
- •Повноваження органів державного регулювання цін
- •Державне регулювання цін (тарифів) на продукцію технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги природних монополій і господарюючих суб'єктів
- •Методи державного регулювання цін на продукцію монопольних утворень.
- •Контроль за додержанням державної дисципліни цін
- •Практика державного регулювання цін у сша.
- •Практика державного регулювання цін у Франція.
- •Практика державного регулювання цін у Іспанії.
- •Практика державного регулювання цін у Греції.
- •Практика державного регулювання цін у Швеції.
- •Суть та види цінових знижок
- •Пошук інформації про ціни
- •Зовнішньоторговельна ціна
- •Елементи зовнішньоекономічного контракту
- •Сертифікат походження в зовнішньоекономічній діяльності
- •Умови «інкотермс»
- •Група е «інкотермс»
- •Група f «інкотермс»
- •Група c «інкотермс»
- •Група d «інкотермс»
- •Поняття товарної біржі
- •Права товарної біржі
- •Діяльність фондової біржі.
- •Вимоги до біржового товару
- •24.Біржова угода
- •25.Форвардний контракт та ф'ючерсна угода
- •26.Біржові котирування
- •Фондова біржа
Зовнішньоторговельна ціна
Контрактна ціна — ціна, зафіксована в контракті на момент його укладання, впродовж чинності контракту чи до моменту виконання контракту. Контрактна ціна є ціною реальних угод і дає найвірогідні-шу інформацію щодо цін, через це вона, як правило, є комерційною таємницею. Ціна контракту встановлюється у валюті держави-екс-портера, імпортера або у валюті третьої держави. Класифікація контрактних цін була розглянута у попередніх темах.
Зовнішньоторговельна ціна — ціна на експортні та імпортні товари, яка встановлюється за взаємним договором між продавцем та покупцем товару. Проте ціна контракту в багатьох випадках не збігається з ціною, яку покупець сплачує продавцеві при його виконанні. Це пояснюється умовами обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням товарів від виробника до кордону і від кордону до споживача. Формування зовнішньоторговельних цін має свою специфіку, яка залежить від їх видів.
У практиці зовнішньої торгівлі використовується безліч видів цін, пов'язаних з тими чи іншими особливостями купівлі-продажу. Для їх визначення існують спеціальні додатки, які необхідно застосовувати, щоб уникнути плутанини, що може призвести до великих збитків. Розрізняють такі зовнішньоторговельні ціни:
базисну, яка використовується для визначення сорту або якості товару; її узгоджують на переговорах між продавцем та покупцем; вона є початковою для визначення ціни фактично поставленого товару, коли якості останнього відрізняються від тих, що обумовлені у контракті;
фактурну (купівлі-продажу), що визначається умовами поставки, зазначеними у контракті; «франко»
Регламентація торговельних відносин розпочалася давно. Наприклад, у 1953 році Міжнародна торговельна палата підготувала Міжнародні правила тлумачення термінів «Інкотермс». Зараз є чинною вдосконалена публікація Правил у редакції від 2000 року.
У світовій практиці широко застосовують типові контракти. Так, у СІНА 47 % асоціацій імпортерів та 59 % асоціацій експортерів використовують їх у міжнародній торгівлі. Партнери домовляються про об'єкт, ціну, кількість, якість та строки. Решта умов — типові. їх розробляють об'єднання промисловців та підприємців, асоціації, федерації, спілки (союзи), торговельні палати, біржові комітети та інші, враховуючи при цьому міжнародне законодавство. Для членів цих угруповань виконання таких вимог є обов'язковим. Подібне вже поширюється і в Україні. Згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) є матеріально оформленою угодою двох або більше суб'єктів зовніш-ньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямованою на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
У вересні 2001 року Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції видало наказ №201 від 06.09.2001 р., яким затвердило Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що має характер рекомендації. Проте типові контракти, уніфіковані умови купівлі-продажу, поставки, перевезення, страхування, розрахунку тощо, з одного боку, значно спрощують процес укладання комерційних міжнародних угод, а з іншого — не враховують особливості національного законодавства контрагентів.