14. Елементи зовнішньоекономічного контракту

Назва документа («договір», «контракт», «угода» тощо). Зазна­чається також вид договору (контракту, угоди), а саме: купівля-продаж, міна, поставка складних технічних виробів і т.і.

Місце укладення контракту. Його треба визначати чітко, оскільки від цього залежить, правом якої країни регламентуються правові відносини між контрагентами під час укладення та виконан­ня умов міжнародного контракту. Сторони можуть домовитися та­кож про те, що вони використовують право третьої країни.

Дата укладення та набуття контрактом чинності.

Преамбула. Зазначають повні найменування фірм (підприємств) контрагентів та їхні скорочені назви, які використо­вуватимуть у тексті договору (контракту), а також основні докумен­ти, на підставі яких діють сторони під час укладення договору (кон­тракт): статут, статутний договір тощо.

Предмет договору (контракту). У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний по­ставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. Уразі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне най­менування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини). Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною дого­вору (контракту). Про це робиться відповідна відмітка в тексті дого­вору (контракту). Для бартерного (товарообмінного) договору (кон­тракту) згаданий додаток (специфікація) балансується іще за загаль­ною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг). У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки. Тех­нологічна схема переробки давальницької сировини повинна відоб­ражати: усі основні етапи переробки сировини та процес перетворен­ня сировини на готову продукцію; кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат си­ровини; втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

Кількість. Обумовлюють одиницю виміру товару (у тоннах,кількості місць, штуках тощо). У технічних нормативах зовнішньо­економічної діяльності передбачені одиниці вимірювання всіх то­варів, їх і застосовують. Як правило, існує посилання на документи,що засвідчують кількість товару, — коносамент, транспортну наклад­ну, сертифікат кількості та інше.

Якість. Визначають її згідно з певними вимогами, стандарта­ми. Як правило, якість товару повинна відповідати сертифікату якості виробника. Може бути зазначений момент проведення перевірки якості — перед навантаженням, після доставки тощо.

Гарантії та претензії. Постачальник повинен надати гарантію на свою продукцію на певний строк, протягом якого він безумовно приймає претензії щодо якості, кількості, комплектності тощо. Тому мають бути визначені строки, умови і спосіб надання гарантій та от­ римання (подання) претензій.

Строки дії контракту. Як правило, контракт набирає чинності з дати його підписання (якщо сторони не домовляються про інше). Варто зауважити, що в деяких випадках без відповідної реєстрації Договору (контракту) в певному державному органі він не може на­брати чинності. Для виконання певних умов окремих контрактів

необхідно одержати відповідні дозволи, ліцензії тощо. Зазначені об­ставини впливають на строки виконання договору (контракту). У багатьох контрактах чітко не обумовлений кінцевий строк ре­алізації. Інакше кажучи, контракт діє до повного виконання сторо­нами своїх зобов'язань.

У цьому розділі також визначають, за яких умов дію договору (контракту) може бути продовжено.

Інформування та звітність. Сторони можуть встановлювати порядок взаємного інформування про виконання або про готовність виконання певних дій, спрямованих на виконання договору (контракту). Ними можуть бути: готовність товару до відвантаження, наявність коштів для проведення розрахунків, митне оформлення вантажу, оформлення акта приймання-передачі та інше

Ціна. Може бути зазначено різні види цін: за одиницю товару, перевезення, навантаження, перевантаження, розвантаження, партії товару, договору, загальна вартість товару з урахуванням по­ датку на додану вартість, інших податків та зборів.

Необхідно враховувати, що ціни можуть формуватись із кількох показників, а ці показники можуть виражатись у різних грошових одиницях.

Винагорода. її передбачають за надання різних послуг: до­ строкова поставка товару, швидке оформлення дозвільних доку­ментів, надання додаткових послуг — фрахт судна, страхування (перестрахування) вантажу тощо.

Розрахунки та платежі. Чітко зазначають найменування ва­ люти, форму та строк розрахунків, штрафні санкції тощо.

