§ 5. Доходи та видатки місцевих бюджетів

Published by Консультант on Втр, 10/11/2011 - 15:00

§ 5. Доходи та видатки місцевих бюджетів Визначення поняття місцевих бюджетів міститься у ст. 2 Бю­джетного кодексу. До місцевих бюджетів належать бюджет Авто­номної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети ор­ганів у містах та бюджети місцевого самоврядування (статті 2, 5). Місцеві бюджети можуть складатись із загального та спеціального фонду, розподіл на які в разі необхідності визначається законом про Державний бюджет України. До складу видатків загального фонду місцевого бюджету входить резервний фонд, кошти з якого виді­ляються на підставі рішення місцевих державних адміністрацій, виконавчими органами місцевого самоврядування. До спеціального фонду місцевого бюджету входить бюджет розвитку, деталізація надходжень та витрат якого здійснюється у ст. 71 Бюджетного ко­дексу. Всі надходження, визначені Бюджетним кодексом та іншими бю­джетними законами, підлягають включенню до відповідних бюджетів. Облік надходжень за межами бюджетів, утворення позабюджетних фондів забороняється (ст. 13 Бюджетного кодексу). Місцеві бюджети включають всі надходження та витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних ад­міністрацій та органів місцевого самоврядування. Вони становлять єдиний баланс відповідного місцевого бюджету, при цьому забороня­ється планувати та здійснювати видатки, закріплені виключно за Дер­жавним бюджетом України (ст. 82 Бюджетного кодексу), а також здій­снювати їх протягом бюджетного періоду. Склад доходів, що закріплюється за місцевими бюджетами та бю­джетами місцевого самоврядування, закріплюється статтями 64, 66, 69 Бюджетного кодексу. Вони групуються у двох частинах: доходи, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. На базі цих надходжень і формуються підстави фінансування делегованих та власних повноважень. Згідно зі ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. доходи місцевих бюджетів форму­ються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, за­борів та інших обов'язкових платежів. Доходи зараховуються до місцевих бюджетів, відповідно до порядку, визначеному законами. У дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень ор­ганів виконавчої влади. Статтею 64 Бюджетного кодексу визначено вичерпний перелік податків і зборів, що закріплюються за бюджетами місцевого само­врядування. За рахунок цих надходжень формується бюджет делего­ваних повноважень, тобто це ті ресурси, що виділяє держава на ви­конання функцій та завдань держави на місцях. Саме тому вони формуються за рахунок загальнодержавних податків та зборів, інших надходжень, справляння яких регулюється виключно законами (спе­ціальні податкові закони, Кодекс про адміністративні правопорушен­ня, тощо). Стаття 66 Бюджетного кодексу є певним відображенням загальних засад, що врегульовані ст. 64, але якщо останньою визначалися доходи бюджетів місцевого самоврядування (фактично базових бюджетів бюджетної системи України), то в цій статті закріплено склад доходів інших типів місцевих бюджетів, що спрямовуються на формування бюджетних коштів за рахунок загальнодержавних платежів. Згідно з частинами 6, 7 ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. кошти Державного бюджету, що пере­даються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними ра­дами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значен­ня у розмірах, необхідних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад. Кошти обласних бюджетів, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій, зараховуються до районних бюджетів і розподіляються районними радами між місцевими бюдже­тами у розмірах, необхідних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, використовуються для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад. Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визна­чаються відповідними міськими радами. Відповідно до ч. 2 ст. 64 За­кону районні у містах ради та їх виконавчі органи самостійно розпо­ряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрямки їх використання. Видатки місцевих бюджетів, маючи загальні засади регулювання, диференціюються залежно від типу місцевого бюджету. При цьому слід виходити з певної кореспонденції норм Бюджетного кодексу Украї­ни та норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» при регулюванні подібних відносин. Але робити це необхідно дуже уважно, бо можна натрапити на деякі протиріччя. Так, наприклад, Бюджетним Кодексом визначені окремо «місцеві бюджети» та «бю­джети місцевого самоврядування» (ст. 2 Кодексу), тоді як статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. вони закріплюються як синоніми, коли визначається «бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет)». Видатки місцевих бюджетів згідно з ч. 7 ст. 64 поділяються на дві частини: а) видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повнова­жень органів виконавчої влади. Вони визначаються функціями держа­ви та передаються на місця для виконання з відповідною деталізацією (статті 88-90 Бюджетного кодексу). Ці видатки враховуються при ви­значенні обсягів міжбюджетних трансфертів, регулюються державою, яка і забезпечує їх виконання відповідними ресурсами; б) видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцево­го самоврядування (ст. 91 Бюджетного кодексу), які спрямовуються на реалізацію повноважень місцевих органів та враховуються при визна­ченні обсягів міжбюджетних трансфертів. Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення (ст. 2 Кодексу), встановлені рішенням про місцевий бюджет на певні цілі. Джерелом здійснення цих видатків є кошти місцевих бюджетів та міжбюджетні трансферти з Державного бюджету України. Згідно з ч. 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах ради та їх виконавчі орга­ни самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. У видатковій части­ні місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету (спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку) та видатки бюджету розвитку (спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширенням відтворення) — ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Статтею 67 цього Закону передбачаються фінансування витрат, пов'язаних зі здійсненням органами місцевого самоврядування повно­важень органів виконавчої влади та виконання рішень органів держав­ної влади. Повноваження органів виконавчої влади, надані законом, фінансуються державою в повному обсязі для їх здійснення органами місцевого самоврядування. Кошти для цього передбачаються щорічно в Законі України про Державний бюджет України. Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів міс­цевого самоврядування, обов'язково супроводжуються передачею їм фінансових ресурсів. їх витрати, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, які не були попередньо забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою. Поняття бюджету розвитку визначено у ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» як доходи і видатки місцевого бю­джету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку зміцнення матеріально-фінансової бази. статтею 71 Кодексу визначені складові доходів та витрат бюдже­ту розвитку. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок части­ни податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, трансфертів з інших бюджетів (ч. 5 ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). стаття 72 Бюджетного кодексу є певним продовженням ст. 2 (де визначене поняття дефіциту бюджету) та ст. 14 (де закріплюються за­сади дефіциту бюджетів взагалі). Бюджети Автономної Республіки Крим та міські бюджети приймаються виключно відносно дефіциту бюджету розвитку, тобто перевищення видатків відповідних бюджетів над їх доходами, які утворюються та використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку зміцнення матеріально - фінансової бази (ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.). Цією нормою фактично закріплено заборону щодо дефіциту при затвердженні поточного бюджету. Таким чином, фінансування обов'язкових, життєво необхідних витрат для територіальних громад здійснюються обов'язково (поточний бюджет). Дефіцит же поширюється виключно на витрати щодо розширеного відтворювання. Запозичення як шлях покриття дефіциту Автономної Республіки Крим, міських бюджетів деталізується у статтях 73, 74 Бюджетного кодексу.

