1.2 Статистика фізичної культури в Україні

Показники фізичного розвитку — одна з найоб’єктивніших характеристик стану здоров’я населення, що відображає його позитивний аспект, особливо в дитячому віці.

Фізичний розвиток визначається рівнями сукупності морфологічних і функціональних ознак, що характеризують розвиток і формування організму. Є результатом взаємодії внутрішніх (ендогенних) та зовнішніх (екзогенних) факторів. До першої групи факторів відносять спадковість та особливості внутрішньоутробного розвитку. Друга група — це навколишнє середовище — природно-кліматичні та соціально-економічні умови. Якщо мова йде про фізичний розвиток не окремої особи, а населення в цілому, то вважається, що визначальний вплив мають саме соціально-економічні фактори. Можна виділити два аспекти вивчення фізичного розвитку: розвиток індивіда та фізичний розвиток колективу. Оцінка фізичного розвитку окремого індивіда не є задачею статистики, проте в основі цих процесів лежать статистичні методи, знання і розуміння яких є необхідними для дослідника.

Можуть бути різні підходи до вивчення індивідуального фізичного розвитку.

Найпростішим є безпосереднє зіставлення результатів вимірювання кожного окремо взятого показника з середнім рівнем або стандартом. Комплексне вивчення фізичного розвитку відповідає потребам педіатрії, гігієни, педагогіки; його результати використовують у своїй практичній діяльності лікарі різних спеціальностей. Спостереження за фізичним розвитком дитини починається з моменту її народження. В подальшому воно тою чи іншою мірою проводиться в дошкільних, середніх і вищих навчальних закладах, при призові до Збройних Сил, під час медичних оглядів. Ретельніше вивчається фізичний розвиток спортсменів і деяких професійних груп. Вивчення фізичного розвитку є більш результативним, коли воно проводиться разом із вивченням стану навко­лишнього середовища, умов побуту та праці, народжуваності, захворюваності, інвалідності та смертності. Результати використо­вують для визначення регіональних віково-статевих стандартів, виявлення тенденцій росту та розвитку дітей і молоді, оцінювання ефективності оздоровчих заходів.

Для можливості порівняльного аналізу рівнів фізичного розвитку населення, що знаходиться в різних природно-кліма­тичних та економіко-соціальних умовах, використовуються уніфіковані методи вимірювання показників та їх статистичної об­робки.

Виділяють такі групи ознак:

• антропометричні — зріст тіла (стоячи та, рідше, сидячи), маса тіла, окружність грудної клітки, голови, плеча, стегна;

• фізіометричні (функціональні) — сила м’язів рук і спини, життєва ємність легень;

• соматоскопічні — побудова тіла (статура), розвиток м’язів, наявність жирових відкладень, форма грудної клітки і ніг тощо.

Якщо вивчається дієздатність організму, рівень його тренованості, то визначають параметри серцево-судинної, нервової систем і різні функціональні проби. Останні, наприклад, являють собою дозовані фізичні навантаження, під час яких вимірюються показники, що характеризують роботу серцево-судинної системи, легень та ін.

Результати вимірювань показників фізичного розвитку заносяться в індивідуальні картки і підлягають статистичній обробці, основними етапами якої є:

• групування одиниць сукупності (за статтю, віком, станом здоров’я, професією та ін.), у т. ч. побудова аналітичних групувань;

• визначення характеристик рядів розподілу. При цьому, зокрема, слід звертати увагу на форму розподілу, особливості якої (асиметрія, багатовершинність) можуть вплинути на вибір методів подальшого аналізу; порівняння рядів розподілу за допомогою статистичних критеріїв; побудова таблиць співзалежності; вивчення статистичного зв’язку між ознаками.