4 Мозковий штурм - метод швидкої генерації та фіксації ідей

Мозковий штурм спрямований на швидку генерацію і фіксацію ідей, без аналізу і обговорення. Завдання полягає в тому, щоб записати на аркуші паперу найбільше ідей за ко­роткий відрізок часу. Такий вид діяльності припускає спон­танність і відсутність страху учасника бути незрозумілим або неприйнятим іншими. Участь кожного дає змогу отримати свіжі ідеї і змусити учасників по новому глянути на проблему.

Прийоми проведення мозкового штурму:

• не існує правильних або неправильних пропозицій прий­маються усі;

• можливе дублювання, повторення ідей;

• пропозиції не обговорюються, завдання полягає в тому, щоб одержати якнайбільше ідей;

• усі пропозиції мають повторюватися тренером і одночасно записуватися на великому аркуші паперу.

Тренер також може брати участь, що дасть змогу учасникам тренінгу почувати себе більш вільно.

Мозковий штурм дозволяє змінити темп заняття і створити гарні умови початку дискусії, він не може проводитися у відриві від інших тем заняття. Тренер має переконатися, що вправа по­в'язана з іншими темами й учасники розуміють її зміст і завдання.

5. Рольова гра - метод розширення досвіду учасників

Рольова гра - метод розширення досвіду учасників шляхом розгляду ситуації, в якій їм пропонується прийняти певну позицію (роль) і потім розробити спосіб, який дасть змогу довести запропоновану ситуацію до позитивного завершення (гра). Це гарний спосіб змусити учасників по-іншому глянути на ситуацію.

Щоб отримати позитивний вплив рольової гри, запропо­нована до розгляду ситуація має бути наближена до реаль­ності. Завчасно має бути підготована інструкція до гри з де­тальним описом аспектів ситуації та задіяних персонажів. Водночас інструкція не повинна обмежувати учасників у ро­зігруванні ролей відповідно до їхньої власної уяви.

Завдання учасників рольової гри - створення моделей по­ведінки, характерних реальним людям у повсякденному житті. Група має спостерігати за розігруванням кожної сцени і відзначати особливості поведінки і наслідки пропонованих дій.

Способи підготовки до рольової гри:

• тренери самі можуть розіграти сценку, щоб дати зро­зуміти учасникам, що це таке;

• учасники можуть спробувати спочатку грати в малих групах;

• для початку можна запропонувати учасникам більш спрощені моделі рольової гри: "скульптурна обробка" або "міняючись місцями".

Прийоми проведення рольової гри:

• рольову гру не слід планувати на початку тренінгу - група має бути "готовою" до такого рівня спілкування, тема обігрування повинна бути близькою для учасників;

• перед початком роботи тренер має ґрунтовно розробити сценарій гри - короткий, але чіткий опис ситуації;

• дія учасників рольової гри є розігрування уявної ситуації за запропонованим планом, призначати ролі бажано за ба­жанням учасників;

• закінчувати розігрування сценки слід лише тоді, коли на­громадилося досить матеріалу для обговорення, або коли ролі вичерпали себе, або коли атмосфера стала занадто емоційною.

Тренер повинен дати час учасникам на вихід з ролі, щоб прийняті під час гри типи поведінки не проектувалися на подальшу роботу. Слід обговорити почуття учасників гри і спостерігачів: що відбувалося? чому відбувалося саме це? Чи сподобалося їм те, що відбувалося? від кого залежало подальше розгортання подій?

1) „Скульптурна обробка"

«Скульптурна обробка" - один із різновидів рольової гри. Впрааа дає змогу зосередити увагу аудиторії на почуттях людей у тій або іншій ситуації. Вона може бути використа­ла, на початкових етапах роботи, коли учасники ще не знаюгь один одного.

Тренер пропонує до розгляду життєву історію (опис випадку та дає час учасникам осмислити ситуацію, визначити почуття, які відчувають персонажі історії. Тренер пропонує учасникам зобразити фігури персонажів даної історії, з дотриман­ням вимоги: вони не повинні грати і не повинні розмовляти.

Учасникам на добровільних засадах пропонується визна­читися, хто яку роль гратиме. Спочатку вибирають головних персонажів і відповідно до почуттів, які вони переживають, їх розміщують по кімнаті, і ті мімікою та жестами демонстру­ють своє ставлення до події. Потім учасники зображують на­ступних героїв історії. Вони також розміщуються відповідно до їхньої ролі і рівня впливу на ситуацію. Вправа продов­жується поки вся композиція не буде сформована.

Обговорення. Тренер пропонує всім учасникам композиції розповісти про власні почуття стосовно інших. Тут є що об­говорювати, адже люди можуть сприймати одну й ту саму ситуацію по різному залежно від їхнього досвіду, точки зору, потреб, орієнтацій.

2) "Міняючись місцями"

Тренери конструюють ситуацію за темою обговорення: кладуть на підлогу великі аркуші паперу з написаними іменами персонажів життєвої ситуації, що розглядається. Тренер починає діяти від імені одного з персонажів: стоячи на аркуші з відповідним підписом він проговорює думки або почуття, які відчуває його персонаж в даній ситуації. Інший ведучий стає на другий аркуш паперу і продовжує діалог з точки зору іншого персонажа. Учасникам пропонується продовжити дію - зайняти місце на відповідному аркуші і висловити думку та почуття, які, на їхній погляд, відчуває їхній персонаж. Учасники можуть входити в гру і виходити з неї в будь-який час.

Вправа сприймається учасниками набагато легше, ніж повноцінна рольова гра. Тренери мають слідкувати, щоб гра не вийшла з під контролю. Після завершення вправа вимагає повноцінного обговорення усіма учасниками: хто брав участь у обговоренні і хто спостерігав за діалогом з місця.

3) Демонстрація

Тренери програють перед групою життєву ситуацію. На­приклад, діалог прийомної матері з дитиною, яка вкрала гроші. Завдання учасників після перегляду сценки висловити думки та почуття, які вона викликала, окреслити позиції учасників діалогу, запропонувати власні варіанти виходу із ситуації.

Програти життєву історію можна тренеру з учасником-добровольцем. На початку учаснику не дається ніяких інструкцій, лише обговорюється кого саме він буде грати, його завдання - висловити власні почуття. Тренер пояснює аудиторії ситуацію, яка буде обіграна. Наприклад, дитина приходить у сім'ю і батьки починають її інтенсивно «любити» Після демонстрації, своїми враженнями діляться і учасники і глядачі.