3. Оцінка платоспроможності і ліквідності підприємства.

В умовах ринкових відносин найважливішою умовою господарської діяльності вважається платоспроможність підприємства, під якою розуміють можливість підприємства наявними коштами своєчасно погасити свої термінові зобов'язання.

Зовнішні суб'єкти аналізу інвестиційної привабливості підприємства не в змозі за даними фінансової звітності зробити однозначний висновок про платоспроможність підприємства і з цією ціллю удають до аналізу його ліквідності.

Ліквідність означає легкість, із якою актив можна перетворити в гроші, зберігаючи його повну цінність. Тому ліквідність  це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття необхідних платежів у міру наближення їхніх строків і швидкість здійснення цього перетворення. Стан ліквідності характеризує рівень інвестиційних ризиків у короткостроковому періоді.

Поняття платоспроможності і ліквідності підприємства дуже близькі, але поняття ліквідності є більш ємним: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність підприємства.

Ліквідність характеризується рядом показників, до числа яких належать:

коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт платоспроможності). Він визначається за формулою:

Кал = (5.4)

Цей коефіцієнт є найбільше жорстким критерієм платоспроможності і ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство зможе погасити у теперішній момент або найближчим часом. Теоретично вважається, що коефіцієнт абсолютної ліквідності повинний бути вище 0,2-0,25. Це означає, що підприємство може у теперішній момент погасити на 20-25 % короткострокових боргів, і його платоспроможність вважається нормальною;

коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності). Він розраховується по формулі:

Кп= (5.5)

За допомогою коефіцієнта покриття можна оцінити загальну ліквідність і визначити, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами. Теоретичне значення цього показника складає 1,25-2,5. При високій оборотності оборотних коштів значення коефіцієнта може бути і нижче, але обов'язково повинно перевищувати одиницю. Якщо значення коефіцієнта менше одиниці, то можна припустити таке:

підприємство не сплачує своїх боргів по мірі закінчення строків їх погашення і може бути оголошено в судовому порядку банкрутом;

підприємство фінансувало придбання основних фондів за рахунок короткострокової заборгованості, що неприйнятно.

Низький коефіцієнт поточної ліквідності означає слабку можливість покриття поточних зобов'язань поточними активами. Чим вище коефіцієнт, тим вище міцність підприємства.

Різниця між поточними активами і поточними зобов'язаннями складає оборотний капітал підприємства, який можна використовувати для фінансування поточних потреб при поганій кон'юнктурі ринку. Занадто високий коефіцієнт покриття може свідчити про неякісне управління запасами і коштами, про їхнє омертвляння, у той час як вони повинні приносити прибуток;

проміжний коефіцієнт покриття (коефіцієнт критичної ліквідності). Цей коефіцієнт визначається за формулою:

Кпп= (5.6)

Існує й інший варіант розрахунку цього показника: відношення суми коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості до суми поточних активів.

Теоретичне значення проміжного коефіцієнта покриття признається достатнім на рівні 0,7-0,8.

Для більш глибокого аналізу платоспроможності і ліквідності підприємства використовуються й інші показники  коефіцієнти самофінансування, достатності коштів, капіталізації коштів, які детально описані в економічній літературі.

У процесі аналізу інвестиційної привабливості вивчається не тільки поточна, але і перспективна платоспроможність і ліквідність підприємства.

Розрізняють два види ліквідності  тривалу і протекційну.

Тривала ліквідність стосується надходження і вибуття грошової маси у виді придбання ресурсів, у процесі виробництва і реалізації готової продукції протягом певного періоду часу.

Протекційна ліквідність  це можливість підприємства швидко пристосовуватися до непередбачених потреб у фінансових ресурсах і існуванні способів для їхнього збільшення. Невисоке значення показників тривалої і протекційної ліквідності підприємства означає, що можливості самостійної інвестиційної діяльності в нього обмежені, при цьому в майбутньому дуже ймовірним є його звертання за наданням фінансової допомоги.

4. Оцінка фінансової стійкості.

Стійкість є основною умовою життєдіяльності й основою стабільного стану підприємства в ринковій економіці. Головній складовій загальній стійкості є фінансова стійкість, що формується в процесі всієї фінансово-господарської діяльності підприємства і відбиває постійне стабільне перевищення прибутків над витратами, вільне маневрування коштами підприємства, спроможність шляхом ефективного використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати на його розширення і відновлення.

Аналіз фінансової стійкості дозволяє оцінити інвестиційний ризик, пов'язаний із структурою формування інвестиційних ресурсів, виявити оптимальність сформованих джерел фінансування поточної виробничої діяльності. Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовуються такі показники (табл. 5.6).

