13. Зовнішньоторговельна ціна

Контрактна ціна — ціна, зафіксована в контракті на момент його укладання, впродовж чинності контракту чи до моменту виконання контракту. Контрактна ціна є ціною реальних угод і дає найвірогідні-шу інформацію щодо цін, через це вона, як правило, є комерційною таємницею. Ціна контракту встановлюється у валюті держави-екс-портера, імпортера або у валюті третьої держави. Класифікація кон­трактних цін була розглянута у попередніх темах.

Зовнішньоторговельна ціна — ціна на експортні та імпортні това­ри, яка встановлюється за взаємним договором між продавцем та покупцем товару. Проте ціна контракту в багатьох випадках не збігається з ціною, яку покупець сплачує продавцеві при його вико­нанні. Це пояснюється умовами обліку витрат, пов'язаних із транс­портуванням товарів від виробника до кордону і від кордону до спо­живача. Формування зовнішньоторговельних цін має свою специфі­ку, яка залежить від їх видів.

У практиці зовнішньої торгівлі використовується безліч видів цін, пов'язаних з тими чи іншими особливостями купівлі-продажу. Для їх визначення існують спеціальні додатки, які необхідно засто­совувати, щоб уникнути плутанини, що може призвести до великих збитків. Розрізняють такі зовнішньоторговельні ціни:

• базисну, яка використовується для визначення сорту або якості товару; її узгоджують на переговорах між продавцем та покупцем; вона є початковою для визначення ціни фактично поставленого то­вару, коли якості останнього відрізняються від тих, що обумовлені у контракті;

• фактурну (купівлі-продажу), що визначається умовами постав­ки, зазначеними у контракті; «франко»

Регламентація торговельних відносин розпочалася давно. На­приклад, у 1953 році Міжнародна торговельна палата підготувала Міжнародні правила тлумачення термінів «Інкотермс». Зараз є чин­ною вдосконалена публікація Правил у редакції від 2000 року.

У світовій практиці широко застосовують типові контракти. Так, у СІНА 47 % асоціацій імпортерів та 59 % асоціацій експортерів ви­користовують їх у міжнародній торгівлі. Партнери домовляються про об'єкт, ціну, кількість, якість та строки. Решта умов — типові. їх роз­робляють об'єднання промисловців та підприємців, асоціації, феде­рації, спілки (союзи), торговельні палати, біржові комітети та інші, враховуючи при цьому міжнародне законодавство. Для членів цих угруповань виконання таких вимог є обов'язковим. Подібне вже по­ширюється і в Україні. Згідно із Законом України «Про зовнішньо­економічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) є матеріально оформленою угодою двох або більше суб'єктів зовніш-ньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямова­ною на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обо­в'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

У вересні 2001 року Міністерство економіки та з питань євро­пейської інтеграції видало наказ №201 від 06.09.2001 р., яким за­твердило Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що має характер рекомендації. Проте типові контрак­ти, уніфіковані умови купівлі-продажу, поставки, перевезення, стра­хування, розрахунку тощо, з одного боку, значно спрощують процес укладання комерційних міжнародних угод, а з іншого — не врахову­ють особливості національного законодавства контрагентів.