Контрольні питання

1. Зазначте аспекти поняття бюджету.

2. Які складові частини має бюджет?

3. Дайте визначення поняття, значення та структури бюджетної класифікації.

4. Класифікуйте доходи бюджету.

5. Класифікуйте видатки бюджету.

6. Для чого здійснено розподіл бюджету на загальний та спе­ціальний фонди?

7. Розкрийте значення резервного фонду бюджету.

8. Як співвідносять дохідну та видаткову частини бюджетів?

9. Визначте склад бюджетної системи України.

10. Який бюджетний період встановлено в Україні?

11. Які доходи та видатки закріплено за Державним бюджетом України?

12. Який склад доходів та видатків місцевих бюджетів?

 

Розділ 8. Бюджетний процес

Published by Консультант on Втр, 10/11/2011 - 15:01

• § 1. Поняття, принципи та стадії бюджетного процесу

• § 2. Повноваження учасників бюджетного процесу

• § 3. Складання проектів Державного та місцевих бюджетів

• § 4. Розгляд та прийняття Державного і місцевих бюджетів

• § 5. Виконання Державного та місцевих бюджетів

• § 6. Підготовка, розгляд і затвердження звітів про виконання бюджетів

§ 1. Поняття, принципи та стадії бюджетного процесу

Published by Консультант on Втр, 10/11/2011 - 15:04

§ 1. Поняття, принципи та стадії бюджетного процесу За допомогою правових норм держава ретельно регламентує від­носини, що виникають з моменту формування всіх видів бюджетів до моменту звітування про їх виконання, встановлює порядок та послі­довність дій учасників бюджетних правовідносин. саме процесуальні норми бюджетного права закріплюють порядок одержання державою доходів, їх розподілу між різними бюджетами та використання, забез­печуючи здійснення завдань та функцій державою та місцевим само­врядуванням. Традиційно бюджетний процес визначається як сукупність дій уповноважених органів держави та місцевого самоврядування щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, а також складання, розгляду і затвердження звіту про їх виконання, здійсню­вана на підставі норм бюджетного права. Виходячи з цього, у широко­му розумінні бюджетний процес являє собою засновану на владних повноваженнях діяльність відповідних органів, підпорядковану суво­рим процедурам у галузі бюджету. У статті 2 Бюджетного кодексу України дається дещо інше визна­чення бюджетного процесу — це регламентована нормами правова діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюдже­тів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що становлять бюджетну систему України. Про­те таке визначення здається не зовсім вдалим, оскільки в ньому не вказується стадія складання та затвердження звітів про виконання бюджетів, яка забезпечує зворотний зв'язок бюджетної діяльності та реалізацію принципів гласності, прозорості та ефективності. Така діяльність має циклічний та періодичний характер. Бюджет­ний цикл, на відміну від бюджетного періоду, який дорівнює календар­ному року, містить у собі проміжок часу від початку формування бю­джету на рік, що планується, до затвердження звіту про його виконан­ня. Отже, бюджетний цикл включає: 

1. період формування бюджету;

2. виконання бюджету;

3. пільгові бюджетні терміни (час дії тогорічних асигнувань по капітальних вкладеннях);

4. період звітності.

