§ 4. Розгляд та прийняття Державного і місцевих бюджетів

Published by Консультант on Втр, 10/11/2011 - 15:08

§ 4. Розгляд та прийняття Державного і місцевих бюджетів Другою стадією бюджетного процесу згідно з Бюджетним кодексом є розгляд та прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети.

Після подання у вересні — на початку жовтня поточного року Ка­бінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет Комітет з питань бюджету доопрацьовує його та аналізує на відповід­ність нормам Бюджетного кодексу, Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період, а також пропозиціям Верхов­ної Ради України до Основних напрямів. Після цієї роботи починаєть­ся підготовка Верховною Радою України проекту закону до першого читання. У цей час Комітет Верховної Ради України з питань бюджету при­ймає до розгляду пропозиції суб'єктів законодавчої ініціативи. За Конституцією України та Бюджетним кодексом право бюджетної іні­ціативи по бюджету в цілому належить виключно Кабінету Міністрів України[1]. Повноваження щодо проекту та внесення в нього поправок і доповнень належать всім суб'єктам, які користуються правом зако­нодавчої ініціативи взагалі згідно зі ст. 93 Конституції: Президент, народні депутати, Кабінет Міністрів України, Національний банк України. Зазначимо, що законодавча ініціатива — це право вищевка­заних осіб та органів держави подавати у Верховну Раду України за­конопроект і обов'язок Верховної Ради України розглянути його. Запропоновані пропозиції повинні відповідати таким вимогам. По-перше, якщо запропоновані зміни до проекту стосуються збіль­шення видатків, то вони мають обов'язково визначати джерела їх покриття. По-друге, пропозиції щодо зменшення доходів Державно­го бюджету мають визначати джерела компенсації втрат доходів Державного бюджету або види та обсяги видатків, що підлягають повному скороченню. По-третє, важливим є те, що жодна з таких пропозицій не повинна призводити до збільшення державного боргу і гарантій порівняно з їх обсягом, передбаченим у представленому проекті закону. Якщо такі вимоги не виконуються, пропозиції до роз­гляду не приймаються. Пропозиції розглядаються Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету спільно з представниками Кабінету Міністрів України не пізніше 15 жовтня. Результатом такого розгляду є висновок і пропо­зиції щодо проекту закону й таблиці пропозицій суб'єктів законодавчої ініціативи, які пропонуються підтримати чи відхилити. Перше читання проекту закону про Державний бюджет повинно відбутися до 20 жовтня (25 жовтня, якщо проект був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України). Воно починається з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету про Висновки та пропозиції до проекту закону про Держбюджет, після чого щодо останніх відбувається голосування в цілому. У разі неприйняття позитивного рішення з цього питання відбувається постатейне голосування. Прийняття рішення Верховною Радою України щодо Висновків вважається прийняттям проекту закону про Державний бюджет у першому читанні. Схвалені Верховною Радою України Висновки набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України, які є невід'ємною складовою частиною прийнятого проекту закону у першому читанні та підлягають обов'язковому розгляду та враху­ванню Кабінетом Міністрів України при підготовці проекту до друго­го читання. На початку листопада (а саме 3-8 листопада) доопрацьований Ка­бінетом Міністрів України проект до другого читання подається у Верховну Раду України. Він повинен містити текстові статті та по­казники, які пропонувались Кабінетові Міністрів у першому читанні або схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради України. Якщо пропонуються нові текстові статті, то до них додається детальне по­яснення з обґрунтуванням їх необхідності. Під час другого читання проекту закону про Державний бюджет передбачається в першу чергу затвердження загального обсягу дефі­циту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету з подаль­шим постатейним голосуванням. Крім цього, обов'язковому затвер­дженню у другому читанні підлягають обсяг міжбюджетних транс­фертів та інші положення, які є необхідними для формування місце­вих бюджетів, оскільки вони не підлягають розгляду у третьому читанні згідно з ст. 43 Бюджетного кодексу. Інші статті проекту, які не були прийняті у другому читанні, переносяться на розгляд у тре­тьому читанні. Третє читання повинно відбутися не пізніше 25 листопада року, що передує плановому. Під час нього проводиться голосування щодо ста­тей, які не були прийняті у другому читанні, та по проекту закону в цілому. Закон про Державний бюджет повинен бути прийнятий Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому. Після затвер­дження бюджету вищим законодавчим органом він стає обов'язковим для виконання. Порядок розгляду та прийняття бюджетів заснований на тому, щоб забезпечити розгляд та затвердження їх проектів обов'язково до по­чатку чергового бюджетного (фінансового) року. Але може скластися така ситуація, коли з різних причин закон про Державний бюджет України не приймається своєчасно, наприклад, невчасно подається проект бюджету Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України або він не приймається Верховною Радою України, або накладається вето Президентом України. Така ситуація не може бути підставою для припинення сплати податків чи зборів (обов'язкових платежів) та здійснення фінансування відповідних заходів та програм, приміром, освіти, охорони здоров'я, виплат щодо соціального захисту населення, заробітної платні, стипендій тощо. У таких випадках, якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про Державний бюджет, Кабінет Міністрів відповідно до ст. 46 Бюджетно­го кодексу України має право здійснювати витрати з Державного бю­джету України з відповідними обмеженнями[2]. У такому випадку видатки з Державного бюджету здійснюються лише на цілі, які фінансувалися в попередньому році і одночасно пе­редбачені в проекті закону про Державний бюджет на наступний бю­джетний рік. При цьому, щомісячні видатки не повинні перевищувати 1/12 частини річних призначень попереднього року. Здійснення капі­тальних видатків за рахунок коштів Державного бюджету за таких обставин має бути припинено. Запозичення можуть здійснюватися лише з метою погашення основної суми державного боргу. Видатки на погашення державних боргових зобов'язань та витрати спеціально­го фонду бюджету можуть здійснюватися в необхідних обсягах неза­лежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі про Дер­жавний бюджет попереднього року.      

[1] Доволі цікаву думку з цього приводу висловив Конституційний Суд України у рішенні від 13 січня 2009 р. № 1-рп/2009 у справі за конституційним поданням 54 на­родних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень абзацу тринадцято­го пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», частини другої статті 52, частини третьої статті 53, частини другої статті 54 Бюджет­ного кодексу України в аспекті положень частини першої статті 93, частини другої статті 96, пункту 6 статті 116 Конституції України (справа про право законодавчої ініціативи щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України).

[2] До введення в дію Бюджетного кодексу ця проблема вирішувалась дещо по- іншому: згідно із Законом «Про бюджетну систему України» Верховна Рада України приймала постанову щодо поточних витрат у новому бюджетному році або продов­ження дії в наступному році закону про Державний бюджет попереднього року.