§ 3. Види фінансових правовідносин

Published by Консультант on Пнд, 10/10/2011 - 21:02

§ 3. Види фінансових правовідносин За змістом фінансові правовідносини дуже різноманітні Так, вони можуть бути класифіковані залежно як від загально правових характери­стик (наприклад, від функцій права, особливостей засобу індивідуалізації суб'єктів відносин), так і залежно від їх галузевої специфіки, а саме:

1. структури фінансової системи держави;

2. інститутів фінансового права як галузі права;

3. юридичного характеру взаємин учасників;

4. об'єкта правовідносини;

5. тривалості їх існування (дії);

6. характеру фінансово-правових норм, що лежать в їх основі;

7. цільового призначення;

8. форми прояву;

9. способів державного захисту тощо.

Зосередимо увагу на розгляді деяких з вказаних видів. Залежно від характеру фінансово-правових норм, що лежать в основі фінансових правовідносин, вони класифікуються на матеріальні і процесуальні. У матеріальних фінансових правовідносинах реалізуються права й обов'язки суб'єктів щодо одержання, розподілу і використання визна­чених фінансових ресурсів, що виражені в конкретному розмірі чи певному виді доходів і видатків. Основний зміст суб'єктивних матері­альних фінансових прав і обов'язків міститься в можливості чи необхідності одержання, сплати, розподілу, перерозподілу, вилучення тощо цих конкретно визначених коштів. Наприклад, матеріальними фінан­совими правовідносинами є правовідносини з приводу сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, тобто це ті відносини, що міс­тять обов'язок платника сплатити податок чи збір і відповідно право податкових органів вимагати його сплати; право місцевого бюджету одержати міжбюджетний трансферт і відповідно обов'язок згідно з бюджетним призначенням надавати бюджетні асигнування тощо. Процесуальні фінансові правовідносини виникають при встанов­ленні форм і методів фінансової діяльності держави, у них виражаєть­ся юридична форма, у якій відбувається мобілізація коштів у відповід­ні фонди, а також порядок їх розподілу, контроль за їх використанням тощо. Державно-владний елемент тут виявляється у визначенні і ре­гламентації форм, методів, порядку і термінів надходження коштів, визначенні цілей і заходів, на які вони можуть бути використані. На­приклад, процесуальними фінансовими правовідносинами будуть відносини по бюджетному процесу, що регламентовані нормами Бю­джетного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами. Між процесуальними і матеріальними фінансовими правовідноси­нами існує нерозривний зв'язок, оскільки за допомогою процесуальних фінансових правовідносин здійснюється реалізація матеріальних прав і обов'язків суб'єктів цих відносин у сфері фінансової діяльності. Залежно від тривалості існування (дій) цих зв'язків фінансові право­відносини можна підрозділити на: 1) ті, що мають періодичний характер; 2) ті, що мають постійний характер; 3) ті, що мають разовий характер. Так, до першого різновиду належать фінансові правовідносини, що мають певні тимчасові обмеження. Наприклад, бюджетні правовідноси­ни, що виникають на основі актів про бюджет, тобто виникають 1 січня і припиняються 31 грудня поточного року; у такому випадку, суб'єкти наділені правами й обов'язками, що мають чітко визначений строк їх реалізації. До другого різновиду належать ті фінансові правовідносини, у яких права й обов'язки їх суб'єктів мають стабільний, тривалий харак­тер і не мають часових обмежень. Наприклад, відносини, що виникають при здійсненні податкового контролю. До третього виду належать фі­нансові правовідносини, що характеризуються разовим (одноразовим) здійсненням прав і обов'язків, наприклад, сплата державного мита. Залежно від об'єкта фінансові правовідносини розподіляються на ті, що виникають з приводу мобілізації, розподілу, використання цен­тралізованих фондів коштів, і фінансові правовідносини, що виникають із приводу мобілізації, розподілу, використання децентралізованих фондів коштів. Така класифікація не тільки дає відповідь, у якій сфері реально діють норми фінансового права, але і з найбільшою повнотою розкриває специфіку об'єкта фінансового правовідношення, а також специфіку методів (способів і прийомів), за допомогою яких здійсню­ється фінансова діяльність держави. Залежно від структури фінансової системи фінансові правовідно­сини класифікуються на ті, що виникають і розвиваються: 1) з при­воду мобілізації, розподілу і використання коштів бюджетів різних рівнів; 2) у сфері децентралізованих фінансів; 3) з приводу державно­го страхування; 4) у сферах банківського і державного кредитів; 5) з приводу створення і функціонування позабюджетних фондів. Фінансові правовідносини можуть бути класифіковані залежно від їх змісту. Слід зауважити, що як юридичний зміст фінансових відносин, тобто права й обов'язки, так і фактичний — поведінка їх учасників ха­рактеризуються певною специфікою, що проявляється залежно від того, у якому з напрямків фінансової діяльності держави вони виникають і розвиваються. Виходячи з цього, суб'єкти таких відносин наділені комплексом прав і обов'язків, пов'язаних з мобілізацією, розподілом (перерозподілом) і використанням фінансових ресурсів, зосереджених у централізованих і децентралізованих фондах. Таким чином, фінансо­ві правовідносини класифікуються на ті, що виникають і розвиваються у сфері: 1) мобілізації фінансових ресурсів у відповідні фонди; 2) роз­поділу (перерозподілу) коштів; 3) використання коштів фондів. Контрольні питання

