8.Дайте характеристику стану українських земель у складі іноземних держав14-17 ст

У середині XIII ст. Литовська держава поступово посилює свій вплив і розширює територію. Приєднує Чернігово-Сіверщину Поділля,Київщину,Волинь. Велике князівство Литовське стає федерацією цих земель - князівств. Від тепер історія українських земель стає пов'язаною з історією феодальної Литви.

Уся повнота влади у Великому князівстві Литовському була зосереджена у руках великого князя, місцеві князі були замінені на литовських намісників. Чималу частину Великого князівства Литовського складали східнослов'янські землі, де місцеві феодали, зберегли свої вотчини. Дії литовців на теренах У. не мали характеру експансії. Одним із основних зовнішньо-політичних завдань Литовської держави була боротьба з Золотою Ордою.

Значною подією стала перемога литовсько-українсько-білоруського війська над татаро-монголами на Синіх Водах у 1362 р. Проте виникла загроза з боку Тевтонського ордену. Крім цього, після битви на Куликовому полі посилювався вплив Москви. Все це зумовило для Литви вибір союзника в особі Польщі.

В серпні 1385 р. у м. Крево було підписано угоду про об'єднання між Великим князівством Литовським і Польським королівством. Кревська унія створила передумови для боротьби з тевтонською агресією. Але разом із тим вона забезпечила посилення польської експансії на територію Великого князівства Литовського. Продовжуючи політику централізації, Вітовт ліквідує Волинське, Подільське та Київське князівства, скасовує колишню автономію українських земель.

Нова польсько-литовська унія 1413 р. у Городлі стала свідченням зростаючої дискри-мінації православного населения. Литовські феодали католики зрівнювалися в правах з польською шляхтою, діставши можливість брати участь у великокняжій раді, участь православних в управлінні державою обмежувалась. В Литві вводився польський взірець адміністративно-територіального поділу, при цьому українські землі роздавалися католицькій церкві. Подальше зближення польської та литовської шляхти активізувало визвольну боротьбу в українських землях проти поляків і литовців.

В кінці XV — XVI ст. Велике князівство Литовське втрачає свою колишню могутність, а українські землі у складі Литви остаточно втрачають автономні права. Одночасно посилюється вплив централізованої Російської держави, яка проголошує свої права на територію Південно-Західної Русі. В українських землях посилюються проросійські настрої.

У 1508 р. відбувається повстання під керівництвом князя М. Глинського проти литовських магнатів. Це була остання спроба українських князів відібрати свої землі у Литви. Але вона зазнала поразки. Намагаючись сконцентрувати сили проти своїх ворогів, Польша і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію, утворюється нова держава - Річ Посполита. 3 цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі.

Люблінська унія 1569 р. відіграла велику історичну роль у долі України. При цьому вона мала суперечливі наслідки. Передусім вона сприяла посиленню польської соціальної, національної, релігійної, культурної експансії. Але вона ж возз'єднала українські землі, забезпечила зростання культурно-освітнього руху, знайомство з західноєвропейською культурою. Окрім цього, Люблінська унія викликала рух опору, соціальну активність різних верств українського населення в боротьбі за національне виживання.Отже, Лит­ва намагалася толерантно ставитись до українського населення, сприймала його традийії та досвід. Після укладення Кревської унії українські землі остаточно втрачають залишки автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московсько-литовського протистояння. Після утворення Речі Поспо­литої вони стають складовою частиною Польщі, що призводить до ополячення та окатоличення українського народу. Польське проникнення в українські землі суттєво відрізнялося від литовського, оскільки поляки одразу почали тотальну католізацю, полонізацію і колонізацію краю, чим визвали загострення релігійних, соціальних та етнічних відносин.

9. Еволюція форм укр. державності в умовах існування Вел. князівстап Литовського

І етап (1340—1362) — «оксамитове» литовське проникнення. У часи Гедиміна (1316—1341) —включення до складу ЛК українських земель.

Дії литовців на Україні не мали характеру експансії. Збройне протистояння в боротьбі за українські землі відбувалося між литовцями та чужинцями — претендентами на спадщину Київської Русі. Місцеве населення або зберігало нейтралітет або підтримувало утвердження литовського правління. Литовська влада була толерантнішою, ніж татарська. На приєднаних до Литви землях руські князі зберігали свою автономність.

II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів. Майже до кінця XIV ст. Велике князівство Литовське було своєрідною федерацією земель-князівств,. Збереглася стара система управління, у якій лише руська князівська династія Рюриковичів поступилася місцем литовській Гедиміновичів. Майже 90% населення становили русини.

Про започаткування «ослов'янення» литовських правителів у другій половині XIV ст. свідчать факти: утвердження «Руської правди» державною правовою основою; визнання руської мови державною мовою; запозичення литовцями руського досвіду військової організації, будування фортець, налагодження податкової системи, формування структури князівської адміністрації тощо.

III етап (1385—1480) — втрата українськими землями залишків автономії. У 1385 р. було укладено Кревську унію. За умовами унії Ягайло, одружуючись з Ядвігою, отримував титул короля Польщі й зобов'язувався окатоличити литовців та «навік приєднати всі свої землі, литовські та руські, до Корони Польської».

IV етап (1480—1569) — посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». Остаточна втрата українськими землями у складі Литви автономних прав у часі збіглася з піднесенням Московського князівства.. З поваленням 1480 р. ординського іга Москва дедалі гучніше та активніше заявляє про себе як про центр «збирання земель Русі

Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів, Польща і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава — Річ Посполита. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі. Починається якісно новий етап їхнього розвитку.

Отже, перебування укр. земель у складі ВКЛ тривало декілька віків. У середині XIV ст. розпочалося м'яке, «оксамитове», але досить активне литовське проникнення у землі колишньої Київської Русі. Після укладення Кревської унії українські землі остаточно втрачають залишки автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московсько-литовського протистояння. Після утворення Речі Посполитої вони стають частиною Польщі, що призводить до ополячення та окатоличення українського люду.