6. Гуманістичні ідеї освіти й виховання (ф. Рабле, е. Роттердамський, м. Монтень)

Вважають, що гуманізм цієї епохи був обмеженим, буржуазно-аристократичним, спрямованим на обмежене коло осіб — верхівку суспільства. Гуманісти не виступали проти експлуатації селян, не захищали їх права на освіту, тому що вважали простих людей робочою силою країни, а культура залишалась доступною тільки заможному населенню. Стосовно релігії, то вона, як і раніше, продовжувала впливати на школу і виховання дітей.

На думку гуманістів в школі повинен панувати дух доброзичливого ставлення до дітей, яким перебування тут повинно приносити радість. Необхідно так поставити викладання, щоб дітям було цікаво. Слід використовувати ігри і розваги для виховання дітей. В справі виховання будь-яке насильство шкідливе, не досягаючи мети, воно принижує дитину і прищеплює їй рабську психологію. Завдання освіти — допомогти учневі виробити власні переконання.

Франсуа Рабле (1494—1553), великий французький письменник-гуманіст — один з найвидатніших представників педагогічної думки епохи Відродження. В своєму романі «Гаргантюа і Пантагрюель» він піддав критиці схоластичне навчання, показав його порожність і нікчемність, виклав свою систему виховання, в якій показав навчання, засноване на вільному інтересі та активності дитини. Джерелом знань служать не тільки книги, а й вивчення природи шляхом безпосереднього спостереження, бесіди, які збуджують дитячу думку, а також широке знайомство з життям суспільства. Ф. Рабле пропонував давати дітям універсальні знання (мови, математику, астрономію, природознавство, історію, право, фізичне виховання). Важливою складовою частиною різнобічного виховання він вважав мистецтво.

Еразм Роттердамський (1466—1536) також належить до педагогів-гуманістів. Народився в Роттердамі, декілька років прожив в монастирі. Освіту отримав в Девентері. Більшу частину життя провів в подорожах, був у Франції, Англії, Італії, Німеччині, Нідерландах, Швейцарії. Його головні роботи: памфлети «Християнський государ», «Скарга миру», «Похвала глухості» «Грубі вчителі», «Домашні бесіди», «Розмови запросто» та ін. У памфлеті «Похвала глупості» Еразм Роттердамський змалював картину тогочасного життя народу, піддавши гострій критиці стан освіти, навчання, виховання дітей і молоді у багатьох країнах Європи. Він вимагав реформ, які б сприяли розвитку справжньої освіти і виховання. Е. Роттердамський піддавав критиці всі верстви феодального суспільства, гостро критикував священнослужителів, їх неуцтво і розбещеність. Його книга «Молодим дітям наука» містить до 600 правил для юнацтва.

Мішель Монтень (1533—1592) народився в багатій освіченій купецькій сім'ї. Стверджував, що всі релігії, в тому числі і християнська, являють собою вигадку людей і спрямовані на те, щоб тримати в покорі народ. Вони завжди приносили людям шкоду, провокуючи в них такі якості, як фанатизм та нетерпимість. М. Монтень виступав за справжню науку, яка вивчає не книги, а речі, не займається пустими роздумами, а спирається на досвід і надприродне, розумне пояснення фактів. Вважав, що освіта повинна розвивати розум учнів, самостійність їх думок, критичне ставлення до будь-яких поглядів і авторитетів. Тому основним, на думку М. Монтеня, є намагання прищепити смак і любов до наук. Наставник повинен виховувати в дітях критичне ставлення до матеріалу, який вивчається, а також вимогливість до самого себе. Поряд з розвитком розуму найважливішим завданням, на думку М. Монтеня, є виховання високих моральних якостей дітей. Для того, щоб виконати це завдання, потрібне спілкування з оточуючим світом — зустрічі з різними людьми, подорожі в чужі країни.

Учень повинен вчитися «у всякого, кого б він не зустрів — пастуха, каменяра, перехожого; треба використати все і взяти від кожного по його можливостях». Так писав М. Монтень у своєму знаменитому творі «Досліди». М. Монтень різко виступав проти християнської аскетичної етики, вимагав, щоб учням викладалась філософія, наповнена життєлюбством і оптимізмом. Протести гуманістів проти змісту і методики схоластичної освіти не могли істотно вплинути на діяльність середньовічної школи, яка залишалась під впливом католицької церкви.

Боротьбу продовжили представники Реформації: Ян Гус (Чехія), Мартін Лютер і Томас Мюнцер (Німеччина).

Засновник протестантизму Мартін Лютер очолив освітній рух, основною метою якого була допомога держави в звільненні освіти від надмірного впливу церкви. Початкова школа, на його думку, мала забезпечувати релігійне настановлення в дусі протестантизму. Усі діти повинні опанувати читання, письмо, Закон Божий і церковний спів. Нововведенням стало фізичне виховання.

Боротьба проти католицизму сприяла не лише виникненню і поширенню протестантських шкіл, а й єзуїтських, які проповідували католицизм. Такі школи створювались для феодальної верхівки, а освіта народу єзуїтів не цікавила [14, 16].

Творчі завдання і реферати

1. Загальні тенденції виховних систем у середньовіччі (порівняльний аналіз).

2. Аналіз загальноосвітніх систем середньовіччя і Відродження.

3. Прогресивні виховні тенденції у педагогіці епохи Відродження.

Питання для роздумів і проблемні запитання

1. У чому полягає обмеженість виховних станових систем середньовіччя?

2. Доведіть обмеженість школи середньовіччя у принципах і організації навчання.

3. Яка принципова помилка щодо виховання майбутнього лицаря.

Тест

1. Який аспект умінь був не обов'язковим у лицарському вихованні в епоху середньовіччя:

а) грати у шахи; б) володіти зброєю;

в) полювати; г) читати і писати.

2. Середньовічний учень із роду феодалів офіційно мав наймення:

а)студент; б) паж; в) джура; г) козачок.

3. Автор «Будинку радості» епохи Відродження:

а) Т. Мор; б) Р. Оуен; в) Т. Кампанелла; г) В. да Фельтре; д) Монтень.

4. Від якого слова в перекладі з латинської мови походить слово «університет»?

а) світський; б) навчати;

в) місце, де вчаться; г) сукупність.

5 Факультет, на якому вчилися всі студенти університетів середньовіччя:

а)математичний; б) артистичний; в) астрономічний; г) природничий.