Таблиця 5.6
Показники фінансової стійкості підприємства
Показник	Спосіб розрахунку	Призначення
1. Ефект фінансового важеля		Показує економічний ефект, що знімається з кожної гривні власних коштів
2. Плече фінансового важеля		Характеризує фінансову незалежність підприємства від залучення позикових коштів
3. Коефіцієнт фінансової незалежності		Показує питому вагу власних коштів у сумі джерел фінансування
4. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів		Показує частку довгострокових запозичень, залучених для фінансування активів підприємства поряд із власними коштами
5. Коефіцієнт маневреності власних коштів		Показує ступінь мобільності (гнучкості) використання власних коштів підприємства
6. Коефіцієнт накопичення амортизації		Характеризує інтенсивність звільнення іммобілізованих в основних засобах і нематеріальних активах коштів. Показує, яка частка початкової вартості основних засобів погашена амортизаційними відрахуваннями
7. Коефіцієнт реальної вартості основних і матеріальних оборотних коштів у майні підприємства		Показує питому вагу витрат на виробничий потенціал підприємства в активах підприємства
8. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства		Показує ефективність використання засобів підприємства для підприємницької діяльності
9. Запас фінансової міцності		Показує можливий обсяг зниження виторгу від реалізації до порога рентабельності, тобто до точки беззбитковості
10.Співвідношен-ня фінансових витрат і економічного ефекту		Показує, яку частину економічного ефекту поглинає ціна кредиту
11. Коефіцієнт покриття інвестицій		Показує ту частину активів підприємства, що фінансується за рахунок стійких джерел - власних коштів і довго- та середньострокових кредитів
12. Співвідношення спроможності самофінансування і доданої вартості		Показує участь усіх джерел самофінансування у виробництві кожної гривні доданої вартості
13. Рамбурсна спроможність (I варіант)		Показує обсяг покриття заборгованості джерелами самофінансування підприємства. Розраховується як відношення спроможності до самофінансування до розміру позикових коштів підприємства
14. Співвідношення позикових коштів і спроможності самофінансування.		Розглядається як доповнення до попереднього показника
15. Рамбурсна спроможність (II варіант)		Показує, яку частину обороту підприємство відриває на відшкодування заборгованості і сплату відсотків по ній
16. Рентабельність власних засобів		Показує економічний ефект, що знімається підприємством із кожної гривні власних коштів

Охарактеризуємо більш докладно деякі з приведених у табл. 5.6 коефіцієнтів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу характеризує ступінь мобілізації власного капіталу і показує, яка частина власного капіталу є в обігу, тобто в тій формі, що дає можливість вільно маневрувати цими коштами. Чим вище цей показник, тим краще фінансовий стан підприємства, забезпечується велика гнучкість у використанні власних коштів суб'єкта, що хазяює. Оптимальне значення цього показника складає 0,3-0,5.

Коефіцієнт окупності відсотків за кредит (коефіцієнт покриття процентних платежів) застосовують для того, щоб знати, наскільки може зменшитися прибуток до того моменту, коли підприємство почне відчувати проблеми з виплатою відсотків за кредит. Цей показник також часто використовується як спосіб обмеження на довгострокове запозичення, зокрема, при реалізації інвестиційних проектів. Різновидом коефіцієнта окупності відсотків за кредит може бути показник, що містить у знаменнику додаткову суму основного боргу. З практики Всесвітнього банку частіше усього вважається, що значення коефіцієнта окупності відсотків за кредит повинно складати 1,5. Проте розмір цього коефіцієнта може змінюватися від 1,3 до 2,0 і залежить від очікуваної стабільності прибутків підприємства. Якщо максимально необхідне покриття не досягається, то ставиться під сумнів можливість надання підприємству позики банку.

Коефіцієнт співвідношення витрат по виплаті відсотків і позикових коштів характеризує частку відсотків у позикових коштах і показує, во що обходиться їхнє залучення. По своїй суті цей показник  ціна боргу. Тому підприємство повинно прагнути до зниження його значення.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства використовуються і показники, що характеризують структуру коштів підприємства, зокрема, коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт фінансової залежності і коефіцієнт фінансового ризику.

З метою аналізу інвестиційної привабливості необхідно оцінити можливість банкрутства підприємства, використовуючи багатофакторні моделі відомих економістів, наприклад, п'ятифакторну модель Е. Альтмана (див. розділ 7), чотирьохфакторну модель Ліса, чотирьохфакторну модель Таффлера.

Говорячи про фінансову стійкість, варто звернути увагу, що однією з найважливіших економічних проблем є визначення її меж. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності в нього коштів для розвитку виробництва й у цілому для діяльності. Зайва фінансова стійкість також негативно впливає на діяльність господарчого суб'єкта, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи витрати через наявність зайвих запасів і резервів. Тому фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, яке б відповідало вимогам ринку й одночасно задовольняло потреби розвитку підприємства.