3. Тенденції розвитку школи та представники початкової освіти від 60-х років до сьогодення

Для 60—70-х років характерними були постійна зміна навчальних планів та програм, їх удосконалення, насичення теоретичним матеріалом, політизація змісту, розуміння зв'язку школи з життям як ознайомлення з виробництвом (промисловим або сільськогосподарським).

Всупереч розвитку школи педагогічна думка в ці роки вивільнилася під партійного, державного тиску й поступово переходила до розширення свого дослідницького поля. На рубежі 70—80-х років це проявилося насамперед у зверненні до дослідження ідей народної педагогіки (М.Й. Стельмахович), в яких розкривалися українські національні цінності і традиційні шляхи залучення до них дитини. Масштабнішим стало вивчення зарубіжної педагогіки, хоча й із критичним спрямуванням [20, 23].

Після 1985 р. в країні почали відбуватися кардинальні зміни, що проходили під гаслом перебудовчих процесів. Невдоволення станом справ як у науці, так і в освіті вилилося в загальносоюзний педагогічний рух під назвою «педагогіка співробітництва», в якому брали участь і українські педагоги. Педагогіка співробітництва виступила з нищівною критикою чинної системи освіти, напрямів розвитку педагогічної думки, висунула вимоги демократизації і гуманізації навчальних закладів, індивідуального підходу до дитини як до повноцінної особистості, співпраці та співробітництва у процесі взаємодії учителя й учнів тощо. В педагогічній думці відбувається критичне переосмислення розвитку педагогіки в Радянському Союзі. Вперше після довгих років замовчування прозвучали заборонені імена і факти, що стосувалися розвитку освіти й культури в Україні, розкривалися «білі плями» історико-педагогічного процесу.

Взірцями педагогічної думки були як науковці, так і практики. Як приклад, життєвий шлях і педагогічна діяльність В.І. Помагайба.

Василь Іванович Помагайба народився 14 січня 1892 р. в с. Гнатівці Кам'янець-Подільської губернії (тепер Хмельницька область) сім'ї селянина-середняка.

Уже в 15 років юнак розпочав свою педагогічну діяльність. У 1916—1919 pp. навчався на філологічному відділенні Вінницького учительського інституту мови й літератури.

Надійною підтримкою, однодумцем і колегою В.І. Помагайби була його дружина Г.І. Савицька (за фахом педагог). Разом вони створили кілька підручників для початкової школи, які витримали не одне видання, зокрема: «Буквар» (1933, 1934), «Українська мова для першого року навчання» (1932).

Непросто складалася доля вченого. В.І. Помагайбу звинуватили в належності до антирадянської націоналістичної організації.

Як бачимо, попри всі перипетії і складнощі власної долі педагог усі роки активно займався науково-методичною і педагогічною діяльністю. Коло його наукових інтересів було різнобічним і широким. Він зробив вагомий внесок у розвиток педагогічної науки, а саме в розробку таких проблем: сільська школа (планування роботи, організація літньої роботи, завдання і техніка проведення уроку з двома класами в малокомплектній школі тощо); підготовка вчителя до уроку; початкове навчання (розвиток писемної мови, пояснення матеріалу, методи попередження неуспішності, повторювально-облікові уроки, структура уроку тощо); дидактика й дидактичні дослідження (аналіз техніки шкільного уроку, про засвоєння системи понять у навчальному процесі, про діалектичні закономірності педагогічного процесу, методи дидактичних досліджень, розвиток дидактики як науки тощо); система навчання грамоти в дошкільних закладах; вища педагогічна освіті (лекція в педагогічному процесі вузів і технікумів, робота педінститутів зі школами, практичні заняття з педагогіки); взаємовпливи політики й педагогіки; історія педагогіки та ін.

Помер В. І. Помагайба 25 грудня 1972 p., похований на Берковецькому цвинтарі. Незважаючи на складнощі долі й часу, вчений успішно і самовіддано працював у царині педагогіки. Він був талановитим, з різноплановими науковими інтересами вченим. Науково-педагогічна спадщина В.І. Помагайби дотепер не досліджувалася; вона потребує глибокого вивчення й варта того, щоб стати широковідомою педагогічному загалу.

Плідною була діяльність Надії Федорівни Скрипченко, яка народилася 15 серпня 1931 р. в с. Лисянка Лисянського району Черкаської області у селянській родині. Раннє дитинство припало на тяжкі роки голодомору.

