Безконфліктний допит

Допит у безконфліктній ситуації буває таких видів:

1. Допит в ситуації вільної розповіді свідка – означає, що свідок дає правдиву інформацію, співпрацює зі слідчим. Феномен добросовісної помилки – людина, не бажаючи обманювати, подає хибну інформацію. Це зумовлене ілюзіями зорового сприймання. Якщо людина одягнута у одяг чорного кольору, вона буде здаватися худішою тощо.

Ремінісценція – це пригадування події та деталей її після того як людина нейтралізувала в собі стан надмірного напруження. Це пригадування події віддалене у часі.

2. Допит у ситуації байдужого ставлення свідка -

3. Допит потерпілого – у потерпілих відбувається гіперболізація даних і перекручування послідовностей події та деталей події. « У страха глаза большие». Слід враховувати, що показання потерпілого перенасичені негативними переживаннями

Психологічні особливості допиту в конфліктній ситуації

Це означає, що людина( підозрюваний, свідок) дає неправдиві показання, оскільки настроєна агресивно щодо слідчого, ситуації в цілому.

Мотиви подачі неправдивих показань:

• Страх помсти

• Небажання бути викритим

• Страх осуду

• Прагнення захистити когось( рідні, друзі)

Особливу групу неправдивих показань складає само обмова.

Мотиви само обмови:

1. Само обмова невинних людей. Це може бути через родинні стосунки( мати бере злочин дитини на себе).

2. Само обмова винних людей. Як правило, це відбувається або коли людина бере на себе відповідальність за скоєння легшого злочину, в той час як насправді вона здійснила злочин важкий. Другий випадок: був здійсненний груповий злочин. Відповідальність бере один. За це він отримує винагороду від інших учасників, а також визнанням пом’якшить вирок суду.

3. Само обмова людей з тимчасовими або постійними психічними розладами

Психологія лжесвідчень( неправдивих показань)

1. Показання, що повністю складаються з вимислу( суцільна брехня)

2. Показання. Що частково містять неправдиві твердження, котрі або приховують, або доповнюють правду.

Прояви вербальної поведінки при лжесвідченнях:

• Невідповідність показань людини виявленим беззаперечним доказам його вини( коли слова не відповідають фактам);

• Схематизм повідомлюваної інформації – завченість деталей і подробиць. Людина, яка говорить правду, може передавати один і той же зміст різними словами. Якщо людина на одне питання відповідає одними і й тими самими словами, то вона зазубрила…

• Вживання нехарактерних для допитуваного мовних зворотів, які раніше вже використовувалися іншими допитуваними. Так буває при груповому злочині. Люди домовились і говорять одними і тими самими словами. Або ж допитуваного навчили «говорити» рецидивісти, з якими вона сиділа.

• «Забування» обставин, які не можуть бути забутими з огляду на час, що пройшов з моменту події, а також з огляду на вік чи культурно-освітній рівень допитуваного. Людина, яка говорить правду, згадає за асоціативними зв’язками навіть те, що відбувалося тиждень назад тощо.

Людина могла забути, що відбувалось вчора за умови, якщо вона була у стані алкогольного сп’яніння, але не в іншому випадку.

Дезадаптивні форми поведінки, що не пов’язані із фактом виклику на допит, але з’являються після задавання уточнюючих, чи деталізуючи питань.

Виклик на допит – це стрес у будь-якому випадку. Тому нервове постукування по столі пальцями чи інші невербальні сигнали не варто на початку інтерпретувати як свідчення вини людини, її брехні.

Зовсім інша справа, якщо такі реакції з’являються після того, як слідчий задає питання.

Невербальні сигнали: звуженні-розширені зіниці.

Відмінності у поведінці винних і невинних людей.

• Невинна людина реагує миттєво( проявляє обурення, здивування), а винний вичікує, коли слідчий підтвердить своє звинувачення фактами).

• Невинний завжди звертається до конкретних пунктів звинувачення, спростовуючи їх фактами.

Винний поводить себе більш пасивно і особливо уникає конкретики, уникає повернення до головного звинувачення.

• Невинний у підтвердження своєї невинності дуже часто наводить аргументи, що характеризують його соціально схвалювану поведінку і позитивний спосіб життя.

Винний такими аргументами завжди нехтує

• Невинний гостро переживає перспективу сорому, осуду співробітниками, родичами.

Винний цікавиться тільки майбутнім можливим покаранням.

• Винний завжди перебільшує об’єм наявних у слідчого доказів.

Невинний ніколи так не чинить, адже він просто не здатен оцінити об’ємність доказової бази.

• Винний завжди наполягає на своєму, невинний під кінець розмови починає запинатися.

• Винний постійно оцінює смисл і значення питань, що задає слідчий. Це породжує в нього підвищену напруженість і збільшує час відповіді на запитання. Невинний при цьому не проявляє такого оціночного ставлення до питань і відповідає швидко

Методи і прийоми викриття лжесвідчень:

1. Метод розгортання обману( реалізується через задавання уточнюючих і деталізуючи запитань)

2. Метод повторного допиту

3. Методи, які створюють викривлене уявлення про обізнаність слідчого;

4. Метод постановки непрямих запитань(прилад про спортивну стрільбу

5. Метод демонстрації доказів, що викривають допитуваного.

6. Метод стимулювання позитивних якостей допитуваного( до Чикатіла виявили співчуття)

7. Метод використання слабких сторін допитуваного