15. Сертифікат походження в зовнішньоекономічній діяльності

При перетині кордону, визначенні режиму митного оформлен­ня керуються сертифікатом походження товарів, оскільки якщо ван­тажну митну декларацію подають без повного комплекту документів, необхідних для митного оформлення товарів, митний орган має пра­во не прийняти її для оформлення.

1. Сертифікат про походження товару — це документ, який одно­значно свідчить про країну походження товару і виданий органом держави-експортера, уповноваженим відповідно до національного законодавства. Він є підставою для надання суб'єкту зовнішньо­економічної діяльності преференцій та пільг щодо сплати митних зборів у межах режиму найбільшого сприяння або іншого правового режиму. Подають його митним органам під час митного оформлен­ня товару.

Країною походження товарів вважається країна, де товари було повністю вироблено або піддано достатній переробці чи обробці. Повністю виробленими в цій країні вважаються такі товари:

• корисні копалини, видобуті в межах її території або економіч­ної зони;

• рослинна продукція, вирощена на її грунті;

• живі тварини, вирощені в ній;

• продукція, одержана в ній від живих тварин;

• вироблена в ній продукція мисливського, рибальського і морсь­кого промислу;

• продукція морського промислу, видобута або вироблена у Світовому океані суднами даної країни, а також суднами, орендова­ними (зафрахтованими) нею;

• вторинна сировина і відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснюваних у даній країні;

• товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначе­ної в попередніх пунктах.

Товари вважатимуться підданими достатній переробці або об­робці в цій країні, якщо:

• декларовані товари класифікуються в іншій тарифній позиції, ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були викорис­тані для їх виготовлення;

• у вартості декларованих товарів частка доданої вартості стано­вить не менше 50%.

Достатньою переробкою не визнають технологічні операції:

• щодо схоронності товарів під час їх зберігання чи транспорту­вання;

• підготовка товарів для продажу і транспортування (подрібнен­ня партії, формування відправлень, сортування та переупакуван­ня);

• прості складальні операції;

— змішування товарів (компонентів) без надання одержаній про­дукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових. Розглянемо конкретніше кожен вид сертифікату походження товарів із наведеного вище переліку.

Сертифікат про походження товару видає Торгово-промислова палата України або регіональна торгово-промислова палата. У ньо­му зазначають категорію товару та його код відповідно до Гармо­нізованої тарифної системи СІІІА, назву експортера і одержувача, кількість продукції.

16. Умови «інкотермс»

Одним із основних документів, що регулюють зовнішньоеконо­мічну діяльність підприємств в Україні, є Закон України «Про зовні­шньоекономічну діяльність». Низку питань, що виникають у разі ук­ладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), вирішують й інші законодавчі акти (Указ №567 і Положення №75). Саме ці до­кументи надають підприємствам право самостійно визначати фор­ми, порядок укладання і виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Цими законодавчими актами встановлено, що у разі укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, що підготовлені Міжнародною торговою па­латою. Згідно з пп.1.5 Положення №75 до умов, що мають бути пе­редбачені в договорі (контракті), належать базисні умови поставки.

Базисними умовами зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу вони називаються тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, включаються витрати на транспортування (та інші пов'я­зані з цим процесом витрати) в ціну товару чи ні. Базисні умови спро­щують складання й узгодження контрактів, допомагають контраген­там знайти способи розподілу відповідальності та вирішення неузгодженостей, що виникають. Особливості базисних умов регламентовані міжнародною практикою. Міжнародна торгова палата розробила і випустила в 1953, 1980, 1990 та 2000 рр. збірники «Міжнародні пра­вила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС».

Подані в ІНКОТЕРМС торгові терміни становлять універсаль­ний набір умов, знання та застосування яких полегшує здійснення торгових операцій. Однак потрібно враховувати, що використання правил ІНКОТЕРМС має низку особливостей. По-перше, ІНКО­ТЕРМС не регулює наслідки, які може мати контракт щодо права дійсності на товар, і не містить засобів правового захисту у разі пору­шення контракту однією зі сторін. По-друге, тільки пряме посилан­ня на застосування умов ІНКОТЕРМС у тексті контракту є підста­вою для тлумачення цього контракту відповідно до ІНКОТЕРМС. (Наприклад: «При тлумаченні даного контракту використовуються умови ІНКОТЕРМС у редакції 2000 р.»). По-третє, при наявності у контракті посилання на умови ІНКОТЕРМС і водночас статей, які суперечать їм або обмежують їх, такі статті є превалюючими.

Вживаний при позначенні базисних умов термін «франко», як зазначалося раніше, походить від слова «вільно» Він означає, що покупець вільний від ризику і від усіх витрат на дос­тавку товару до пункту, позначеного словом «франко». У контрактах після позначення базисної умови вказується назва географічного пункту. Цими пунктами можуть бути морський та річковий порти, залізничні станції, аеропорти, склади, місцеперебування продавців, покупців, вантажоодержувачів, бірж, аукціонів, прикордонні пунк­ти, заводи — виробники продукції, будівельні площадки об'єктів.