У 1954 р. вона вступила на філологічний факультет (українське відділення) Черкаського педагогічного інституту, який закінчила з відзнакою у 1958 р.

Невдовзі переїхала до Києва й почала працювати вчителем початкових класів 112-ї середньої школи. У серпні 1960 р. перейшла на роботу в Науково-дослідний інститут педагогіки УРСР, де працювала молодшим науковим співробітником відділу дидактики. У 1963— 1965 pp. навчалася в аспірантурі при цьому ж відділі, потім захистила кандидатську дисертацію з теми «Формування навчальних дій в учнів початкових класів».

Надія Федорівна написала оригінальні підручники для початкових класів (букварі, читанки для українських шкіл та частково — російських, угорських, польських), які виходили протягом багатьох років поспіль. За українським і російським Букварями, співавтором яких вона була, навчалися шестирічні діти всього Радянського Союзу.

Надія Федорівна створила навчальні посібники для шести- й семилітніх першокласників, збірники для самостійного читання, альбоми-картини з розвитку мовлення учнів початкових класів, методичні посібники для вчителів, вихователів дитячих дошкільних закладів, програми викладання української мови на факультетах підвищення кваліфікації учителів початкових класів педагогічних інститутів та училищ. Підручники для учнів і посібники для вчителів, підготовлені Н.Ф. Скрипченко, мали заслужену популярність серед педагогічної громадськості й дістали високу оцінку на сторінках педагогічної преси. Деякі з них було відзначено на Всесоюзній і Міжнародній виставках шкільних підручників. Частину своїх праць Н.Ф. Скрипченко присвятила навчанню дітей письма.

Надія Федорівна доводила, що оволодіння процесом читання вимагає складної мисленнєвої діяльності, яка допомагає учневі виявити багатство смислового та ідейного змісту тексту. Без цього читання не може бути повноцінним, бо воно має навчальну, розвивальну й виховну мету.

Подружжя Н.Ф. та О.В. Скрипченків створило при середній школі № 166 м. Києва одну з перших лабораторій для дослідження вивчення навчання, виховання і розвитку молодших школярів. На базі цієї лабораторії були зібрані дані про вплив змісту й методів навчання на інтелектуальний розвиток дітей. Тут Надія Федорівна апробувала свої підручники («Буквар», «Читанка») та методичні рекомендації до них.

У 1976 р. у Науково-дослідному інституті педагогіки України було створено лабораторію з проблем навчання і виховання дітей шестирічного віку, якою почала керувала Н.Ф. Скрипченко.

Н.Ф. Скрипченко разом із співробітниками лабораторії зробила вагомий внесок у розробку багатьох дидактичних, навчальних і методичних посібників для вчителів і вихователів, які працювали з шестилітніми дітьми («Вивчення української мови в підготовчих класах загальноосвітніх шкіл», 1978; «Навчальні завдання із звукового аналізу й письма», 1981; «Календарне планування програмного матеріалу в експериментальних підготовчих класах», 1981; «Уроки навчання в підготовчих класах», 1982; «Методичні рекомендації щодо проведення дидактичних ігор в підготовчих класах». 1983; «Дидактичні ігри і пізнавальні завдання в підготовчих класах», 1984; «Навчання письма шестирічних», 1984; «Заняття з дітьми, які не відвідують підготовчих класів і дошкільних закладів. 2 книги», 1985; «Дидактичний матеріал з навчання грамоти», 1989).

Надія Федорівна здійснила теоретичний аналіз навчання, виховання і розвитку шестирічних дітей, розробила серію діагностичних методик для визначення рівнів їхнього розвитку.

У працях педагога з проблем навчання, виховання і розвитку шестирічних дітей значне місце посідає створення умов, спрямованих на збереження їхнього здоров'я, особливо тих, які навчалися в школі. Вона пропонувала обмежити кількість першокласників 25 особами, а тривалість уроку від 25 хвилин поступово збільшувати до 45. Шестирічним дітям має бути забезпечена у школі рухова активність через різноманітні сюжетно-рольові та музичні ігри тощо.

