§ 6. Правове регулювання готівкового обігу та безготівкових розрахунків

Published by Консультант on Втр, 10/11/2011 - 20:13

§ 6. Правове регулювання готівкового обігу та безготівкових розрахунків

Усі грошові знаки є упредметненою в тому чи іншому матеріалі грошовою формою, так званою готівкою. Основним нормативно правовим актом, що визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а та­кож окремі питання організації банками роботи з готівкою, є Поло­ження про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затв. постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637), згідно з п. 2 якого підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють роз­рахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у гос­подарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі (з дотри­манням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України. Здійснення таких готівкових розрахунків проводиться підприєм­ствами (підприємцями) між собою та з фізичними особами, які не здійснюють підприємницької діяльності, через касу як за рахунок го­тівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Такі розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (під­приємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється по­становою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахун­ки протягом дня, не обмежується. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та при­йнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України. Так, згідно з п. 1.13 Інструкції про безготівкові розра­хунки в Україні в національній валюті (затв. постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22) можливо використання при проведенні розрахун­кових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека, акредитива. Передбачена також можли­вість використання веселів та спеціальних платіжних засобів, зокрема платіжних карток (у тому числі корпоративних платіжних карток). Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають перед­бачені платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів. Сутність і природа руху безготівкових коштів ґрунтується на та­кому явищі, як документообіг, який є системою оформлення, вико­ристання та руху розрахункових документів, що відбивають пере­міщення грошових знаків, які обліковуються на банківських рахунках. Для здійснення безготівкових розрахунків істотне значення має сис­тема розрахунків, яка відкривається клієнтам банків. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2346-ІІІ1 банки мають право відкри­вати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. водночас слід зазначити, що поряд з банківською системою функ­ціонує і система рахунків, які відкриваються в органах Державного казначейства України згідно з порядком відкриття рахунків у націо­нальній валюті в органах Державного казначейства України (затв. наказом ДКУ від 02.12.2002 р. № 221). Рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства України, відповідно до порядку їх функціонування та призначення коштів поділяються на бюджетні та небюджетні. Бюджетними є рахунки, які відкриваються в органах ДКУ для за­безпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів. Серед них виокремлюються:

• бюджетні рахунки для зарахування надходжень (рахунки за над­ходженнями) — рахунки для зарахування доходів бюджетів, надхо­джень у частині повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінан­сової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредиторів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії;

• бюджетні рахунки для операцій клієнтів з бюджетними кошта­ми — рахунки для здійснення операцій за асигнуваннями, передбаче­ними на виконання відповідних програм і заходів у Державному та місцевих бюджетах, які відкриваються розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів, відокремленим структурним підрозділам розпо­рядників бюджетних коштів;

• інші бюджетні рахунки — рахунки, які відкриваються за відпо­відними кодами бюджетної класифікації для здійснення операцій з обслуговування внутрішніх та зовнішніх боргових зобов'язань держа­ви та в інших випадках, визначених нормативно-правовими актами;

• рахунки для обліку операцій з фінансування бюджетів — рахун­ки, які відкриваються для обліку операцій з фінансування бюджетів, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Небюджетними є рахунки, які відкриваються органами ДКУ у ви­падках, передбачених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, підприємствам, установам, організаціям за операціями, що не відносяться до операцій за виконанням бюджетів. Контрольні питання

1. Розкрийте зміст банківської системи України

2. Правовий статус Національного банку України

3. Як здійснюється банківське регулювання в Україні?

4. У чому суть банківського нагляду?

5. Яку структуру має грошова система України?

6. Розкрийте правову природу грошового обороту.

7. Правове регулювання готівкового обігу.

8. Правове регулювання безготівкових розрахунків.

