33. Продукт змінного ресурсу : сукупний. Середній , граничний. Взаємодія та взаємозалежність. Графічна інтерпретація.

Для кращого розуміння взаємозв'язку кількості використовуваних факторів і обсягу виробництва дослідимо вплив зміни лише одного фактора (кількість інших залишається незмінною). З'ясування динаміки обсягу виробництва залежно від динаміки змінного фактора важливе для визначення меж, в яких доцільно вести виробництво з точки зору раціоналізації використання факторів.

Загальна кількість продукту, виробленого при використанні визначеної кількості змінного фактора і при незмінних інших факторах називається — загальним продуктом (ТР) цього змінного фактора:

ТР =/(х, у, z...), або 0 =/(К, L, М...),

де у— змінний фактор; х,z — сталі фактори.

Загальний продукт, виготовлений на основі наявних ресурсів, відображає продуктивність як сталих, так і змінних вхідних факторів. Кількість виготовленої продукції, отриманої за певної комбінації вхідних факторів, залежить від:

поточного стану вибраної технології;

загальної ефективності, властивої тій чи іншій фірмі;

величини діючого підприємства або абсолютної кількості вхідних факторів;

пропорції використання ресурсів (відношення сталих факторів до змінних).

Для характеристики діяльності фірми використовують також поняття серед­нього і граничного продукту.

Середній продукт (АР) — це відношення загального продукту до використаної кількості певного вхідного виробничого фактора:

АР= ТР або Q/Q вхідного фактора

Середній продукт праці (АPl) фактично являє собою продуктивність праці, а середній продукт капіталу (АРk) є показником продуктивності капіталу.

Граничний продукт (МР) змінного фактора виробництва - це приріст загального продукту, досягнутий за рахунок приросту цього фактора на одну додаткову одиницю.

МР = ТР або Q/змінного вхідного фактора

Граничний продукт характеризує граничну продуктивність змінного фактора виробництва, тобто продуктивність останньої залученої у виробничий процес додаткової одиниці цього фактора.

За допомогою диференційного числення граничний продукт можна визначити як похідну отриманого обсягу продукції по затраченій праці. Оскільки в реальному виробництві завжди маємо справу не з нескінченно малими, а з кінцевими приро­стами, то граничний продукт визначають як відношення малих приростів випуску про­дукції до малих приростів затрат праці (чи іншого змінного фактора виробництва).

За допомогою аналізу граничного продукту можна пояснити, яке поєднання факторів виробництва є оптимальним у даний момент часу при заданій технології Для цього необхідно порівняти ринкову ціну кожного фактора з тим граничним продуктом, який виробляється за його допомогою.

Для досягнення найменших витрат шляхом заміщення дорожчих факторів і виробництва дешевшими необхідно продовжувати цей процес доти, доки фізичні граничні продукти, отримувані за допомогою цих факторів, не стануть пропорційні цінам відповідних факторів. Саме в цьому випадку фізичний граничний продукт, що припадає на останню грошову одиницю одного фактора, буде точно дорівнювати граничному продукту, отриманому на одну грошову одиницю іншого фактора. Звідси легко записати умову рівноваги у процесі заміщення одного фактора іншим:

Фізичний обсяг Фізичний обсяг

граничного продукту фактора А/ = граничного продукту фактора В

Ціна фактора А Ціна фактора В

Підкреслимо, що МР належить до змінних факторів, бо лише вони спричиню­ють зміни у ТР. МР може бути від'ємним, додатним і рівним нулеві. Динаміка МР базується на законі спадної граничної продуктивності.

Закон спадної віддачі, або спадної граничної продуктивності, був сформульований англійським економістом Дейвидом Рікардо ще на початку XIX ст. Він грунтується на тому факті, що взаємозв'язок між змінним виробничим фактором і обся­гом випуску продукції не означає, що останній завжди зро­стає пропорційно до зростання змінного фактора. Найбільш вагоме зростання загального продукту приносять початкові прирости змінного фактора. Потім настає момент, після якого такі ж його прирости приносять щораз менший ефект. Із часом можливою стає ситуація, коли приріст змінного фактора призводить до зменшення загального обсягу випуску.

