3. Методи державного регулювання цін на продукцію монопольних утворень.

Вибір методів та встановлення термінів регулювання здійснюється:

• на загальнодержавному ринку — Міністерством економіки;

• на регіональних ринках — урядом Автономної Республіки Крим, облвиконкомами, Київським та Севастопольським міськви­конкомами.

Ціни на продукцію монопольних утворень регулюються шляхом встановлення:

• фіксованих цін;

• граничних рівнів цін;

• граничних рівнів торговельних надбавок;

• граничних нормативів рентабельності, а також запроваджен­ня обов'язкового декларування цін.

Декларування цін — це дозвіл на підвищення вільних відпуск­них цін підприємств-монополістів. Декларування підвищення вільних цін здійснюється підприємствами після погодження ними но­вого рівня з основними підприємствами-споживачами. При цьому підприємства подають органам, що регулюють ціни, декларацію про підвищення вільної оптової ціни .

До декларації додаються:

• пояснювальна записка, в якій обґрунтовуються причини підви­щення ціни (подорожчання сировини, збільшення тарифів на елек­троенергію, комунальні послуги і т. і.);

• відомості про заплановану ціну з розшифруванням матеріаль­них і трудових витрат;

• протоколи погодження нових цін з головними споживачами продукції;

• відомості про обсяги виробництва;

— дані про запланований і досягнутий розмір прибутку. Підвищення цін без декларування кваліфікується як порушення

державної дисципліни цін, ідо порушників застосовуються штрафні санкції у відповідності з чинним законодавством.

Перелік продукції, товарів і послуг, за якими підприємства-виробники здійснюють декларування зміни цін і тарифів, поданий у додатку Д.

Як зазначалося, державне регулювання цін може включати захо­ди як законодавчого, так і судового характеру. У другому випадку ті чи інші спірні питання вирішуються в судовому порядку через Господарський суд України. Проте у всіх випадках встановлюються певні обмеження, правила, нормативи, обов'язкові для усіх учасників рин­ку.

Кримінальний кодекс України [35] передбачає відповідальність за порушення антимонопольного законодавства: умисне неподання або подання завідомо неправдивих документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, а також ухилення від виконання законних рішень цих органів, вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і контролю, підприємства, установи, організації, якщо це було пов'язане з отриманням доходу у великих розмірах (у 500 і більше разів більше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) — ка­рається штрафом від 100 до 200 мінімальних доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.

4. Контроль за додержанням державної дисципліни цін

В Україні, як і в інших країнах, існують різні органи виконавчої влади. На них існуюче законодавство поклало відповідні повноважен­ня в галузі ціноутворення. Контроль за додержанням державної дис­ципліни цін здійснюється органами, які уповноважені на це урядом України. Координація роботи щодо здійснення політики цін, прове­дення економічного аналізу рівня та динаміки цін, вжиття заходів щодо коригування цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами, зо­крема, Державною комісією з контролю за цінами, Державною подат­ковою адміністрацією, відділами цін при облдержадміністраціях та ін. Ці органи здійснюють контроль за цінами у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.

Втручання держави у процеси ціноутворення передбачає насам­перед спостереження за рівнем цін. Цим займаються центральні ста­тистичні управління, а також соціальні партнери (науково-дослідні Центри профспілок, спеціальні комісії за завданням голів різних партій, міжнародні організації). Органи статистики забезпечують нагляд за динамікою цін і тарифів в Україні, розробляють індекси їх зміни, обчислюють вплив зміни цін і тарифів на рівень життя насе­лення. В організації статистичного нагляду беруть участь органи, які встановлюють ціни і тарифи, та фінансові органи. Господарські суб'єкти зобов'язані у встановленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлен­ня і застосування цін.

Органи державної влади уповноважені здійснювати контроль за додержанням державної дисципліни цін. Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому в сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додер­жання вимог антимонопольного законодавства.

За порушення державної дисципліни цін встановлюється відпо­відальність, яка визначається відповідно до Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами держав­ного контролю за цінами [ЗО]. Дія цієї Інструкції поширюється на всі підприємства, організації та установи незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва, розта­шовані в Україні.