1. У чому проявляється імперативний характер фінансово - правових норм?

2. Охарактеризуйте структуру фінансово-правових норм.

3. Визначте підстави класифікації фінансово-правових норм.

4. Визначте поняття та розкрийте особливості фінансових правовідносин.

5. Проаналізуйте структуру фінансових правовідносин.

6. Розкрийте особливості юридичного та фактичного змісту фінансових правовідносин.

7. Охарактеризуйте класифікацію фінансових правовідносин.

Розділ 4 Правове регулювання фінансового контролю в Україні

Published by Консультант on Пнд, 10/10/2011 - 21:07

• § 1. Зміст фінансового контролю

• § 2. Класифікація фінансового контролю

• § 3. Методи фінансового контролю

• § 4. Органи, що здійснюють фінансовий контроль

• § 5. Незалежний контроль

§ 1. Зміст фінансового контролю

Published by Консультант on Пнд, 10/10/2011 - 21:08

§ 1. Зміст фінансового контролю До числа загальних функцій управління належить планування, регулювання, керівництво, організація, координація і контроль. Од­нією з найважливіших функцій державного управління є контрольна діяльність, зокрема, фінансовий контроль. При розгляді співвідношен­ня фінансового контролю і державного управління, стає ясним, що фінансовий контроль є засобом досягнення конкретного завдання, що стоїть перед державою, — установлення правопорядку і законності. Для фінансового контролю характерні риси, що взагалі притаман­ні контрольній діяльності, а саме:

• оперативність;

• цілеспрямованість;

• безпосередність;

• обґрунтованість;

• дієвість.

