4. Особливості епохи європейського Відродження.

Відомо, що епоха Відродження — це в Італії XIV— XVI ст., в інших державах — кінець XV — початок XVII ст. Характерними особливостями цієї епохи були: поява в середині феодального суспільства ознак капіталістичного способу виробництва, розвиток мануфактури і торгівлі, зростання міст і зародження нового класу — буржуазії. Замість середньовічного аскетизму в світогляді цієї епохи центральне місце займає відроджений античний ідеал діяльної, гармонічно розвиненої людини. Розвиваються такі науки, як математика, астрономія, механіка, географія, природознавство; виникає книгодрукування.

Ідейна течія, яка протиставила теології світську науку, висунула ідеал життєрадісності людини, сильної тілом і духом, одержала назву гуманізму. Гуманісти на перше місце ставили культ людини і боролися проти релігійного світогляду, який закріпачував особистість.

Гуманізм епохи Відродження відбився як у поглядах на виховання, так і на організації практичної роботи школи. Гуманістична педагогіка характеризувалась повагою до дітей., протестом проти фізичних покарань, прагненням до вдосконалення здібностей дітей. У школах значну увагу приділяли естетичному вихованню, вивченню латинської і грецької мов, а також математики, астрономії, механіки, природознавства, географії, літератури, мистецтва.

Одним з відомих представників епохи Відродження був Вітторіно да Фельтре (1378—1446). В 1424 р. він відкрив при дворі герцога Мантуанського школу, в якій навчались діти герцога і його наближених, а також діти бідних батьків, які утримувались за його рахунок. Вітторіно да Фельтре започаткував незвичайну школу. Вона знаходилась на березі мальовничого озера, кімнати в ній буди світлими, просторими. Школа називалась «Будинком радості». Самою назвою Вітторіно да Фельтре підкреслював відмінність своєї школи від середньовічної аскетичної школи. Велику увагу надавали фізичному вихованню: діти займались верховою їздою, плаванням, гімнастикою, фехтуванням. Тілесні покарання допускались лише за антиморальні дії вихованців. Вивчали давні мови, римська і грецька літератури. Діти вивчали математику, при викладанні якої використовувались наочні посібники і проводились практичні роботи. Школа Вітторіно да Фельтре була популярною, зразковою, орієнтиром для створення нових гуманістичних шкіл в різних країнах Західної Європи; а самого Вітторіно да Фельтре називали «першим шкільним учителем нового типу» [17].

5. Поєднання навчання з продуктивною працею (Томас Мор і Томазо Кампанелла)

Думка про виховання молодого покоління в процесі трудової діяльності була вперше висловлена англійським гуманістом Томасом Мором (1478—1535). Він був англійським письменником утопічного соціалізму. У творі «Золота книга про найкращий люд і про новий острів «Утопія» намалював картину ідеального суспільного ладу, де була відсутня приватна власність, панувала суспільна організація виробництва і розподілу. У змальованій Т. Мором державі всі піклувались про освіту і виховання громадян. Навчання повинно бути загальним для дітей обох статей, проводитись рідною мовою.

Дослідники доводять, що поряд з елементарною освітою учні - утопійці повинні отримувати знання з музики, діалектики, науки числа і виміру, а також астрономії. Молодь виховували дусі гуманістичної моралі, фізичного розвитку, підготовки до трудової діяльності. Землеробство вивчали теоретично в школі і практично на полях. Люди, які займались наукою, були звільнені від праці, а ті, які не виправдали покладених надій, повертались до землеробства і ремесел. Все доросле населення Утопії могло вивчати науки і мистецтва.

Т. Мор проголошував принципи загального навчання, рівноправної освіти для обох статей, висловлював думку про організацію самоосвіти, підкреслював велику роль праці у вихованні дітей, вперше висловив думку про знищення протилежності між фізичною та розумовою працею.

Представником утопічного соціалізму був італійський мислитель Томазо Кампанелла (1568—1639). У творі «Республіка Сонця» чи «Місто Сонця» він змалював ідеальний суспільний лад, при якому люди живуть на засадах повної політичної і економічної рівності. Приватна власність і гроші відсутні. Всі члени суспільства зобов'язані займатись сільськогосподарською і ремісничою працею не більше чотирьох годин на день. Здібні повинні займатися наукою і мистецтвом. Готуючись до трудової діяльності, діти спочатку повинні відвідувати різні майстерні, а потім долучатись до громадської праці. Навчання слід розпочинати в ранньому віці і застосовувати наочність. Стіни будинків в місті Сонця розписані картинами, на яких зображені різні галузі знань і ремесел. Гуляючи зі своїм наставниками вздовж стін, маленькі діти будуть засвоювати алфавіт і вчитися говорити, потім, граючись, оволодівати навчальними предметами. На восьмому році життя діти зможуть почати активно і свідомо навчатись [17].