Модуль 1 Теоретико-методологічні основи організації та державного регулювання ринку фінансових послуг

Тема 1. Основи функціонування РинкУ фінансових послуг

1. Роль та місце ринку фінансових послуг в економіці держави.

2. Сутність і класифікація фінансових послуг.

3. Ринок фінансових послуг та його структура.

4. Учасники ринку фінансових послуг

Ключові терміни та поняття: фінансовий сектор; ринок фінансових послуг; фінансові посередники; учасники ринку фінансових послуг; фінансова послуга;

1. Роль та місце ринку фінансових послуг в економіці держави.

Фінансовий сектор – одна з найважливіших сфер національної економіки де відбувається формування та розподіл фінансових ресурсів і, яка пов’язана з діяльністю фінансових установ.

Вітчизняний фінансовий сектор на початок 2011 року характеризувався такими показниками: функціонували 176 банків, 451 страхові компанії, 679 кредитних спілок, 416 ломбардів, 346 компаній з управління активами, 102 недержавних пенсійних фондів та понад 950 інвестиційних фондів різного типу.

Вітчизняний фінансовий сектор на початок 2011 року	Кількість
банків	176
страхові компанії	451
кредитних спілок	679
ломбардів	416
компаній з управління активами	346
недержавних пенсійних фондів	102
інвестиційних фондів різного типу	понад 950

2. Сутність і класифікація фінансових послуг.

0. 

   Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначені ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Закон від 12.07.2001 № 2664-III.

Учасники ринку фінансових послуг – особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об’єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг.

Відповідно до ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12.07.2001 № 2664-III, фінансові активи – кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

• мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, інвесторів, у тому числі зарубіжних з наступною трансформацією грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

• реалізація вартості, втіленої у фінансові активи та організація процесу їх доведення до споживачів (покупці, вкладники);

• перерозподіл грошових коштів підприємств та організацій з метою ефективного їх використання на взаємовигідних умовах;

• фінансове обслуговування та фінансове забезпечення процесів інвестування з урахуванням найефективніших напрямів використання капіталу;

• вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

• формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

• страхова діяльність та мінімізація ризиків;

• обслуговування бюджетного процесу та кредитування уряду (місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів);

• розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообороту.

• прямі послуги – безпосередньо спрямовані на задоволення інтересів клієнтів (платіжні, комерційні, інвестиційні, страхові);

• непрямі, або супутні – послуги без отримання клієнтом додаткового доходу (полегшують надання прямих послуг: клірингові послуги, телефоне управління рахунком, видача пластикових карток на основі депозитного рахунку);

• непрямі послуги, що дають додатковий дохід клієнту, або знижують витрати при отримані прямих послуг (інвестування залишків на поточних рахунках в одноденні депозити).

I рівень складності – орієнтовані на задоволення потреби великої кількості клієнтів, і не потребують від них професійних знань, навичок (відкриття рахунків, переказ грошей, обмін валюти, страхові послуги…)

II рівень складності – клієнти повинні мати спеціальний рівень підготовки (інтернет-страхування, інтернет-банкінг, послуги з управління майном, торгівля цінними паперами), для споживання переважної більшості фінансових послуг II – IV рівнів складності необхідне технічне обладнання (комп’ютери, програмне забезпечення).

III рівень складності – задоволення спеціальних фінансових потреб клієнтів, які мають відповідний рівень професійної підготовки в галузі фінансів (послуги в ситсемі інтернет-трейдингу, фінансові послуги з формування портфеля цінних паперів).

IV рівень складності – обмежене коло клієнтів – споживачів фінансових послуг з метою отримання специфічних фінансових послуг у вузькоспеціалізованих сферах (послуги у сфері біржової торгівлі).

Основою довіри клієнтів до фінансових ринків є забезпечення їх прав, на основі максимально повної реалізації принципів прийнятності (ступінь того, наскільки продукт або послуга, запропоновані посередником, відповідають фінансовому стану роздрібного клієнта, інвестиційним завданням, рівню толерантності до ризику, фінансовій потребі, знанням та досвіду.