1. Стан освіти в Україні у 60-ті роки

Передові педагоги України виступили проти станової школи з її муштрою і відривом від життя, теорії - від практики. Вимогам реформи початкової, середньої і вищої школи, розвитку жіночої освіти, боротьбі за українську національну школу, запровадженню ефективніших методів навчання приділялося дедалі більше уваги.

Цей період характеризується бурхливим розвитком педагогічної преси, появою цілого ряду педагогічних журналів і газет. На сторінках педагогічних журналів висвітлювались питання, що стосувалися реформи шкільної освіти, психології, педагогіки, дидактики, методики викладання окремих дисциплін та ін. Педагогічна думка середини та кінця XIX століття була представлена відомими діячами громадсько-педагогічної думки М.І. Пироговим, Л.М. Толстим, М.О. Корфом та ін. (буржуазно-ліберальний напрямок), К.Д. Ушинським, В.І. Водовозовим, М.Ф. Буняковим та ін. (буржуазно-демократичний напрямок), М.Г. Чернишевським, В.Г. Бєлінським, Д.І. Писаревим (революційнодемократичний напрямок), О.В. Духновичем, П.О. Кулішем, Л.Ф. Головацьким та ін. (національний напрямок).

2. Освітньо-педагогічна діяльність м. Пирогова

Короткі біографічні відомості:

13.11.1810 —роки народження в Москві в сім'ї небагатого чиновника.

1824—1828 — навчання на медичному факультеті Московського університету.

1828—1832 — робота в Дерптському університеті.

1832 — захист докторської дисертації і виїзд на стажування до Німеччини.

1841 — переїзд в Петербург і керівництво кафедрою хірургії в медико-хірургічній академії.

1847 — обов‘язки члена-кореспондента Академії Наук.

1854—1856 — участь в Кримській війні, організація першої дружини санітарних сестер.

1856—1858 — опікування Одеським учбовим округом.

1858—1861— опікування Київським учбового округом.

1861 — відставка М.І. Пирогова.

1866 — закордонне відрядження.

1866—1881 — вихід на пенсію, лікувальна практика в с. Вишня поблизу Вінниці.

23.11.1881 — рік смерті.

Видатний вчений, лікар, основоположник воєнно-польової хірургії, М.І. Пирогов (1810—1881) увійшов в історію громадсько-педагогічного руху як теоретик в галузі педагогіки і організатор народної освіти. Його діяльність в Одесі, а потім у Києві мала великий вплив на розвиток педагогічної науки і народної освіти не тільки в Україні, а також і в Росії. В роботах «О ходе просвещения в Новороссийском крає и о вопиющей необходимости преобразования учебных заведений», «О публичных лекциях по педагогике», «Циркулярное предложение директорам училищ Одесского учебного округа», «Об изменении правил приема в благородные пансионы при гимназиях...», він виступав за демократизацію керівництва школою та шкільною системою в цілому.

В статті «Питання життя» М.Пирогов формулює свої погляди на роль, значення та сучасний стан виховання, на його завдання і характер, проводить думку про те, що вихованню належить дуже відповідальна роль в житті суспільства в цілому і кожної особистості зокрема, що від виховання в значній мірі залежить майбутнє людини.

У статті «Школа і життя» М. Пирогов висуває вимогу єдиної народної, загальнодоступної школи для всіх станів і національних типів, починаючи з елементарної і до вищої, проголошує принцип колегіальності у керівництві навчальними закладами.

Він брав участь в обговоренні реформи народної освіти 60-х років. Борючись проти станової нерівності і національних обмежень щодо школи, вчений запропонував нову систему народної освіти. Основою цієї системи повинна була стати елементарна школа з двох класів, в якій діти повинні вивчати Закон Божий, грамоту, лічбу. Прогімназії — реальна і класична школа з 4-річним курсом навчання кожна. З реальної прогімназії можна вступити також до класичної, яка є вищим типом навчального закладу в порівнянні з реальною прогімназією. Середня школа двох типів — реальна і класична гімназія. Реальну гімназію рекомендувалось будувати відповідно до місцевих потреб: у ній вивчаються прикладні, математичні і комерційні науки. Учні, що закінчують реальну гімназію, вступають до вищих технічних навчальних закладів. Класична гімназія готує до університету.

З високою оцінкою слова вчителя пов'язані погляди М. Пирогова на роль і значення таких методів в середній школі, як розповідь вчителя, бесіди, твори учнів. У навчанні і вихованні дітей раннього віку М. Пирогов рекомендував використовувати також ігри. При правильній, на думку М. Пирогова, організації гри вона сприяє розвиткові мислення, почуттів, фантазії.

На противагу діючому статутові і офіційній педагогіці, М.Пирогов обґрунтовував принципи навчання у дусі демократичної педагогіки, виховуючого навчання, поєднання наочності і слова, диференційованого підходу до методів навчання і виховання, урахування індивідуальних особливостей, підвищення ролі вчителя в навчально-виховному процесі, творчого підходу до нього та ін.

М.Пирогов був прибічником жіночої освіти. У вихованні жінки полягає виховання всього людства. На думку вченого, жінка має завжди залишатися жінкою, навіть з чоловічою освітою і навіть в чоловічому одязі.

М.Пирогов вважав, що необхідного покращення життя можна досягти шляхом широких соціальних перетворень, в основі яких повинні бути радикальні зміни системи освіти і виховання, розвиток освіти і науки в Україні. Він вимагав ліквідації станового характеру системи народної освіти, натомість - відкритого доступу в середню і вищу школу представникам народу, можливості гармонійного розвитку усіх вроджених сил людини [5, 22].