8. Педагогічні погляди французький філософів к. Гельвеція та д. Дідро

Один з французьких філософів-просвітителів, Клод Адріан Гельвецій (1715—1771) народився в Парижі в сім'ї придворного лікаря. Закінчив єзуїтський колеж. У 1758 р. написав книгу «Про розум», що була спрямована проти основ феодального порядку, релігійної ідеології. Король та Папа приговорили книгу до спалення. К.Гельвецій врятував собі життя ціною публічного відречення від своєї праці. Однак він залишився вірним своїм ідеям, які він виклав в книзі «Про людину, її розумові здібності та її виховання», яка була опублікована після його смерті.

К.Гельвецій як і Д.Локк критикував теорію «вроджених ідей» Декарта. К.Гельвецій стверджував, що все в людині можна розвинути, починаючи з відчуттів. Звідси від робив висновок, що всі люди від народження мають рівні розумові здібності, рівні можливості для вдосконалення.

На думку сучасних педагогів, у поглядах К.Гельвеція можна визначити такі основні ідеї: вроджена рівність всіх людей, особливий інтерес як рушійна сила індивідуального розвитку і вирішальна основа в діяльності дітей, виховання як спрямовуюча сила в розвитку інтересів, політична система як визначальна основа виховання [6, 17].

Виходячи з того, що покращення суспільства можливе через виховання, К.Гельвецій пристрасно захищав суспільне виховання і освіту.

Серед основних переваг шкільного виховання К.Гельвецій називав такі: сприятливі для здоров'я особливості тієї місцевості, де молодь може отримати своє виховання, тверда дисципліна, змагання, освіченість вихователів, твердість (домашнє виховання рідко буває мужнім і таким, що розвиває сміливість).

К.Гельвецій вважав, що мета виховання має полягати в тому, щоб розкрити серце дитини для гуманності, а розум — для правди, щоб виховувати патріотів, у свідомості яких ідея особистого добра тісно пов'язана з ідеєю добра для всіх людей. Моральне виховання, на думку К.Гельвеція, можна здійснювати за допомогою «Катехізису моралі» (подібного до релігійного катехізису), де дитина може взнати про справедливість, істину, користь тощо.

В працях К.Гельвеція велике місце відводиться розумовому вихованню. Виходячи з того, що здорова людина є при всіх інших умовах більш щасливою, ніж людина нездорова, К.Гельвецій велику увагу приділяв фізичному вихованню, яке повинно одночасно змінювати і тіло, і дух.

Критикуючи феодальне суспільство, К.Гельвецій висловлювався про виховання жінки. Жінки і чоловіки, на його думку, відрізняються один від одного своєю організацією, але це не означає, що ця відмінність є причиною більш низького розумового рівня жінок. К. Гельвецій бачив причину відсталості жінок у тому суспільному становищі, яке вони займали. Змінити становище жінки може правильне і добре організоване виховання.

Дені Дідро (1713—1784) —представник французького просвітництва, випускник єзуїтського колежу в Парижі. З позицій сенсуалізму, Д.Дідро вважав джерелом знань відчуття. Але, на відміну від К.Гельвеція, він не зводив до них пізнання, підкреслюючи, що другим його ступенем є переробка відчуттів в думках. Від вважав, що «думки правлять світом», і пов’язував прогрес суспільства з виданням мудрих законів і розповсюдженням освіти. Натхненник і редактор «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел», від велику увагу приділяв питанням виховання і навчання. Свої ідеї він виклав у роботах: „Систематичне спростування книги Гельвеція „Про людину” (1774) і «План університету, або Школи публічного викладання всіх наук для російського уряду» (1775). В першій книзі Д.Дідро, визнаючи, що за допомогою виховання можна досягти чимало, критикує К.Гельвеція за недооцінку того впливу, який здійснює фізична організація людини, її анатомо-фізіологічні особливості на всю її розумову діяльність.

На думку Д.Дідро, значення виховання полягає не у тому, щоб зробити з будь-якої середньо організованої дитини те, що бажано для її рідних і близьких, а у тому, щоб примусити її постійно займатися тим, до чого вона здатна: ерудицією, якщо вона наділена пам'яттю, геометрією, якщо вона легко комбінує числа, поезією, якщо в ній є пристрасть і уява тощо. Заклик Д. Дідро врахувати природні особливості дитини, розвивати її індивідуальність заслуговує на позитивну оцінку [6, 17].

Д.Дідро відстоював принцип загального безкоштовного початкового навчання. Згідно з цим він проектував державну систему народної освіти.

Д.Дідро поєднав предмети основного циклу середньої школи таким чином: 1-й клас — математика; 2-й клас — механіка; 3-й клас — астрономія; 4-й клас — природознавство, експериментальна фізика; 5-й клас — хімія, астрономія; 6-й клас — логіка, критика, граматика; 7-й клас — рідна мова;

8-й клас — стародавні мови, антична література.

Крім цього, він передбачав ще три цикли в післяобідній час:

1) філософія, мораль, природна релігія, історія і хронологія, географія, основи економічної науки; 2) малювання, елементи архітектури; 3) музика, танці, фехтування, плавання тощо.

Творчі завдання і реферати

1. Західноєвропейські виховні системи XVII—XVIII століття

2. Принцип природовідповідності Я.Коменського і сучасність.

3. Виховні ідеї Д.Локка і завдання виховання в Україні (у сьогоденні).

4. «Вільне виховання» Ж.-Ж. Руссо.

Питання для роздумів і проблемні запитання

1. У чому полягає розвиток принципу Я. Коменського (природовідповідності виховання) Ж.-Ж. Руссо?

2. Досвід яких шкіл взятий за основу Я.Коменським при обґрунтуванні класно-урочної системи навчання?

3. Вкажіть на зв’язок між системою виховання Д.Локка і сучасною американською системою.

Тест

1. Основою пізнання і навчання Я.Коменського є:

а) розум; б) чуттєвий досвід; в) праця; г) практична діяльність.

2. Форма навчання Коменського, яка є неперевершеною до сьогодення:

а) праця; б) урок; в) екскурсія, г) гра.

3. Поняття «золоте правило дидактики» Я.Коменського це принцип:

а) систематичності; б) послідовності в) наочності; г) доступності.

4. Школа без дисципліни, за Я.Коменським, однаково, що:

а) робота без радощів; б) млин без води;

в) корабель без парусу; г) дитина без матері.

5. Я.Коменський порівняв вчителя з:

а) місяцем; в) вогнем; б) водою; г) сонцем.

6. Основним засобом виховання Ж,-Ж. Руссо є:

а) навчання; б) праця; в) природа; г) вправи.

7. Першою у світі дитячою енциклопедією можна вважати:

а) «Будинок радощів»; б) «Дитячий світ»;

в) «Гаргантюа і Пантагрюель»; г) «Видимий світ у малюнках».

8. Ідею «вільного виховання» вперше обгрунтував:

а) Я. Коменський; б) Ж.-Ж. Руссо; в) В.да Фельтре; г) Д. Локк.

9. Взаємодію між віковою періодизацією і системою шкільництва вперше обґрунтував:

а) М.Ф. Квінтіліан; б) Ж.-Ж. Руссо; в) Д. Дідро; г) Я. Коменський.