30.Соціально-економічне становище радянської України в період індустріалізації (20-30-ті рр.. Хх ст.)

1929 – курс на форсовану індустріалізацію. Цей рік Сталін назвав роком «великого перелому».

Індустріалізація - це система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення оборони країни.

Завдання:

1. здобуття техніко-економічної незалежності СРСР

2. перетворення аграрної країни на могутню індустріальну державу

3. зміцнення обороннного потенціалу країни

4. підвищення технічної бази сільського господарства

Результати перших п*ятирічок:

І (1928-1932)

• форсований ривок у розвитку важкої промисловості

• створення енергетичної бази

• розширення та реконструкція металургійної бази («Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь»)

• ліквідація безробіття

• розвиток сільськогосподарського машинобудування (Молотилки – завод «Серп і молот», комбайни – «Комунар»)

• розгортання соціалістичного змагання

• запровадження карткової системи

ІІ (1933-1938)

• подальше наростання індустріалізації

• будівництво нових підприємств

• розгортання стахановського руху

• налагодження виробництва верстатів

• відміна карткової системи (1935)

• швидкий розвиток легкої та харчової промисловості

• апогей соціалістичного змагання

Наслідки:

1. перетворення України з аграрної країни в індустріально-аграрну

2. збільшення промислового потенціалу в 7 разів

3. залучення в промисловість України значної частини загальносоюзних коштів

4. виникнення в укр. промисловості нових галузей

5. здійснення індус за рахунок сільс. госп., що спричинило перехід до насильницької колективізації

6. низький життєвий рівень населення

7. ліквідація ринкових відносин, створ. адміністративно-командної економіки

31. Політика суцільної колективізації (1929-1933)

Колективізація – примусова сис. заходів, спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські господарства(колгоспи, радгоспи). Проголошено в лис. 1929

Проводилось розкуркулення. До куркулів відносили тих, хто використовував найману працю, хто просто жив більш заможно, ніж сусіди по селу. Тих, хто не погоджувався на колективізацію, оголошували "підкуркульниками" і також репресували. Насильницьке запровадження колгоспного ладу викликало велике невдоволення селян. З осені 1929-го по квітень 1930 р. в Україні прокотилася хвиля селянських виступів та збройних повстань. З колгоспами в село повернувся "воєнний комунізм". Ринок зникав. Гроші втрачали купівельну спроможність, заробітки в колгоспах були мізернимиКолективізація призвела до деградації сільськогосподарського виробництва. Його рівень падав. Продуктивність праці "колективізованих" селян була невисокою. Матеріальна зацікавленість у кращій праці була відсутня, оскільки  майже  весь  урожай вилучала держава.

Найстрашнішим наслідком колективізації був голод 1932-1933 рр. Кожного року на колгоспи накладався непомірний план хлібозаготівель, а його невиконання розглядалось як "саботаж". У селян вилучалися всі їстівні припаси, і вони масово гинули від голоду. Безумовно, сталінське  керівництво свідомо організувало "голодний терор" для того, щоб назавжди  ліквідувати в Україні будь-який опір хлібозаготівлям.

Колективізація і голод 1933 р. настільки підірвали сільське господарство України, що потрібно було не одне десятиліття, щоб залікувати рани. Внаслідок цієї трагедії знищено стан найбільш здібних селян-господарів, селяни тратили почуття власника на своїй землі і знову опинились у становищі напівкріпаків, Колгоспний лад став однією з основних підвалин командної економіки і тоталітарного режиму.