Сьогодні в Україні бюджетний цикл дорівнює близько 2,5 року. Бюджетний процес складається з відповідних стадій, що визна­чаються змістом і характером діяльності державних органів, внаслідок чого така діяльність набуває нових якостей. Традиційно у бюджетному процесі виокремлюють п'ять стадій:

1. розробка та складання проекту бюджету;

2. розгляд проекту бюджету;

3. затвердження проекту бюджету;

4. виконання бюджету;

5. складання, розгляд та затвердження звіту про виконання бюджету. Виділення таких стадій визначається логікою та історичною природою самого процесу, оскільки вони охоплюють всю діяльність державних органів, починаючи від усвідомлення необхідності здійснення видатків на відповідні потреби, їх прогнозування, винаходження доходних джерел для їх покриття тощо. Але у ст. 19 Бюджетного кодексу України закрі­плюються чотири стадії бюджетного процесу, а саме:

   1. складання проектів бюджетів;

   2. розгляд та прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;

   3. виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

   4. підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Такі стадії проходять всі бюджети, що становлять бюджетну сис­тему України: Державний бюджет та місцеві бюджети. Виходячи з того, що джерелом утворення всіх бюджетів є національний дохід країни, який має динамічний характер і який залежить від розвитку економіки та обчислюється, як правило, щорічно, законодавчі та ви­конавчі органи, що беруть участь у складанні, затвердженні та вико­нанні бюджетів, щоразу наново, періодично та систематично проводять оновлення стану відносин, розмірів його доходів і видатків. Всі стадії бюджетного процесу ретельно регламентовані процесуальними нор­мами бюджетного права, що забезпечує чітке планування та додержан­ня бюджетної дисципліни. При цьому зазначені стадії слідують чітко послідовно, одна за одною та їх порядок не може бути змінений ні в якому разі. Окрім того, кожна зі стадій бюджетного процесу, у свою чергу, теж складається з декількох етапів, які є також обов'язковими.

На кожній стадії бюджетного процесу вирішуються питання, які не можуть бути розглянуті в інший час. наприклад, питання надання міжбюджетних трансфертів, закріплення процентних відрахувань від загальнодержавних податків та зборів вирішуються на стадії складан­ня бюджету, а остаточно затверджуються на стадії прийняття закону про Державний бюджет. Відкриття та реалізація бюджетних асигнувань здійснюється на стадії виконання бюджету і тільки після його затвер­дження тощо. Бюджетний процес ґрунтується на відповідних правових засадах, принципах, які є гарантією чіткого та неупередженого планування, ефективного використання коштів, дотримання фінансової (бюджетної) дисципліни та здійснення постійного контролю за виконанням бюдже­тів та відбивають важливі риси бюджету. Такими засадами є як прин­ципи, що властиві бюджетній системі України взагалі, так і притаман­ні тільки бюджетному процесу. До першої групи належать принципи, закріплені ст. 7 Бюджетного кодексу, зокрема, принципи єдності бю­джетної системи України, збалансованості, самостійності, повноти, публічності та прозорості тощо. Друга група містить принципи, властиві тільки бюджетному про­цесу:

1. принцип розподілу бюджетних повноважень між органами пред­ставницької та виконавчої влади. Так, законодавство встановлює такий розподіл повноважень по стадіях бюджетного процесу: формування та виконання бюджету віднесено до компетенції виконавчих органів, а розгляд, затвердження та здійснення контролю за виконанням бю­джету — до компетенції представницьких органів;

 

2. принцип спеціалізації бюджетних показників. Він реалізується через бюджетну класифікацію, яка, згідно зі ст. 8 Бюджетного кодексу, закріплюючи вичерпний перелік доходів і видатків бюджетів, полягає у конкретизації доходів за джерелами, а видатками — за цільовими напрямками;

3) принцип щорічності бюджету, тобто обов'язкового прийняття бюджету кожного року до початку планового року, що дозволяє вияви­ти тенденції розвитку країни, дослідити зміни темпу росту виробництва тощо. Дуже важливим є прийняття Державного бюджету до настання планового року, оскільки це передбачає і забезпечує своєчасну концен­трацію фінансових ресурсів у бюджеті та фінансування потреб держа­ви й суспільства. Окрім того, необхідно наголосити на таких принципах: гласності, що передбачає широке обговорення проекту бюджету, доведення його до відома населення, публікацію затвердженого бюджету; наоч­ності — відображенні показників бюджетів у взаємозв'язку з еконо­мічними показниками розвитку України; достовірності, що перед­бачає використання під час формування бюджету його реальних показників, тощо; послідовності вступу до бюджетної діяльності державних органів. Всі стадії бюджетного процесу перебувають під контролем Рахун­кової палати, що діє від імені Верховної Ради України, та місцевих органів влади, що зміцнює фінансову дисципліну учасників бюджетної діяльності.