Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Іст.полная главная.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.42 Mб
Скачать

Тема XI школа і педагогічна думка в україні (перша половина XIX століття)

1. Характеристика освіти в Україні у першій половині XIX століття.

  1. Культурно-освітня діяльність західноукраїнських діячів (М. Шашкевич, І. Вагілевич, Я. Головацький, Й. Левицький).

3. Педагогіка О. Духновича.

4. Просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства

(Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров).

Література: [1, 2, 7, 14, 16, 17, 22]

Ключові слова: приходські (початкові) школи, церковнопарафіяльні школи, «Буквар Южноруський», «Русалка Дністрова», «Книги буття українського народу», народні училища, класичні і реальні прогімназії, класичні і реальні гімназії.

1.Характеристика освіти в Україні у першій половині XIX століття

З історії відомо, що Статут навчальних закладів передбачав, що державна система освіти має будуватись «відповідно до обов'язків і користі кожного стану». Основними типами навчальних закладів були визначені: церковнопарафіяльні школи (1 рік навчання); повітові (2 роки навчання); гімназії (4 роки навчання); ліцеї; університети [2, 5, 14, 23].

Поряд з ними існували духовні семінарії та духовні училища. Тобто відзначається виразний «становий» характер освіти: у гімназіях вчилися діти дворянські, в семінаріях — діти духовенства, в повітових — діти міщан.

Для елементарної освіти селянства відкривались прихідські (початкові) школи. Виникали вони повільно та в обмеженій кількості. В однорічних початкових школах діти навчалися читати, писати, рахувати, обов'язковим було вивчення Закону Божого. На утримання цих шкіл уряд коштів не виділяв. Тому в 1820-х роках у деяких місцевостях, як, наприклад Київщині, виникали ланкастерські школи. При наявності від 60 до 120 учнів і одного вчителя доводилось вдаватись до системи взаємного навчання.

Белль-ланкастерська система навчання існувала в Києво-Печерській чоловічій парафіяльній школі до першої половини XIX ст.

Другим ступенем у системі початкових шкіл були повітові (2 роки навчання). Кількість навчальних дисциплін була збільшена: арифметика, геометрія, загальна фізика, технологія, природнича історія, географія, російська, польська, німецька, французька мови, креслення, малювання, катехізис. Діти отримували необхідні знання відповідно до їх стану та рівня промисловості, а також такі, які б дали їм змогу навчатись у гімназіях.

Випускники гімназій могли продовжити навчання в університетах, де були такі факультети: політичний, фізико-математичний, медичний, філологічний, юридичний тощо.

В 1805 році було відкрито університет у Харкові. В 1811 р. зі складу університету видокремився педагогічний інститут.

2. Культурно-освітня діяльність західноукраїнських діячів

(М. Шашкевич, І. Вагілевич, Я. Головацький, Й. Левицький)

Важливою подією, яка ознаменувала, з одного боку, початок нового віку, а з другого — зародження сталої національної системи освіти, виявилося прийняття в 1805 році шкільного закону, який визначив мету та зміст навчання, типи навчальних закладів, порядок їх створення та функціонування, їх взаємозв'язок та взаємозалежність.

У цей же час з-поміж інтелігенції починали вирізнятися окремі особистості, які мріяли покращити національне життя. Це відомі діячі: І. Могильницький, М. Левицький, І. Снігурський, І. Лаврійський. Вони вимагали навчання в школах рідною мовою, відкривали навчальні заклади, видавали навчальну й художню літературу народною мовою, розвивали національну педагогічну думку.