Розділ 14. Правові основи валютного регулювання і валютного контролю

Published by Консультант on Втр, 10/11/2011 - 20:14

• § 1. Поняття валюти та валютних цінностей

• § 2. Зміст валютного регулювання

• § 3. Валютний контроль

• § 4. Відповідальність за порушення валютного законодавства

§ 1. Поняття валюти та валютних цінностей

Published by Консультант on Втр, 10/11/2011 - 20:15

§ 1. Поняття валюти та валютних цінностей Нормативне визначення змісту понять «валюта» та «валютні цін­ності» має безпосереднє значення в процесі організації системи валют­ного регулювання і валютного контролю в державі, адже саме через вказані поняття законодавець визначає перелік валютних операцій, порядок проведення яких регламентується нормативно-правовими актами валютного законодавства. Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про сис­тему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. поняття «валютні цінності» включає такі елементи:

• валюта України — грошові знаки у вигляді банкнот, казначей­ських білетів[1], монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах;

• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінан­сові та банківські документи), виражені у валюті України;

• іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної держави, а також вилуче­ні з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одини­цях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

• платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

• банківські метали — це золото, срібло, платина, метали платино­вої групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світо­вих стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

У системі валютних цінностей особливий статус має валюта Укра­їни. Законом України від 5 квітня 2001р. «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» визначено, що «гривня як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів». Важливою характеристикою національних валют є поняття конвертованості. У загальному вигляді конвертованість валюти визначаєть­ся регламентованим внутрішньодержавним законодавством та міжнародно-правовими актами порядком обміну національної валюти на іноземну. Основу конвертованості становить постійний взаємозв'язок грошового обігу країни з грошовим обігом інших країн через механізм валютного ринку і валютного курсу. Залежно від обсягу обмежень на обмін валюти слід вирізняти три типи конвертованості:

1. конвертованість за поточними операціями — характеризується відсутністю валютних обмежень за поточними операціями;

2. конвертованість за операціями, пов'язаними з рухом капіталу, означає відсутність обмежень при здійсненні відповідної групи валют­них операцій, визначених національним валютним законодавством;

3. повна конвертованість валюти передбачає відсутність будь-яких обмежень при здійсненні валютних операцій як резидентами, так і нерезидентами окремої держави.

 

Повністю конвертованою є валюта, яка відповідає вимогам вну­трішньої та зовнішньої конвертованості. Внутрішня конвертованість означає, що кожний громадянин даної країни, який має платіжні засо­би в національній валюті, має право без обмежень та без перешкод переказувати їх за кордон або вільно обмінювати на іноземні платіжні засоби згідно зі встановленим обмінним курсом. Зовнішня конвертованість передбачає право іноземного суб'єкта без обмежень розпоря­джатися національними платіжними засобами, і в першу чергу обмі­нювати їх на іноземні платіжні засоби за встановленим курсом. За ступенем конвертованості національні валюти поділяються на вільно конвертовані, частково конвертовані та неконвертовані. В основі цієї класифікації лежить наявність або відсутність валютних обмежень, що зумовлює відповідну сферу використання конкретної валюти. Відповідно до Класифікатора іноземних валют, затвердже­ного постановою Правління Національного банку України від 4 лютого 1998 р. № 34, вільно конвертовані валюти поділяються на дві групи. До першої групи належать валюти, які широко використо­вуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу і дозволяються для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метали. Другу групу становлять валюти, які не використовуються широко для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу. Неконвертованими є валюти країн, в яких за всіма видами валютних операцій існують валютні обмеження. Такі валюти перебувають в обі­гу лише в одній країні. Неконвертованими є валюти держав, які не ратифікували Договір про Міжнародний валютний фонд, яким перед­бачено незастосування обмежень за платежами та переказами за по­точними міжнародними угодами, а також відмова від будь-яких дис­кримінаційних заходів або практики множинності валютних курсів. Особливе місце у класифікації валют займають резервні валюти. Резервними є валюти держав, у яких центральні банки інших країн та міжнародні фінансові інститути формують власні валютні резерви. такими валютами є валюти найбільш економічно розвинутих країн: долар США, британський фунт стерлінгів, швейцарський франк, ко­лективна валюта держав Європейської валютної системи — євро.

     

[1] Казначейські білети не можуть бути включені до грошових знаків, які перебува­ють в обігу в Україні, оскільки згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України «Про Національний банк України» готівка перебуває в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот (паперо­вих) і монет (металевих). Випуск грошових знаків в інших формах чинним законодав­ством не передбачається. 256