Упаковка та маркування. Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неївідповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умо­ви складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення. Що ж стосується маркування, наводять стандартні міжнародні вимоги до його нанесення. Існують також стандарти стосовно пере­ліку інформації маркування: покупець, продавець, вантажовід­правник, вантажоотримувач (їх адреси), номер договору, номер місця, вага нетто, вага брутто, розміри упаковки або тари. До спе­цифічних маркувань належать: «Обережно! Скло», «Верх» тощо.

Умови транспортування. Передбачають порядок відванта­ження, навантаження, транспортування, перевантаження, розван­таження. Якщо транспортування відбувається у різні способи (ав­томобільним, авіаційним, залізничним, морським, річковим транспортом), визначають місця перевантаження (перевалки) та збе­рігання між процесами транспортування. Слід також зазначити умови супроводження вантажу, спосіб та строк підтвердження їх виконання або невиконання. Велике значення приділяють належному оформленню супро­воджувальних транспортних, митних та вантажних документів.

Представництво. З метою оперативного прийняття рішень при виконанні договору (контракту) сторони можуть призначати своїх представників (фізичних чи юридичних осіб). Такі представники повинні мати відповідні письмові повнова­ження для виконання конкретних дій (контролю за якістю продукції, своєчасністю виконання робіт та їх якістю, контролю за якістю ма­теріалів, що використовуються для створення кінцевого продукту, і т.і.). Вони також мають право підписувати відповідні документи. Базисні умови поставки. У цьому розділі зазначають базисні умови поставки відповідно до ІНКОТЕРМС, які визначають обов'язки сторін щодо поставки товару і встановлюють момент перехо­ду ризиків від однієї сторони до іншої. Завдяки конкретизованим у цьому розділі умовам можна легко визначити, які саме витрати та до якого моменту будуть нести контрагенти. Це також стає основою для вартісного визначення і відображення вартості товару. Для розмежування витрат за міжнародним економічним кон­трактом використовують базисні умови поставки. В угодах купівлі-продажу значне місце посідає обговорення транспортних питань, страхування, експедиторської діяльності, сплати мита, зборів тощо. Сьогодні міжнародна торговельна практика виробила різноманітні типи базисних умов поставки товарів на основі цих факторів. Вра­хувавши конкретні умови ІНКОТЕРМС, можна передбачити не лише загальну митну вартість товарів, а й витрати, що включають­ся до ціни товару або виключаються з неї, незалежно від того, хто їх зазнає. Для цього треба визначити, яких саме витрат зазнає ок­ремо покупець та окремо продавець. А вже відповідно до цього попередньо обчислюють суми нарахування та сплати мита, митно­го збору, акцизу і ПДВ.

Інспектування та випробування. У разі, коли об'єктом міжна­родної економічної операції є виробниче обладнання, переробний комплекс тощо (те, що потребує випробування перед введенням у Дію), застосовують цей розділ контракту.

Приймання-передача. Визначають порядок проведення при­ймання-передачі, час та осіб, які матимуть право підписувативідповідні документи. У цьому розділі також обумовлюють кри­терії, за якими комісія здійснюватиме приймання — за якістю, за кількістю та інші. Можливе посилання на строки та результати по­переднього інспектування обладнання, що передбачалося попереднім розділом.

Супровідна технічна та інша документація. Будь-який товар, який підлягає митному оформленню у разі перетину митного кор­дону, повинен мати відповідні супровідні документи, що засвідчу­ють його походження, якість, кількість, відповідність стандартам, інші якості, підтверджені сертифікатами відповідності, фітосанітар-ним, ветеринарним контролем тощо.

Наприклад, складний технічний виріб повинен мати техніч­ну документацію щодо монтажу, налагодження, запуску, експлу­атації, технічного обслуговування, модернізації, реконструкції. Перелік такої документації наводять у цьому розділі договору (контракту).