У 1980—1990-х роках Н.Ф. Скрипченко у складі лабораторії початкового навчання брала участь у підготовці до переходу трирічної початкової школи на чотирирічну. На основі експериментальних матеріалів з проблеми читання та розвитку мовлення Надія Федорівна у співавторстві з О.Я. Савченко підготувала нові підручники, які будувалися відповідно до нових концептуальних положень про особливості сприймання молодшими школярами художніх текстів: «Читанка для 3 класу» (1987); «Читанка для 4 класу» у співавторстві з О.Я. Савченко й Н.Й. Волощиною (1989). До кожного з цих підручників вони написали методичні посібники. У цей час побачив світ підручник із позакласного читання «Струмочок» (1978), який витримав п'ять видань, «Фонохрестоматія» до підручника з читання (1980—1985), ілюстративні матеріали з методичними рекомендаціями, художні альбоми («Давно те діялось», «Казки і байки», «Краса землі», «Первоцвіт», 1984— 1989). Як бачимо, науково-педагогічна діяльність Н.Ф. Скрипченко була дуже активною і плідною.

Надія Федорівна протягом багатьох років входила до складу редакційної колегії журналу «Початкова школа», редакційної ради видавництва «Радянська школа», а також стала фундатором газети-журналу «Розкажіть онуку», який сама й редагувала. Вона була членом Вченої ради Інституту педагогіки АПН України, членом Проблемної ради з питань початкового навчання АПН СРСР, Науково-методичної ради Міністерства освіти УРСР, Художньо-технічної ради Держкомвидаву УРСР з навчально-методичної літератури.

Н.Ф. Скрипченко систематично й успішно виступала з доповідями і лекціями перед учителями, методистами, брала активну участь у підготовці і перепідготовці учительських кадрів, у наукових конференціях, семінарах, у розробці оригінальних методик дослідження навчально-виховного процесу в школі, рецензуванні дослідницьких робіт, підручників, посібників.

За багаторічну плідну діяльність на ниві освіти Н.Ф. Скрипченко була удостоєна багатьох нагород, зокрема медалі А.С. Макаренка, відзначена почесним званням «Відмінник народної освіти», «Заслужений вчитель України».

Протягом багатьох років Н.Ф. Скрипченко досліджувала актуальні проблеми навчання й виховання школярів-шестиліток в умовах педагогічного експерименту. В останній період свого життя розробляла проблему «Безперервна літературна освіта» (в початковій ланці). Багато думок, висловлених дослідницею, актуальні й сьогодні, особливо на етапі переходу української школи на 12-річний термін навчання. Науковий внесок Надії Федорівни в розвиток української педагогічної науки є досить вагомим. Її перу належить близько 400 наукових і науково-методичних праць (монографії, підручники, статті, тези).

Померла Н.Ф. Скрипченко 9 серпня 1996 р. Науково-педагогічна спадщина її багатогранна, цікава і може бути предметом спеціального наукового дослідження.

Новий відлік розвитку педагогічної думки розпочинається 1991 роком – роком проголошення державної незалежності України, коли розвиток національної науки і школи стає офіційно-державницьким напрямом, позначається створенням національної системи освіти з новими структурою і змістом, осмисленням педагогічних явищ, феноменів, подій, персоналій, відкритих в кінці попереднього періоду, розкриттям проблем національного виховання й національної освіти. Відбувається трансформаційна криза педагогічної науки, яка чекає свого осмислення та узагальнення.

Творчі завдання та реферати

1. Напрямки розвитку сучасної початкової освіти в Україні.

2. Тенденції демократизації та гуманізації української школи.

Питання для роздумів і проблемні запитання

1. Схарактеризуйте основоположні документи з питань освіти і виховання.

2. Які основні напрями розвитку дошкільного виховання, школи, вищої освіти в перебудовний період та в незалежній Українській державі?

3. З’ясуйте, новації в перебудові змісту й методів початкового навчання.

4. На яких цінностях європейської освіти і культури ґрунтується Болонський процес та які завдання вирішує приєднання України до цього процесу?

Тести

1. За нормами Болонського договору

а) шкільні випускні тести можуть бути вступними до ВНЗ;

б) зовнішнє тестування проводиться як експеримент;

в) зовнішнє тестування є аналогом екзамену;

г) слід відмовитись від зовнішнього тестування.

2. Після 1985 року виник педагогічний рух під назвою:

а) педагогіка дії; б) педагогіка співробітництва;

в) експериментальна педагогіка; г) нова педагогіка.