5. Навчальні студії в Києво-Могилянській Академії

Основними культурно-освітніми центрами Києва на початку XVII ст. стали Київське братство та осередок учених при Києво-Печерській лаврі на чолі з архимандритом лаври Єлисеєм Плетенецьким. Продовжуючи традиції, започатковані в Острозі та Львові, київські просвітники розгорнули широку діяльність, нерозривно пов'язану з лаврською бібліотекою і друкарнею [1, 6, 17, 19].

У 1615 році братство заснувало школу, що стала родоначальницею першої вищої школи нашої країни — Києво-Могилянської Академії. В організації цієї школи брали участь вчені осередку Є. Плетенецького. Завдяки підтримці освітніх діячів, більшість з яких мала досвід наукової та педагогічної роботи, вона швидко досягла високого рівня.

Велике значення для становлення школи мала її матеріальна підтримка з боку заміжніх громадян. Її заснування пов'язане з іменем Галшки (Єлизавети) Гулевичівни, дружини мозирського Стефана Лозки. Це була освічена, інтелігентна жінка, яка розуміла необхідність розвитку вітчизняної освіти. В 1615 році Гулевичівна урочисто вписала в київські «городські книги» свій фундуш (дарування), за якими її спадкова земля в Києві на Подолі переходила у власність братства, «на монастир і на школу дітям — як шляхетським, так і міщанським». При цьому вона мріяла бачити школу, призначену «всім благочестивим християнам, духовним і світським, всякого звання і стану». Особливо велику підтримку Київській братській школі надавав також гетьман Петро Сагайдачний.

В організації Київської братської школи було, безперечно, враховано досвід уже існуючих шкіл. В основу навчання покладалися слов'янська, грецька, латинська, польська мови, а також «сім вільних наук». Учні чотирьох нижчих класів (їх називали фара, інфіма, граматика й синтаксис) вивчали мови, опановували арифметику, геометрію, вчилися музиці. Учням вищих класів (вони вже називалися студентами) викладалися поетика, риторика, філософія, астрономія.

У Київській братській школі викладав К. Сакович, ректор і професор риторики. Висока ерудиція К.Саковича, використання ним творів античності й Відродження, розгляд філософських категорій, його інтерес до ідеологічної ситуації в Україні — все це свідчить і про досить високий рівень філософської думки в Україні, про те, що вивчення філософії стало можливим лише в школах підвищеного типу, якою й була Київська братська школа.

Київська братська школа була всестановою, і цей принцип завжди зберігав чинність серед численних статей шкільних статутів. Шкільні статути зобов'язували вчителів постійно нагадувати учням про їхні обов'язки перед Богом, батьками, наставниками, суспільством, виховувати їх у дусі взаємної самоповаги, любові до свого народу, його мови, традицій, віри.

В 1631 році у Києві виникла Лаврська школа. Її заснував архимандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила. Ректором став Ісайя Трохимович, префектом — Сильвестр Косов. Молоді здібні викладачі, які, як писав С.Косов, «навчалися в академіях латинських Польщі, Литви й Відня», забезпечували високий рівень навчання.

Лаврська школа існувала недовго. Київське братство виступило за її об'єднання з братською. Цю вимогу підтримали митрополит Іов Борецький, а після його смерті — новий митрополит Ісайя Копинський, а також гетьман Війська Запорізького Іван Петрижицький, який у «Листі войськовому» обіцяв у разі згоди Петра Могили «школи охороняти й за них до самої смерті стояти».

Об'єднана школа почала діяти в 1632 році на території братської школи і під наглядом братства. Вона отримала назву колегії. Велику роль у цій справі зіграв Петро Могила — високоосвічена людина, видатний просвітитель.

Аналіз програми Київської братської школи показує, що вона спочатку мало чим відрізнялась від інших братських шкіл, оскільки організація її ввібрала весь багатий досвід, що існував на той час. Тут викладалися слов'янська, книжна українська, грецька, латинська і польська мови, а також граматика, піїтика, риторика, філософія, арифметика, геометрія, астрономія, історія й музика. Однак уже в перші роки свого існування Київська братська школа розвивалася як вищий навчальний заклад. Цьому сприяли її викладачі — визначні вчені, письменники, громадські діячі. Почесне місце серед них належало першому ректору Київської братської школи професорові Івану Борецькому, одному з найвпливовіших політичних і освітніх діячів того часу.

У 1619—1620 рр. другим ректором Київської братської школи був Мелетій Смотрицький, син учителя й ректора Острозької школи Герасима Смотрицького, родом з м. Смотрича на Поділлі.

