2 Розчини – гомогенні дисперсні системи, які складаються з розчинника, розчинюваної речовини та продуктів їх взаємодії 8. Розчини

За дисперсністю

Класифікація розчинів

I

Істинні (молекулярні) – розмір часток 0,1 – 1 нм

Колоїдні – розмір часток 1 – 100 нм

За агрегатним станом

ІІ

Рідкі

Газоподібні (повітря)

Тверді (сплави, скло)

За вмістом розчинюваної речовини

ІІІ

насичені

ненасичені

перенасичені

2 9. Вода, або оксид водню – продукт окиснення (або згоряння) водню 2 Н₂ + О₂ 2 Н₂О + Q

Дисоціація води. Водневий показник Молекули води у своїй масі постійно дисоціюють, або розкладаються на іони. Ця реакція оборотня.

Н₂О Н⁺ + ОН^- .

Константа дисоціації К_Д = [Н⁺] [ОН^-] / [Н₂О] = 1,8 10^-16

К_Н2О = [Н⁺][ОН^-] = 10^-14

Іонний добуток води

[Н⁺][ОН^-] = 10 ^-14

[Н⁺] = 10^-14 / [ОН^-] [ОН^-] = 10^-14 / [Н⁺]

рН = - lg [Н⁺]

Кислотність середовища частіше за все виражається водневим показником рН:

, або [Н⁺] = 10^-рН

Задача: [Н⁺] = 10^-3 моль/л [Н⁺][ОН^-] = 10^-14 [ОН^-] = 10^-14 / 10^-3 = 10^-11

рОН - ? рОН = - lg (10^-11) = 11

30. Гідроліз солей - взаємодія солі з водою, внаслідок чого утворюється слабкий електроліт і змінюється рН середовища

Існує 4 випадки гідролізу солей

1. Сіль сильної основи і сильної кислоти

NaCl + H₂O

2. Сіль сильної основи і слабкої кислоти

K₂CO₃ + H₂O KHCO₃ + KOH

CO₃^2- + H – OH HCO^- + OH^- ; pH > 7

3. Сіль слабкої основи і сильної кислоти

CuCl₂ + H₂O CuOHCl + HCl

Cu ²⁺ + H – OH CuOH⁺ + H⁺; pH < 7

4. Сіль слабкої основи і слабкої кислоти

CH₃ – COONH₄ + H₂O CH₃COOH + NH₄OH

CH₃COO^- + NH₄⁺ +H₂O CH₃ – COOH + NH₄OH

pH ≈ 7

31. Розчини. Розчинами називаються гомогенні (однорідні) системи, що містять не менше двох речовин. Тобто можуть існувати розчини твердих, рідких і газоподібних речовин в рідких розчинниках, а також однорідні суміші (розчини) твердих, рідких і газоподібних речовин. Найбільше зна-чення мають рідкі суміші, в яких розчинником є рідина. В процесі розчинення частинки (іони або молекули) речовини, що розчиня-ється, під дією частинок розчинника, які хаотично рухаються, переходять у розчин, утворюючи якісно нову однорідну систему. Розчинення речовин супроводжується тепловим ефектом: виділенням або поглинанням теплоти – в залежності від природи речовини. Теплота розчинення  H — це кількість теплоти, що виділяється або поглинається при розчиненні 1 молю речовини. Кристалічні речовини, які вміщують молекули води, називаються кристало-гідратами, а вода, що входить до їх складу – кристалізаційна. Кристалогідратами є багато з природних мінералів. Ряд речовин (в т.ч. і органічних) отримуються в чистому вигляді тільки в формі кристалогідратів. Таким чином, розчинення – не тільки фізичний, але і хімічний процес. Розчини утворюються шляхом взаємодії частинок розчинюваної речовини з частинками розчинника . Розчин, в якому дана речовина при даній температурі більше не розчиня-ється, тобто розчин, що знаходиться в рівновазі з розчинюваною речовиною, називають насиченим, а розчин, в якому ще можна розчинити додаткову кількість даної речовини, - ненасиченим. Відношення маси речовини, що утворює насичений розчин при даній температурі, до маси розчинника називають розчинністю цієї речовини, або коефіцієнтом розчинності

32. Електроліти – речовини, які при розчиненні надають розчину власти-вість проводити електричний струм (провідники другого роду). Типовий ел-т – водний розчин NaCl. Ел-т при розчиненні розпадаються на позитивно і негативно заряджені частинки – іони, наявність яких і обумовлює особливі властивості ел-тів, у порівнянні з неелектролітами. Для зручності експери-ментального і теоретичного вивчення ел-ти ділять на дві основні групи: сильні (повністю дисоціюють на іони) і слабкі. Сильних ел-тів порівняно небагато. До них відносять мінеральні солі лужних і лужноземельних металів, а також галогеніди, перхлорати і нітрати деяких перехідних металів. Мінеральні кислоти і луги є сильними ел-тами лише в достатньо розбавлених водних розчинах; в концентрованих розчинах вони дисоціюють не повністю. Більш багаточисельний клас слабких ел-тів включає в себе більшість органічних солей, кислот і луг, а також багато неорганічних речовин, які в розчині утворюють багатозарядні іони. Одна і та ж сіль, наприклад LiCl, може бути сильним ел-том у водному розчині і слабким в розчинниках з більш низькою діелектричною проникністю (спирти, кислоти і ін.).

33. Завдання та методи якісного аналізу . Якісний аналіз полягає у виявленні речовин, елементів (іонів), функціональ-них груп, а також включає завдання ідентифікації речовин, тобто встанов-лення їх аналогії з певним еталоном (стан-дартом). Для виявлення речовин або їх складових найчастіше використовують такі аналітичні властивості, як запах, колір, утворення осаду, наявність смуг поглинання в УФ- і УЧ-спектрах або ліній в емісійних спектрах, забарвлення полум`я, характерну форму або колір кристалів. Якщо речовина або її складова частина не мають характерних і інтенсивних властивостей, то з нею проводять аналітичну реакцію і одержують продукт, який має аналітичні властивості.

Методи якісного аналізу

фізичні

фізико-хімічні

хімічні

а) наявність певних ліній в а) паперова хроматографія; Cl^- AgCl спектрах; б) мікрокристалоскопічний Fe³⁺ Fe(SCN)₃ б) забарвлення полум`я; аналіз; Червоний в) вимірювання густини в) спектрофотометрія розчин (денсиметрія) і т.д. та ін. S^2- H₂S Запах