Технічне обслуговування. Цей розділ, як і попередній, при­ значено в основному для складних технічних виробів та об'єктів бу­дівництва. У ньому регламентують строки та порядок проведення профілактичного обслуговування, поточного ремонту, передбачають витрати на проведення цих робіт та порядок їх відшкодування сто­ ронами.

\Страхування.

Переуступка (цесія). Як правило, сторони зобов'язуються не передавати свої права та обов'язки за договором іншим особам. Од­ нак у разі потреби вони можуть передбачити можливий варіант пере­ дачі прав іншій фізичній чи юридичній особі.

Звільнення від зобов'язань. У міжнародній економічній діяль- ності можуть статися непередбачувані події, що абсолютно не зале­ жать від контрагентів (запровадження або збільшення ставок мита, зростання внутрішньої ціни на товар тощо). Тому сторони договору (контракту) домовляються про те, що вони звільняються від компен­ сації збитків один одному в зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за контрактом, якщо сторона доведе, що це сталося не з її вини.

Форс-мажор. Передбачають можливі випадки появи обста­ вин непереборної сили, які перешкоджають належному виконанню умов контракту: повінь, пожежа, землетрус, епідемії, військові кон­ флікти, терористичні акти, страйки, громадянська непокора тощо. У разі таких подій сторона, що потрапила під їхній вплив, повинна інформувати іншу сторону про факти, що перешкоджають виконан­ ню контракту. Тоді строк виконання контракту може бути перенесе­ ний на інший час без застосування санкцій до такої сторони догово­ ру (контракту).

Зміни та доповнення до контракту. Зазначають про можливість (або неможливість) внесення змін та доповнень до контракту.

Якщо сторони домовилися про те, що до договору (контракту) може бути внесено зміни, вони визначають, в який спосіб та за яких умов це здійснюватиметься.

Наприклад, у контракті на будівництво зміни пов'язані з обся­гом будівництва або технічною характеристикою конструкції. Тоді може бути обумовлено, в якому обсязі (у відсотковому відношенні або грошовому вираженні) можна вносити зміни без взаємного по­годження сторонами.

Розірвання та припинення контракту. У разі, коли одна зі сторін не виконує взяті на себе зобов'язання або неналежно виконує їх, інша сторона має право звернутися до неї з пропозицією про при­ пинення або розірвання контракту.

У договорі (контракті) передбачають випадки, коли він може бути припинений або розірваний, строки і способи документального підтвердження та оформлення цього.

Обмеження прав за контрактом. У цьому розділі чітко та од­ нозначно визначають, на що ніколи не може претендувати кожна зі сторін угоди (наприклад, на передачу своїх прав третій особі).

Порядок виконання контракту. Встановлюють порядок ви­ конання контракту, тобто послідовність та строки.

Відповідальність сторін. У контракті передбачають відпові­ дальність, яку несуть сторони у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань.

Конфіденційність. У багатьох випадках сторони не зацікав­ лені у розголошенні своєї діяльності. Тому вони домовляються про конфіденційність інформації.

Вирішення спорів та застосування права. Іноді сторони не мо­ жуть дійти згоди щодо вирішення деяких питань. Тоді визначають, хто вирішуватиме їх. Як правило, це — арбітражний (третейський) суд. У цьому розділі контракту також встановлюють, за законодавством (правом) якої країни вирішуватимуться неврегульовані питання.

Прикінцева частина контракту. Встановлюють, у якій кіль­ кості оригінальних примірників укладено контракт; скільки при­ мірників отримає кожна зі сторін і для чого (для отримання ліцензії на експорт у державному виконавчому органі тощо).

Слід також зазначити, якою мовою або мовами написано текст контракту і яка з них має пріоритет.

Юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити сторін. На- водять повні юридичні адреси, поштові та платіжні реквізити (но­ мери рахунків, назву банку) сторін договору.

Додатки. Додатки є невід'ємною частиною контракту. Вони можуть містити будь-яку інформацію, що деталізує порядок вико­нання контракту, уточнює або змінює спосіб виконання зобов'язань та інше.