КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТЕАТРУ, КІНО ТА ТЕЛЕБАЧЕННЯ ІМ. І. К. КАРПЕНКА-КАРОГО

КАФЕДРА СУСПІЛЬНИХ НАУК

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ З НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ «ІСТОРІЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА»

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «РЕЖИСУРА ТЕЛЕБАЧЕННЯ»,

ВЕЧІРНЯ ТА ЗАОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ,

2 Курс.

КИЇВ 2012

Побудова кінообразу, як і образів образотворчих мистецтв відповідно до законів й особливостей візуальності, зорового сприйняття, робить особливо важливим для фахівців в галузі режисури різнопланове осмислення досвіду образотворчих мистецтв

М.Андроннікова, розглядаючи передісторію кінематографу в історії образотворчого мистецтва задала свого часу цікавий вектор теоретичних міркувань, що є продуктивним й сьогодні. Симптоматично, що проблематика, заявлена дослідником, сьогодні стала й предметом екранної інтерпретації, а отже й популяризації через посередництво мас-медіа (цикл програм ВВС «Як мистецтво створило світ» – фільм «Безкінечна історія»). М.Андроннікова значною мірою відштовхувалась від теоретичних позицій, сформульованих С.Ейзенштейном. Попри те, що не всі теоретики і практики кіно солідаризувались з його поглядами щодо художньої спадковості образотворчого мистецтва й кінематографу, аналіз таких його ґрунтовних роботіт як «Монтаж.1937», «Монтаж.1938», «Неравнодушная природа». саме в контексті вивчення історії образотворчого мистецтва уявляється надзвичайно продуктивним. Особливо посутнім в історії образотворчого мистецтва в такому контексті є досвід вирішення проблем простору та часу в образотворчому мистецтві як контекст становлення кінематографічного мислення.

Так само в заявленому контексті безсумнівно йдеться й про живописні традиції в екранному образі. Подібність певних завдання, що вирішуються в царині образотворчих мистецтв й кіно (наприклад художньо-пластичне відтворення конкретного простору, часу, предметного середовища, образу людини тощо) стимулюють звернення кінематографістів до досвіду образотворчих мистецтв. Своєрідне цитування образотворчої спадщини (хрестоматійний приклад – "Солярис" А.Тарковского з кадром, що відсилає нас до «Повернення блудного сина» Рембрандта) є одним з проблем «перекодування» мови живопису у мову екранних мистецтв.

Надзвичайно широко окреслений досвід представлений в екранній інтерпретації образотворчої спадщини. Йдеться як про «образ художника» на екрані, так і ширше тлумачення творів образотворчого мистецтва в екранних практиках. Розгляд таких аспектів екранних мистецтв з необхідністю має ґрунтуватись на глибинному розумінні спадщини образотворчого мистецтва, особливостей творчості певних митців, образотворчої специфіки творів. Глибинне усвідомлення способів «перекодування» мови одного мистецтва у мову інших уявляється надзвичайно посутнім для оволодіння режисерським фахом. Серед кінематографістів, котрі в той чи інший спосіб осмислювали історію образотворчих мистецтв, під особливим кутом зору може бути розглянута творчість тих митців, котрі фахово дотичні і до практики образотворчого мистецтва (Пітер Грінуей, Дерек Джармен, Джуліан Шнабель та ін.).

Особливої уваги заслуговують різновиди взаємозв’язку та взаємодії образотворчого мистецтва та телебачення, надто в сучасній культурній ситуації з урахуванням специфічності взаємин живопису й екранних мистецтв в контексті модернізму та постмодерну.

Як уявляється, вирішення конкретних практичних завдань сучасної телевізійної практики, – ознайомлення з історією образотворчого мистецтва, творчістю сучасних митців, сьогоднішньою музейною, виставковою практикою, – має ґрунтуватись на розумінні специфіки образотворчого мистецтва й закономірностей «перекладу» його мови на мову екранних мистецтв. А відтак, – принципово важливим є досвід «перекладу» на «мову екрану» «мови» образотворчих мистецтв (архітектури, скульптури, живопису, графіки) з урахуванням їх глибинної специфіки, особливостей засобів виразності, поетики.

Мета курсової роботи – осмислення взаємодії образотворчого та екранних мистецтв.

Можливі два варіанти виконання курсової роботи за вибором студента (теоретичний з ілюструванням в електронному форматі або практичний, – відеоробота, – з відповідним теоретичним обґрунтуванням)

ВАРІАНТ 1.

Теоретичне осмислення взаємодії образотворчого та екранних мистецтв в формі друкованої праці відповідно проілюстрованої в електронному форматі.

Тематика курсових робіт:

• «Передісторія» кінематографу в історії образотворчого мистецтва.

• Вирішення проблем простору та часу в образотворчому мистецтві як контекст становлення кінематографічного мислення.

• Живописні традиції в екранному образі.

• Значущість досвіду образотворчих мистецтв у теоретичній спадщині С.Ейзенштейна.

• Співвіднесення зорових і словесних образів в живописі й екранних мистецтвах.

• Проблема кольору в живописі й екранних мистецтвах.

• Мова живопису й екранних мистецтв: проблеми «перекодування».

• Екранна інтерпретація образотворчої спадщини.

• «Образ художника» на екрані.

• «Цитування» образотворчої класики в екранних мистецтвах.

• Інтерпретація творів образотворчого мистецтва в екранних практиках: різновиди й специфіка.

• Специфіка взаємодії живопису й екранних мистецтв в контексті модернізму та постмодерну.

• Творчі пошуки авангарду перш. третини ХХ ст. й екранні мистецтва.

• Мова екранних мистецтв в образотворчих практиках ХХ – ХХІ ст.

• Образотворче мистецтво й телебачення: різновиди взаємозв’язку та взаємодії.

• Історія та практика образотворчого мистецтва на телевізійному екрані.

• Телевізійні цикли, просвічені історії образотворчого мистецтва.

Визначаючись з тематикою курсової роботи, необхідно обрати одну з загальних запропонованих тем, або ж розглянути заявлену теоретичну проблему на матеріалі творчості того чи іншого режисера, сучасної телевізійної практики.

Орієнтовні приклади можливих формулювань тем курсових робіт:

• Образотворча специфіка художньої мови творів Мікельанджело Мерізі да Караваджо в інтерпретації Дерека Джармена.

• Особливості інтерпретації спадщини Рембрандта Харменса ван Рейна Пітером Грінуеєм.

• Творчість художника як об’єкт показу в циклі «Сила мистецтва» Саймона Шами (ВВС)

• Образотворче мистецтво як об’єкт показу в сучасній українській телевізійній практиці.

• Творчість Катерини Білокур в екранних інтерпретаціях.

• Особливості показу музейної експозиції (виставки) в програмах сучасного українського телебачення та ін.