9. Практика державного регулювання цін у Швеції.

В цій державі нагляд і контроль за цінами здійснює спеці­альний орган -Державне управління цін і конкуренції, підпорядко­ваний міністерству громадської адміністрації. Крім того, у всіх 23 гу­берніях Швеції діють контори з метою проведення такої роботи чи­сельністю від 2 до 10 чоловік.

Закон про регулювання цін дає право вживати заходи прямого впливу на ціни (заморожування) у випадку війни чи можливості її виникнення, або при загрозі загального підвищення цін. Законом передбачена також можливість для держави встановлювати макси­мальний рівень цін на окремі товари, вводити порядок, при якому підвищення цін припускається лише після надання попереднього повідомлення про це і обгрунтування розміру підвищення цін. Кар­динальні рішення з питань державного регулювання цін, конкуренції і доходів приймаються тільки парламентом — рейхстагом.

Вплив на рівень цін справляється через державну монополію і державні підприємства. Так, існує державна монополія на вино­горілчані вироби, поштові та деякі інші види телекомунікації, по­штові послуги, на аптечну торгівлю. Значний вплив на ціни справля­ють державний енергетичний концерн і шведські залізничні дороги.

Крім того, держава жорстко регулює закупівельні ціни на такі важливі види сільськогосподарської продукції, як зерно, молоко, м'ясо, яйця та ін. Щорічно в переговорах між урядом і об'єднанням сільськогосподарських виробників за участю представників спожи­вачів встановлюється рівень цін на продовольчі товари. Важливим джерелом засобів субсидування сільського господарства Швеції є митні збори на імпортовану сировину. Вони встановлюються в розмірі різниці між більш високими цінами на внутрішньому ринку і Цінами зовнішнього ринку.

Особлива сфера ціноутворення — ціни на житло. З врахуванням їх високого рівня держава видає населенню житлові субсидії і позики.

Слід зазначити, що в Швеції з урахуванням зростання цін ведеться Щдексація доходів населення (один раз на рік). Також є обмеження частки зарплати, яку компанії мають переносити на ціни (останніми Роками від 10 до 65%).

10. Практика державного регулювання цін у Фінляндії. В політиці ціноутворення державі належать важливі функції. Міністерство торгівлі здійснює планування і контроль за ціна­ми на продукти харчування, зерно, енергоносії (особливо бензин), продукцію вино-горілчаної промисловості. Значною є роль держав­ного сектора в кредитуванні підприємництва, орієнтованого на реалі­зацію товарів і послуг за цінами, доступними для середніх та малоза­безпечених верств населення. Фірми, що продають товари за низьки­ми цінами, отримують від держави кредит під низькі відсотки. В цілому система ціноутворення Фінляндії відрізняється гнучкістю і стимулю­ванням споживання, особливо в галузі роздрібних цін і послуг.

У соціально орієнтованій ринковій економіці Фінляндії через ціни податкове регулювання забезпечує проведення ряду заходів, спрямованих на підвищення життєвого рівня населення, наприклад, торгівлю овочами, фруктами, цитрусовими. В цій північній країні цілий рік існує досить широкий вибір таких продуктів за невисоки­ми цінами. Держава заохочує торгівлю вітамінізованими продукта­ми, не обкладаючи податком їх ввезення до країни, а в ряді північних районів є пільги на їх реалізацію.

Практично всі національні програми розвитку важливих галузей економіки Фінляндії грунтуються на планово-розрахунковому ціно­утворенні, оскільки ринкове ціноутворення ефективно регулює лише поточні потреби суспільства. Щоб зрозуміти глобальні завдання пер­спективного розвитку економіки, технічного прогресу, потрібна гнучко регулююча на кон'юнктуру ринку і ефективно діюча на виробництво і споживання система цін, яка дозволяла б стимулювати і контролювати розвиток прогресивної структури промисловості, при цьому без довгострокового планування, прогнозування і державно­го регулювання не обійтися.

Таким чином, можна зазначити, що лібералізація цін не послаб­лює, а навпаки, підвищує роль держави у здійсненні політики ціно­утворення. Вона полягає не у встановленні конкретних цін, а у впливі за допомогою економічних заходів на прийняття товаровиробника­ми оптимальних рішень щодо цін, надання їм методологічної і мето­дичної допомоги, розробці правових норм і законів з ціноутворення. Цілі державного регулювання полягають у тому, щоб не допустити інфляційного зростання цін в результаті виникнення дефіциту, різко­го подорожчання сировини і палива, монополізму виробників, спри­яти створенню умов для нормальної конкуренції.