- •11.Сучасні моделі економічної діагностики та принципи їх побудови.
- •12.Технологія коефіцієнтного аналізу діяльності сучасних підприємств.
- •13.Методичний апарат та інструментарій економічної діагностики.
- •14.Методичні особливості проведення діагностики галузі. Зміст та інформаційна база дослідження.
- •15. Діагностика конкурентного середовища: алгоритм проведення дослідження за методикою м. Портера.
- •16. Оцінка конкурентних позицій підприємств — основних суперників
- •Виділення провідних чинників успіху в галузі, їх оцінка.
- •18. Конкурентоспроможність підприємства: сутність, проблеми визначення й оцінки.
- •Конкурентний статус підприємства, його оцінка.
- •20. Межі значень показника конкурентоспроможності. Взаємозалежність конкурентних переваг і конкурентного статусу підприємства.
- •21. Карта стратегічних груп як основний діагностичний спосіб визначення конкурентних позицій суперників. Вибір стратегічних змінних. Оцінка результатів побудови.
- •22. Аналіз найближчих конкурентів; майбутні цілі й поточна стратегія, припущення і можливості.
- •23. Порівняльна діагностика конкурентоспроможності підприємств-суперників.
- •24. Конкурентоспроможність продукції: сутність і особливості оцінки.
- •31. Гнучкість виробничої системи та її діагностика.
- •32. Поняття гнучкості виробничої системи та її залежність від ступеня мінливості технології.
- •33. Стабільна, продуктивна і мінлива технології та їх взаємозв’язок з різноманітністю продукції. Оцінка рівня різноманітності продукції як база визначення гнучкості.
- •34. Оцінка техніко-організаційного рівня стабільного виробництва.
- •35. Методичні підходи до оцінки тор, склад показників, методи обчислення і оцінки
- •36. Показники, що характеризують рівень продукції, рівень технології, механізації і автоматизації праці, управління, процедура діагностики.
- •37. Вітчизняний досвід оцінки тор, раціональні межі його використання.
- •38. Підприємство як майновий комплекс. Статична і динамічна концепції підприємства та їх відображення у методичних підходах до оцінки майна.
- •39. Затратна оцінка майна.
- •40. Фізичне, функціональне, технологічне і економічне старіння майна і врахування його зношеності у відновній оцінці.
- •51. Діагностика зовнішнього середовища підприємства
- •52. Критерії і показники, що використовуються для загальної діагностики системи менеджменту підприємства.
- •53.Основні моделі фінансової діагностики, їх характеристика.
- •54. Дескриптивні, предикативні і нормативні моделі фінансової діагностики,їх сутність, особливості і сфера використання.
- •55.Побудова системи аналітичних коефіцієнтів, методика їх обчислення і спосіб оцінки.
- •62.Економічна безпека підприємства: сутність, основи оцінки
- •63.Функціональні складові економічної безпеки: фінансова, техніко-технологічна, інформаційна та інші.
- •Методичний апарат діагностування економічної безпеки.
- •66.Методи оцінки економічної безпеки за результатами фінансової діагностики
- •67.Якісні характеристики стану безпеки (небезпеки), їх бальна оцінка.
- •70.Діагностика як елемент системи антикризового управління.
- •1. Многокритериальный подход.
- •2 Дискриминантные факторные модели
- •77. Методика діагностики фінансової ситуації на підприємстві, що запропонована Аргенті Дж. (а-рахунок).
- •78. Комплексна цільова система діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства zvei.
- •79. Концепція інтегрованого об’єктно-орієнтованого аналізу прибутку, що розроблена фірмою „Модернсофт”.
- •80. Методика рейтингової оцінки, що розроблена б.И.Майданчиком, в.В Дроздовою, в.П. Івановою.
- •81. Методика поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій, що розроблена Агентством з питань запобігання банкрутства підприємств та організацій.
- •82. Основні положення „Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства
- •84. Економічна культура підприємства й особливості її діагностики.
- •85. Якісний аналіз методів та інструментарію планування, обліку і контролю на підприємстві
- •86. Оцінка системи управлінського обліку та її місця у прийнятті управлінських рішень. Оцінка контролю дій і контролю результатів.
- •87. Обґрунтованість управлінських рішень, їх оцінка
- •88. Способи оцінки відповідності діючої стратегії оптимальній.
31. Гнучкість виробничої системи та її діагностика.