Наприклад, якщо при фіксованій кількості капіталу (наприклад верстатів) будуть постійно найматися додаткові робітники, то їхній граничний продукт спочат­ку зростатиме, далі зменшуватиметься і врешті дійде до нуля. Це явище в еко­номічній теорії отримало назву закону спадної граничної продуктивності, чи спадної віддачі. Причина ефекту спадної віддачі достатньо очевидна. Оскільки всі фа­ктори виробництва використовуються разом, то необхідно дотримуватись визна­ченого співвідношення між ними. Зміна одного виробничого фактора при фіксо­ваному значенні інших породжує диспропорції. Кількість працівників, наприк­лад, уже не відповідає кількості устаткування, а кількість устаткування — виробни­чим площам тощо. В таких умовах збільшення одного виду ресурсу не викликає адекватного збільшення загального продукту. Віддача змінного ресурсу змен­шується.

Закон спадної віддачі встановлює співвідношення між затратами ресурсів (виробничих факторів), з одного боку, і випуском продукції — з іншого. При цьому розглядається, яким чином приріст затрат одного з факторів виробництва впливає на збільшення випуску продукції при інших незмінних факторах. В графической форме каждый вид производства может быть представлен точкой, координаты которой характеризуют минимально необходимые для выпуска данного объема продукции ресурсы, а производственная функция - линией изокванты.Рассмотрев производственную функцию фирмы, перейдем к характеристике следующих трех важных понятий: общего (совокупного), среднего и предельного продукта.На рис. 22.1, а показана кривая общего продукта (ТР), который изменяется в зависимости от величины переменного фактора X. На кривой ТР отмечены три точки: В - точка перегиба, С - точка, которая принадлежит касательной, совпадающей с линией, соединяющей данную точку с началом координат, D - точка максимального значения ТР. Точка А перемещается по кривой ТР. Соединив точку А с началом координат, получим линию ОА. Опустив перпендикуляр из точки А на ось абсцисс, получим треугольник ОАМ, где tg а есть отношение стороны AM к ОМ, т. е. выражение среднего продукта (АР).

Рис. 22.1. а) Кривая общего продукта (ТР); б) кривая среднего продукта (АР) и предельного продукта (МР)Проведя через точку А касательную, получим угол Р, тангенс которого будет выражать предельный продукт МР. Сопоставляя треугольники LAM и ОАМ, находим, что до определенного момента тангенс Р по величине больше tg а. Таким образом, предельный продукт (МР) больше среднего продукта (АР). В том случае, когда точка А совпадает с точкой В, тангенс Р принимает максимальное значение и, следовательно, предельный продукт (МР) достигает наибольшего объема. Если точка А совпадает с точкой С, то значение среднего и предельного продукта равны. Предельный продукт (МР), достигнув максимального значения в точке В (рис. 22, б), начинает Сокращаться и в точке С пересечется с графиком среднего продукта (АР), который в этой точке достигает максимального значения. Затем и предельный, и средний продукт сокращаются, но предельный продукт уменьшается опережающими темпами. В точке максимума общего продукта (ТР) предельный продукт МР = 0.Мы видим, что наиболее эффективное изменение переменного фактора X наблюдается на отрезке от точки В до точки С. Здесь предельный продукт (МР), достигнув своего максимального значения, начинает уменьшаться, средний продукт (АР) еще увеличивается, общий продукт (ТР) получает наибольший прирост. Двофакторна вир-ча ф-ція, або ізокванта варіація факторів в-ва, моделює вир-чий процес, в якому змінними є обсяг викор-ня двох факторів в-ва.У табличній формі вона подається у вигляді вир-чої сітки.