Слід зазначити, що фінансам як економічній категорії, крім розпо­дільної і регулюючої, притаманна також контрольна функція. Вона виявляється як при контролі розподілу валового внутрішнього про­дукту, так і при витрачанні публічних грошових фондів відповідно до їх цільового призначення. Усе це свідчить про те, що контрольна функ­ція фінансів є об'єктивною основою фінансового контролю. У сучасних непростих умовах становлення ринкової економіки контрольна функція фінансів набуває особливої актуальності. Це пов'язано з певною специфікою цієї діяльності, що дозволяє активно впливати на економічні процеси. Ефективний фінансовий контроль сприяє прискоренню економічного і соціального розвитку країни, ра­ціональній організації використання всіх наявних ресурсів, забезпе­ченню збереження загальнодержавної і муніципальної власності. Го­ворячи про особливості фінансового контролю, слід зазначити, що нині відбувається його ускладнення, усе чіткіше виявляється його багатоаспектність, оскільки сфера контрольної діяльності усе більше розширюється, охоплюючи недержавні підприємства, громадян, що займаються підприємницькою діяльністю. Фінансовий контроль стає усе більш різноманітним і багатоплановим. Деякі контролюючі органи були скасовані, виникли нові органи, тому систему органів фінансово­го контролю ще не можна визнати сформованою остаточно. Сутність фінансового контролю розкривається в основних завдан­нях, поставлених перед ним, а саме: а) перевірка своєчасності і повноти виконання контрольованими суб'єктами фінансових зобов'язань перед державою й органами міс­цевого самоврядування; б) перевірка виконання органами державної влади і місцевого само­врядування покладених на них функцій по формуванню, розподілу і використанню грошових фондів; в) перевірка дотримання правильності здійснення фінансових опе­рацій, схоронності коштів і матеріальних засобів; г) перевірка правильності й ефективності використання публічних грошових фондів; ґ) виявлення й усунення порушень фінансової дисципліни; д) попередження порушень законності у сфері фінансової діяль­ності, забезпечення відшкодування матеріального збитку, виявлення винних осіб і притягнення їх до відповідальності; е) виявлення внутрішніх резервів виробництва — підвищення його ефективності, найбільш ощадливого використання матеріальних і грошових ресурсів. Реалізація перерахованих завдань фінансового контролю є необ­хідною умовою забезпечення правопорядку і законності в процесі здійснення фінансової діяльності. Однією зі сторін правопорядку у сфері фінансів є фінансова дисципліна. Фінансова дисципліна — це чітке дотримання закріплених нормами права розпоряджень, що регулюють порядок формування, розподілу і використання публічних грошових фондів. Необхідно підкреслити, що вимоги фінансової дисципліни обов'язкові не тільки для підпри­ємств усіх форм власності і громадян, але і для органів державної влади і місцевого самоврядування. Однак варто враховувати, що об'єкт фінансового контролю не об­межується перевіркою тільки грошових фондів. Насправді він містить у собі і матеріальні, природні, трудові й інші ресурси держави, тому що їх використання здійснюється в грошовій формі або опосередкова­но нею. Іншими словами, фінансовий контроль поширюється не лише на безпосередньо фінансові, але і на пов'язані з ними господарські відносини. Безпосереднім предметом фінансового контролю виступа­ють первинні документи, що містять відомості про фінансово - господарську діяльність контрольованого суб'єкта. Отже, під фінансовим контролем слід розуміти особливу сферу державного контролю, що являє собою діяльність фінансових органів по виявленню порушень законності, фінансової дисципліни і доціль­ності при формуванні, розподілі і використанні державних і муніци­пальних грошових фондів. Правове регулювання фінансового контролю здійснюється норма­ми фінансового права. У юридичній літературі утвердилася думка про фінансовий контроль як інститут Загальної частини фінансового права. Разом з тим не викликає сумніву й інше. Фінансовий контроль харак­терний для всіх етапів фінансової діяльності, усіх фінансово-правових підгалузей і інститутів Особливої частини фінансового права. До ска­заного слід додати, що фінансовий контроль є, мабуть, єдиним струк­турним підрозділом фінансового права, правові норми якого містяться як у Загальній, так і в Особливій частині, тобто структура фінансового контролю має досить складний характер. До Загальної частини фінан­сового права варто віднести фінансово-правові норми регулюючі за­гальні принципи, цілі і задачі, організацію і порядок здійснення фінан­сового контролю, характеристику його видів і методів. Що ж стосуєть­ся фінансово-правових норм, що передбачають специфіку здійснення фінансового контролю в різних сферах фінансової діяльності, то вони цілком справедливо відносяться до Особливої частини. Конкретизація ж їх специфічних задач і змісту знаходить своє відображення в інституціональних правових актах (наприклад, у Бюджетному кодексі Укра­їни або Законі України «Про аудиторську діяльність»).