Правомірно сформулювати і відповідь на запитання: чи наявні можливості в промислового комплексу в цілому й у кожного окремо узятого підприємства для підвищення ступеня гнучкості?
По-перше, виробничий потенціал галузі досить великий. Він деформований, але не зруйнований. Виробничі потужності визнаються надлишковими майже на половині підприємств. Надлишковою ж визнана і наявність робочої сили на третині підприємств, що в цілому свідчить про перенагромадження як основного, так і перемінного капіталу в галузі, а також і про те, що довгостроковий характер цієї ситуації усвідомлюється на підприємствах.
По-друге, досить високий і науковий потенціал промисловості. Абсолютна більшість працівників галузі має великий запас досвіду, знань і навичок, що характерно, насамперед, для галузей оборонної промисловості. Наукові розробки в масштабах галузі за минулі десятиліття настільки значні і продуктивні, що при належному їхньому використанні можуть забезпечувати ефективний розвиток галузі ще багато років.
По-третє, наявність усіх видів великих, ще далеко не цілком використаних виробничих ресурсів, дає можливість широкого маневру в їхньому застосуванні, швидкій заміні одних ресурсів іншими, вибору найбільш сприятливих економічних районів для виробництва, швидкого нарощування виробничих потужностей з випуску продукції у відповідності з попитом.
В-четвертих, як показує аналіз, промисловість України не набагато уступає іншим розвинутим індустріальним за рівнем фондо- і енергооснащеності працівників, енергооснащеності основних виробничих фондів, наукоємності продукції й іншими характеристиками виробництва. Тенденція в цьому напрямку сприятлива і дозволяє сподіватися на подальший успішний розвиток виробничо-технічної бази, що забезпечить підвищення конкурентоспроможності і якості продукції, що випускається.
По-п’яте, з переходом на ринкові умови господарювання відпали тверді рамки, встановлювані для підприємств і регулюючі обсяги, кількість і якість, асортимент і номенклатуру виробленої продукції. Приватизовано власність. Підприємствами управляють акціонери чи підприємці. Розбуджено підприємницьку енергію, що привело до появи цілого класу ініціативних, сміливих, енергійних, активних, що вміють кваліфіковано організувати процес виробництва, людей, здатних вивести з кризи не тільки яке-небудь конкретне підприємство, але й економіку країни в цілому. Нарешті, величезне значення має моральний клімат у країні, підтримка населенням усіх прогресивних починань, спрямованих на вихід промисловості з кризи і завоювання спочатку загублених, а потім і нових позицій.
32. Поняття гнучкості виробничої системи та її залежність від ступеня мінливості технології.
Гнучкість потенціалу підприємства – властивість підприємства переходити з одного працездатного функціонального стану в інший з мінімальними втратами і витратами при виконанні чергового завдання чи нової функції.
Необхідно виділити здатність виробничого потенціалу реагувати на зміну параметрів вихідної сировини і матеріалів, на зміну конструкторсько-технологічних характеристик продукції й обсягів її виробництва. Разом з тим можливості виробничого потенціалу залежать від здатності його елементів до саморозвитку, від рухливості зв’язків між ними, нарешті, від реакції на зовнішні впливи. Виробництво в умовах ринку може вижити лише в тому випадку, якщо вона здатна швидко змінювати асортимент і кількість продукції, що випускається. До 70-х років весь світ вирішував цю завдання за рахунок наявності на складах запасів готової продукції. Сьогодні логістика пропонує адаптуватися до змін попиту за рахунок запасу виробничої потужності.Запас виробничої потужності виникає при наявності якісної та кількісної гнучкості виробничих систем. Якісна гнучкість забезпечується за рахунок наявності універсального обслуговуючого персоналу і гнучкого виробництва . Кількісна гнучкість може забезпечуватися різними способами. Наприклад, на деяких підприємствах Японії основний персонал складає не більше 20% від максимальної чисельності працюючих. Решта 80% - тимчасові працівники. Таким чином, при чисельності персоналу в 200 чоловік підприємство в будь-який момент може поставити на виконання замовлення до 1000 осіб. Резерв робочої сили повинен доповнюватися відповідним резервом засобів праці.
http://fsoler.com/virobnicha-logstika/27-yaksna-ta-klksna-gnuchkst-virobnicho-sistemi.html
http://www.houseofmcdonnell.com/konspekti-lekcz-1/25-upravlnnya-potenczalom-pdprimstva/174-gnuchkst-virobnichogo-potenczalu-pdprimstva.html
