Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Іст.полная главная.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.42 Mб
Скачать

Тема IX українська педагогіка етапу відродження (XVII-початок XVIII століття)

  1. Перші українські вчені: П. Русин і Ю. Дрогобич.

  2. Українська граматика М. Смотрицького.

  3. Енциклопедія П. Беринди та риторика І. Галятовського.

  4. Педагогічні погляди Є. Славинецького та С. Полоцького.

  5. Освітньо-педагогічна діяльність Ф. Прокоповича.

Література: [1, 2, 14, 16, 22]

Ключові слова: граматика греко-слов'янських мов, Києво-Печерська лавра, «Лексікон славено-россійских имен толкование», грецька колегія, «Духовний регламент», грецька культура й освіта.

1. Перші українські вчені: п. Русин і ю. Дрогобич

Відомо, що багато українців, які навчались за кордоном, стали відомими вченими, професорами, медиками, поетами, художниками, представниками гуманістичної культури на Заході. Серед них Юрій Дрогобич, або Юрій Котермакчи Георгій з Русі (1450—1494), що народився в Дрогобичі на Прикарпатті в родині ремісника. На честь рідного міста обрав псевдонім Дрогобич. Середню освіту отримав у м. Дрогобичі та Львові. Навчався в Краківському й Болонському університетах. Здобув ступінь доктора філософії й медицини. Займав посаду ректора медицини та вільних мистецтв у Болонському університеті, викладав математику й астрономію. Повернувшись до Польщі, викладав медицину й астрономію в Ягеллонському університеті. Університети, де вчився й викладав Ю. Дрогобич, були найбільшими гуманістичними центрами в Європі. Вчителями Ю. Дрогобича були такі відомі італійські гуманісти, як філософ Джовані Гацоні, астроном і медик Джироламо Манфреді, астроном із Кракова Мартін Регіс та ін. Учнями Ю. Дрогобича були такі згодом відомі діячі, як поет-гуманіст Конрад Цельтіс з Німеччини, польський астроном Ніколай Копернік та ін [1, 5, 6, 14].

Ю. Дрогобич є першим вітчизняним автором друкованої книги. В 1483 р. у римській типографії Зільбера була надрукована книга Ю. Дрогобича «Прогностична оцінка нинішнього 1481 року» латинською мовою, яка починалася вступом у вигляді вірша, що дає підстави вважати його першим гуманістичним поетом України. Його перу належить декілька наукових трактатів в галузі астрономії та географії. Ю. Дрогобич — вчений зі світовим іменем; його праці зберігаються в університетських бібліотеках Західної Європи.

Українськими гуманістами слід вважати Павла Русина із Кросна — нині територія Польщі (1470 —1517), Лукаша з Нового Міста (1542), Станіслава Оріховського-Роксолана (1513—1566).

Педагог і поет-гуманіст Павло Русин народився на території, заселеній лемками — українська етнічна група, яка нині проживає на території Закарпатської області, Польщі, Чехії, Словакії. Закінчив Грейсвальдський університет у Німеччині. Все його подальше життя пов'язане з педагогічною та видавничою діяльністю у Краківському університеті. У 1506 році йому було присвоєно вчений ступінь магістра.

Серед учнів П. Русина були видатні слов'янські поети XVI ст. Ян Лантишек, Ян з Вицліни, майбутні письменники та педагоги, вихідці з України та Білорусії. П. Русин видавав твори хорватсько-угорського письменника Яна Паннонія.

У 1491 р. у Кракові П.Русин брав участь в діяльності типографії Ф. Швайпольта - друкування та видання кириличним шрифтом перших книг слов'янською мовою. Серед них був «Часослов» для навчання дітей грамоті в Україні, Білорусії та Росії. Після зруйнування католицьким духовенством давньоруських книгосховищ на західноукраїнських землях П. Русин вважав їх видання великою перемогою у відродженні освіти в Україні. Як і Ю. Дрогобич, він писав латинською мовою. Літературна спадщина П. Русина величезна. Тільки в збірці «Пісні Павла Русина з Кросно» нараховується більше 4 тис. рядків. Його твори були знайдені в архівах і почали вивчатися українськими та польськими вченими останнім часом.

Внесок українців до європейської гуманістичної культури часів Відродження дістав високу оцінку. «Вихідці з українських степів», повертаючись на батьківщину після навчання в Європі, яке іноді тривало 10—15 років, продовжували свою діяльність [16, 17].