Третім ректором школи, з 1621 р. по 1624 р., був Касіян Сакович. Він народився у м. Потеличі на Галичині, навчався у Краківській та Замойській академіях.

Об'єднавшись з Лаврською, Київська братська школа значно поліпшила своє матеріальне становище і, що особливо важливо, поповнилася новими високоосвіченими викладачами. Ця подія — злиття шкіл — була новим кроком на шляху розвитку вищої освіти в Україні. Свої знання, блискучі організаторські здібності й матеріальні кошти — все це дав колегії, Петро Могила (1596—1647) — високоосвічена людина, визначний просвітитель і гуманіст (в його честь Колегія згодом стала називатися Києво-Могилянською).

Колегія завойовувала все більше визнання. Єзуїтсько-уніатські кола намагалися перешкодити зростанню популярності Києво-Могилянської Колегії, відвернути від неї українську молодь, яка покидала єзуїтські заклади й охоче приходила до Колегії. Незважаючи на всі труднощі, Києво-Могилянська Колегія впевнено розвивалася як вищий навчальний заклад і невдовзі стала відомим в усій Європі центром освіти, науки, культури. Зберігши традиції українських братських шкіл, вона у той же час структурою, обсягом і змістом навчальних програм відповідала вимогам, що ставилися перед європейською вищою школою.

В Київській академії існувало вісім класів — чотири граматичних та класи поетики, риторики, філософії і богослов'я. Також в академії була бурса, в якій жили студенти, що приїздили на навчання з дальніх околиць; таких студентів було немало.

Києво-Могилянська Академія стала загальноукраїнським освітнім центром, сприяла зародженню почуття національної єдності. Це мало велике значення в умовах, коли українські землі були роз'єднані і входили до складу різних держав. Те, що Київська академія з самого початку свого існування здобула визнання і повагу української знаті, показує, що рівень навчання в Академії задовольняв її вимоги і був не нижчим, ніж у західноєвропейських вищих навчальних закладах, в яких раніше навчалися діти з багатих родин.

З 1753 р. в Києво-Могилянській академії навчання організовувалось тільки російською мовою. А в 1765 р. за наказом Катерини II в Академії було запроваджено курс російської мови, щоб звідси черпати кадри для Московії. Викладачі Академії були проти русифікації закладу. Через діяльність митрополита С. Миславського щодо виконання царського наказу про запровадження в Академії викладання російською мовою, декілька вчителів Академії подали йому заяву про те, що не можуть погодитися з ним і виходять з Академії. Це були перші відкриті протести проти русифікації українських шкіл.

Однак Академія в той час не могла очолити боротьбу за національну школу в Україні. По-перше, вона служила не тільки українцям, але й іншим народам (сербам, болгарам, росіянам та ін.). По-друге, Академія була православною, а отже, підлеглою цивільному правителю — російському царю, що був православної віри і мав спільника в особі патріарха в Москві. Його воля і авторитет православного патріарха ставали законом для світської влади й православних на всій території імперії. Мусила підкорятися цим законам і Київська Академія, яка була православною. Протиставити русифікаторській політиці вона не мала що: ні іншої віри, ні національного духу. Академія, точніше, ще школа, організована Петром Могилою, злившись з братською школою в колегіум, втратила той національний дух, який до об'єднання вносили козаки як члени братства.

У 1817 р. Києво-Могилянська Академія була закрита. Кращі традиції православної вищої школи України перейняв у 1834 р. Київський університет. Протягом 200-літнього періоду своєї діяльності Київська Академія була визначним освітнім і науковим центром. І згодом через 175 років, у вересні 1992 року, Києво-Могилянська Академія знову покликала молодь до навчання.

Творчі завдання і реферати

1. Освіта і культура українського Відродження (XVII ст.).

2. Система організації навчання у Києво-Могилянській Колегії.

3. Система козацьких шкіл в Україні (XVII ст.).

4. Система виховання лицаря-козака (XVII ст.).

Питання для роздумів і проблемні запитання

1. Обґрунтуйте чинники виникнення братських шкіл в Україні.

2. У чому полягає синтез науки і мистецтв у діяльності Києво-

Могилянської Академії?

3. Доведіть, що Києво-Могилянська Академія відрізнялася демократизмом організації навчання і громадського життя студентів?

Тест

1. В яких школах України вперше запроваджена класно-урочна система навчання?

а) полкових; б) січових; в) братських; г) козацьких.

2. В яких школах називали найздібнішого учня аудитором?

а) Києво-Могилянська Колегія; б) школа лірників та кобзарів; в) полкова; г) січова.

3. Виборними у Києво-Могилянській Академії були:

а) ректор, префект, учителі; б) ректор;

в) ректор, суперінтендант; г) учителі.