Так, вся не обгрунтовано одержана підприємством сума виручки внаслідок порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Респуб­ліки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства. Крім того, в позабюджетні фонди стягується штраф у двократному розмірі не обгрунтовано одержаної виручки. Вказані суми списують­ся з рахунків підприємств і організацій у банківських установах за рішенням суду у безспірному порядку.

Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання не обгрунтованої виручки. Не обгрунтовано одержана суб'єктом господарювання виручка, що підлягає вилученню в доход бюджету, обчислюється:

• при порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, що регулюються уповноваженими органами, — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

• при неправильному застосуванні вільних цін замість фіксова­них або регульованих (декларованих) — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та цінами, які повинні застосовуватися згідно з вимогами законодавства;

• при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регу­люються, фактично невиконаних послуг (робіт) або виконаних не вповному обсязі — як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів з урахуванням фактичних обсягів виконання.

Визначимо, які саме дії суб'єкта господарювання регламентують­ся як порушення порядку встановлення і застосування цін та за які накладаються економічні санкції. До них, зокрема, належать:

• нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

• застосування вільних цін і тарифів на продукцію (послуги, ро­боти) за умови запровадження для них режиму державного регулю­вання;

• застосування цін на продукцію (послуги, роботи) з рентабель­ністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодав­ства граничний;

• застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого по­рядку обов'язкового декларування їх зміни;

• завищення або заниження розміру передбачених законодав­ством податків та обов'язкових зборів, що включаються до структу­ри ціни, або їх невключення до структури ціни, що регулюється;

• включення до структурну регульованих цін (тарифів) неперед­бачених законодавством витрат або витрат понад установлені розмі­ри;

• включення у вартість продукції та послуг, ціни на які регулю­ються, фактично невиконаних або виконаних не в повному обсязіпослуг (робіт);

• застосування цін і тарифів з порушенням інших запровадже­них методів регулювання.

Державна інспекція контролю за цінами Міністерства економі­ки України, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок і матеріалів перевірок, здійснених фінан­совими та іншими контрольними органами, приймають рішення про вилучення суми, необгрунтовано одержаної суб'єктами господарю­вання внаслідок порушення державної дисципліни цін, і застосову­ють штрафні санкції. Рішення складається за формою у трьох при­мірниках (за зразком, поданим у додатку М), один з яких направ­ляється порушнику, другий залишається у справах органу державного контролю за цінами, який прийняв це рішення.

У випадку невиконання рішення, повного або часткового відхи­лення претензії чи залишення її без відповіді орган державного кон­тролю за цінами у 30-денний термін подає позов у арбітражний суд про примусове стягнення суми економічних санкцій. Рішення вва­жається виконаним і знімається з контролю після одержання відповідної інформації про зарахування сум економічних санкцій за на­лежністю.

Підприємства, організації та інші юридичні та фізичні особи ма­ють право оскаржити в господарському суді порушення цін з боку державних органів та вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів і послуг з порушенням чинного зако­нодавства.

Забороненою в Україні є змова продавців про встановлення ціни. Так, зокрема, змова про зміну чи фіксування цін або примушення до їх змін чи фіксування передбачає, що змова про штучне підвищення або підтримання монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок, доп­лат, націнок з метою усунення конкуренції між суб'єктами підприє­мницької діяльності всупереч вимогам антимонопольного законо­давства карається штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років [35].

Отже, на сучасному етапі розвитку української економіки рин­кове господарство не може повністю ефективно виконувати функ­цію ціноутворення. Об'єктивною необхідністю виступає втручання держави у цю сферу за допомогою державної політики ціноутворен­ня, яка покликана підвищити ефективність механізму вільного ціно­утворення і з допомогою якої можливе спрямування економічного розвитку у потрібному напрямку. Отже, паралельно виникає не­обхідність у контролі за виконанням державної політики ціноутво­рення в Україні.

У світовій практиці використовуються інші методи державного впливу на ціни, тому розглянемо особливості державного регулюван­ня цін у деяких країнах з розвинутою ринковою економікою.