9

Лекція 2. Прийомна сім′я як форма сімейної опіки дітей, позбавлених батьківського піклування. План

1. Педагогічне й правове трактування поняття «прийомна сім′я»

2. Прийомна сім′я – одна з форм влаштування дітей та її види.

3. Положення про прийомну сім′ю.

1. Педагогічне й правове трактування поняття «прийомна сім′я»

У наш час у вітчизняній педагогіці відсутнє єдине й загальноприйняте значення поняття "прийомна сім'я". Одні вчені визначають його як сім′я утворена в результаті прийняття на виховання дитини, що позбавлена батьківського піклування. Інші додають до нього ще й такі сім'ї, у яких дитина виховується за участю мачухи або вітчима. Треті прийомну сім′ю називають соціальний інститут, який забезпечує виховання дітей, вилучених із кризових сімей по причині загрози для їхнього здоров'я й життя. Четверті - позначають цим терміном одну з форм влаштування дітей, що залишилися без опіки батьків, на виховання в сім'ї. Відсутність єдиного погляду на зміст цього феномену приводить до того, що воно без спеціальних застережень вживається в різних значеннях навіть у межах однієї праці або навчального посібника.

Прикметник "прийомний" має декілька значень, одне з яких –«усиновлений або той, що усиновив будь-кого».

В розумному мовленні вживається також слово "прийомний", що означає прийомну дочку або прийомного сина. Слово "всиновлення", що використовується в цих визначеннях, є сімейно-правовим терміном. Але якщо в сімейному праві всиновлення є однією з правових форм влаштування в сім'ї дітей, що позбавлені піклування батьків, то в даному випадку "всиновлення" вживається в більш широкому значенні, яке охоплює будь-які встановлені законом форми такого устрою (наприклад, опіку, піклування та ін.). Отже, під "прийомною сім'єю" розуміємо сім'ю, що взяла на виховання дитину (дітей), які залишилися без батьківського піклування. Саме в такому зна­ченні воно традиційно використовується.

З початку 90-х рр. термін "прийомна сім'я" набуває дещо іншого спеціального значення в працях з сімейного права. До її основних ознак належать такі: договірний порядок створення, обмежений у часі характер існування; відшкодування праці батьків по вихованню прийнятих до сім'ї дітей. Саме вони відрізняють прийомну сім'ю від двох інших передбачених законом форм устрою в сім'ї дітей, усиновлення й опіки.

У наш час в педагогіці поняття "прийомна сім'я" вживається в двох взаємно непогоджених значеннях, до одного з яких зведені усі визначення. Перше значення відповідає змістові, який надається цьому словосполу­ченню в українській мові. Друге - діючому сімейному законодавству.

Широке поняття "прийомна сім'я" відповідає традиційному значенню й формулюється таким чином: прийомна сім'я - це сім'я, утворена в результаті прийняття на виховання подружжям або окремими особами, що не знаходяться в шлюбі, дитини (дітей), що залишилася без піклування батьків. Воно дозволяє виділити даний предмет, вказати на його педагогічну специфіку, містить загальні ознаки усіх видів сімей, як тих, що вже існували в Росії або за кордоном, так і тих, які можуть виникнути.

Вузьке педагогічне поняття прийомної сім'ї грунтується на сучасному сімейному праві. У законі та в навчальній літературі по сімейному праву немає визначення цього правового інституту. Аналіз норм СК (сімейного кодексу) і коментаріїв до нього дозволяє сформулювати такі визначення: прийомна сім′я - це сім'я, утворена на основі строкового договору органами опіки та піклування з громадянами (подружжям чи окремими особами), які отримують заробітну плату.

У більшості випадків передача дитини на виховання в нерідну сім'ю неможлива без належного юридичного оформлення. Саме законодавець визначає підстави для влаштування дитини на виховання, встановлюючи категорії дітей, які можуть бути передані в сім'ю, та умови, за яких це є необхідним. У сучасному сімейному праві сформульовані умови й порядок виховання, навчання й утримання дітей, які залишилися без піклування батьків. Вони регулюють правовідношення, що виникають між прийомними дітьми й батьками, а також між сім'єю й державними органами, між сім'єю й третіми особами.

Можна виділити такі етапи розвитку сімейної системи протягом року після прийому:

1. "орієнтування" (взаємне навчання - 2 міс);

1. "напруга" (переважання емоціонального дискомфорту- від трьох до восьми міс);

2. "відвернення" (переважання негативного ставлення до прийомних дітей - вісім - десять міс.) або перша криза "системної перебудови"

У наступні два - три роки після прийому можна виділити такі

1. "штиль" (усвідомлення взаємного зв'язку або причетності -11-24 міс);

2. "депресія" (поступове усвідомлення проблем, пов'язаних з прийманням - 24-30 міс.) або другої кризи системної перебудови;

3. "прийняття проблем" (прийняття нової сімейної ідентичності й завершеності).