Тема ііі західноєвропейська педагогіка епохи нового часу та просвітництва

1. Життя та діяльність Я.А. Коменського.

2. Принцип природовідповідності, вікова періодизація та система шкіл (за Я.А. Коменським).

3. Класно-урочна система та принципи навчання Я.А. Коменського.

4. Підручники Я.А. Коменського.

5. Я.А. Коменський про школу, вчителя та моральне виховання дітей.

6. Педагогічні ідеї Д. Локка.

7. Ідея вільного виховання Ж.-Ж. Руссо. Вікова періодизація та система виховання Ж.-Ж. Руссо.

8. Педагогічні погляди французьких філософів К. Гельвеція та Д. Дідро.

Література: [5, 6, 9, 10, 11, 14, 17, 23]

Ключові слова: «Велика дидактика», пансофія, сенсуалізм, «tabula rasa», принцип природовідповідності, материнська школа, школа рідної мови, латинська школа, «сім вільних мистецтв» (граматика, діалектика, риторика, арифметика, геометрія, музика і астрономія), принципи наочності, свідомості і активності, послідовності і систематичності, виховання джентльмена.

1. Життя та діяльність я.А. Коменського

Я.А. Коменський народився в березні 1592 р. в м. Нівніце (Південна Моравія) в сім’ї мірошника.

З 1604 р. Коменський разом з сестрою залишились сиротами, і їм призначили опікунів. Пізніше хлопчика взяла до себе тітка з боку батька, і він переїхав в м. Стражницю. В кінці 1605 року м. Стражницю захопили угорські війська, які майже повністю зруйнували і спалили місто. Я.Коменський змушений був повернутися до опікунів.

В 1608 році Я.Коменський вступив до латинської школи в м. Пшерові, яку згодом закінчив з відзнакою.

В березні 1611 року молодого Я. Коменського зарахували до Гернборнського університету на богословський факультет.

В лютому 1613 року Я.Коменський закінчив Гернборнський університет. Він поїхав до Амстердаму, потім — до Гейдельбергу, де вступив до знаменитого Гейдельберзького університету.

В 1614 році молодого Я.Коменського призначили керівником Пшеровської братської школи, де він в першу чергу намагався полегшити процес навчання. Він написав одну з перших своїх педагогічних праць «Правила більш легкої граматики».

В 1616 році Я.Коменський став помічником пшеровського єпископа. В цей період він написав працю «Листи до неба», де розкрив свої демократичні погляди на існуючий стан речей в сучасному йому суспільстві.

В 1618 році община «чеських братів» призначила Я. Коменського пастирем-проповідником в м. Фульнеці (Північна Моравія) і одночасно ректором братської школи. За час життя і діяльності в Пшерові і Фульнеці Я.Коменський отримав досвід роботи з дітьми в школі, що в значній мірі обумовило багатство і різноманітність його педагогічного вчення. Цей період діяльності великого педагога можна вважати одним з найвизначніших в становленні його педагогічного кредо, яке стало в подальшому основою його педагогічного вчення.

В умовах жорстоких переслідувань і посилення діяльності інквізиції Я.Коменський переховувався в маленькому містечку Брандисі під ім'ям графа Жертонинського. В підпіллі Я.Коменський багато читав, думав, писав.

В 1628 році Я.Коменський почав свою діяльність в м. Лешно (Польща). Спочатку він займався педагогічною роботою в гімназії «братів»: викладав у старших класах суспільствознавство та фізику, а потім став ректором цієї гімназії .

В 1642 році йому довірили посаду секретаря ради старійшин. У ці роки він активно працював над головною працею свого життя — «Великою дидактикою», роботу над якою завершив в 1632 році.

В період діяльності в м. Лешно Я.Коменський працював і над відомою книгою «Материнська школа». Також він написав підручник з латинської мови під назвою «Відкриті двері до всіх наук». В 1633 році він опублікував роботу «Відкриті двері до мов і всіх наук» як підручник для початківців.

В 1641 році Я.Коменського запросили до Лондона. Там він створив працю пансофічного характеру, яку назвав «Шлях світла».

В серпні 1642 року він їде до Швеції. В 1646 році до вищого журі Стокгольмського університету надійшли ще не закінчені дидактико-методичні праці, серед яких «Новітній метод викладання мов», де пропонувалась методика викладання латинської мови, в основу якої покладено індуктивний метод викладання.

В 1648 році синод запросив Я.Коменського на посаду єпископа общини «чеських братів». В Угорщині Я.Коменський відкрив в м. Шарощ-Паток три класи гімназії за новою системою навчання. Там він закінчив книгу «Видимий світ у малюнках», яка була опублікована в 1658 році.

В 1668 році Я.Коменський написав твір під назвою «Єдине необхідне», який став його лебединою піснею, де педагог-мислитель підвів підсумки свого життя і діяльності, хоча останнім твором його стало «Продовження братського завіту», який, по суті, є автобіографією великого чеського педагога-мислителя (1669).

15 листопада 1670 року Я.Коменський помер, був похований поблизу Амстердама, на території французької церкви.

Вчені вважають, що світогляд Я.Коменського був суперечливим. За релігійними поглядами він — протестант. В питаннях теорії пізнання, що має місце в його роботах, він виявляє значні матеріалістичні тенденції. У гносеологічному відношенні Я.Коменський — сенсуаліст. Він стверджує, що світ пізнається. Подібно до Аристотеля і Ф. Бекона, Я.Коменський заперечував можливість думки, знання, ідеї. Він стверджує, що розум є тільки «tabula rasa», або «чиста дошка», де ще нічого не написано, але на якій з часом може бути написано все [14, 16, 17].

Дидактичні праці Я.Коменського, особливо, «Велика дидактика», побудовані на основі сенсуалістичної гносеології. Значне місце в них відводиться індуктивному методу. На цей метод він звертає увагу також у підручниках «Видимий світ у малюнках», «Відкриті двері до мов» і деяких інших. Сенсуалістичний характер світогляду Я.Коменського виявився в його вченні про наочність. «Пансофія» Я.Коменського визначила вимоги всебічної і систематичної освіти і пізнання. Його ідея «всіх учити всьому» виникала із міркувань про те, що всі люди здібні до пізнання й освіти, простий народ повинен отримати доступ до знань, навчання всіх дітей є справою необхідною.

Великий педагог вважав виховання найважливішим засобом підготовки людини до діяльного, практичного життя, до пізнання реального світу. Я.Коменський доводив це положення, вказував, що цілі і завдання виховання повинні бути узгоджені з можливостями пізнання людини.