношення виручки монополіста і кривою його загальних витрат можна проілюструвати на графіку2:

Графік 2

Оскільки граничні витрати (МС) завжди більше нуля, монополіст, максимізує прибуток (МС = MR), завжди буде виробляти такий обсяг випуску, який буде відповідати позитивному розмірі граничного доходу (MR> 0). Однак рівність граничного Доходу граничним витратам не дає уявлення про прибуток монополіста. Подивіться уважно на наступні графіки 3:

Графік 3

В усіх трьох випадках монополіст випускає продукцію за умови рівності граничних витрат граничному доходу, але в одному випадку (рисунок 1) він отримує прибуток, в іншому (малюнок 2) - лише покриває свої витрати, а в третьому (рисунок 3) і зовсім терпить збитки .

Монополіст буде переносити збитки тільки в короткостроковому періоді. Як тільки (в довгостроковому періоді) його втрати стануть постійними, він піде з галузі.

При збитках у короткостроковому періоді (Р <АТС):

Монополіст буде зазнавати збитків і не піде з ринку, поки покриваються його середні змінні витрати (Р> AVC);

Монополіст піде з ринку і припинить виробництво продукції, якщо середні змінні витрати не покриваються (Р <AVC).

При збитках у довгостроковому періоді (Р <LATC) фірма піде з ринку.

Прибуток монополіста дорівнює добутку різниці ціни і середніх витрат на обсяг випуску продукції:

Pr =(P-ATC) * Q

Довгострокова рівновага монополіста

Фірма-монополіст може в короткому періоді як насолоджуватися економічної прибутком, так і зазнавати збитків (в залежності від умов попиту і витрат). Розглянемо тепер, як йде справа в тривалому періоді.

Як ви вже знаєте, в умовах досконалої конкуренції в тривалому періоді може змінюватися не тільки масштаб виробництва на діючих фірмах, але і сама кількість фірм, що функціонують в галузі. Спільна дія цих процесів неминуче призведе до того, що кожна фірма вибирає для себе такий обсяг виробництва, який забезпечує мінімально можливий за даних умов рівень довгострокових середніх витрат. Таким чином, устремління всіх фірм галузі до максимального прибутку зводиться, в кінцевому рахунку, всього лише до боротьби за виживання, де саме більше, ніж може задовольнятися фірма в тривалому періоді - нульова еко-

номічного прибуток. Це наслідок свободи входу в галузь і виходу з неї. Прибуток у цьому випадку відіграє лише роль короткострокового сигналу до входу в галузь нових фірм (а збиток - до виходу з галузі).

З абсолютно іншою ситуацією ми стикаємося в умовах монополізованого ринку. Адже фірма тут сама і є галузь, вхід в яку для інших фірм закритий за допомогою тих чи інших вхідних бар'єрів. Це не означає, звичайно, що монополія не може вводити в дію нові заводи. Але заводи ці будуть просто підрозділами фірми-монополіста, а не самостійними суб'єктами ринку, службовцями своїм власним інтересам (витяг максимального прибутку), як у випадку конкурентного ринку. Фірма-монополіст, звичайно, може (і обов'язково буде) змінювати масштаб свого виробництва в тривалому періоді з тим, щоб добитися максимально можливої ​​величини прибутку. При цьому ніщо не заважає монополісту встановлювати такий обсяг випуску, щоб і в тривалому періоді отримувати позитивну економічну прибуток, якщо тільки характер попиту і витрат такий, що отримання цього прибутку в принципі можливо.

Монополіст досягає максимального прибутку при такому обсязі випуску, при якому гранична виручка дорівнює довгостроковим граничним витратам. Який же розмір виробництва і обсяг випуску обере монополіст для досягнення цієї мети? Обсяг випуску буде характеризуватися проекцією точки перетину кривих граничних витрат і граничного доходу. А розміри виробництва - рівнем середніх витрат. Відповідно, якщо середні витрати фірми надто великі в довгостроковому періоді і забезпечують їй збиток, вона постає перед вибором: зменшувати розміри виробництва або йти з галузі.

Покупцеві ж на монополізованому ринку в будь-якому випадку доводиться платити за товар ціну, що перевищує як величину мінімально можливих середніх витрат, з якими міг би бути зроблений товар, так і величину фактичних середніх витрат виробництва товару, дозволяючи тим самим виробнику отримувати позитивну економічну прибуток.[7,225-229].