1. Многокритериальный подход.

Многие компании используют для своих аналитических оценок системы критериев. В соответствие с ними выделяется две группы признаков банкротства:

К первой группе относятся показатели, свидетельствующие о возможных финансовых затруднениях и вероятности банкротства в недалеком будущем:

— повторяющиеся существенные потери в основной деятельности, выражающиеся в хроническом спаде производства, сокращении объемов продаж и хронической убыточности;

— низкие значения коэффициентов ликвидности и тенденция к их снижению;

— наличие хронической просроченной кредиторской и дебиторской задолженности;

— увеличение до опасных пределов доли заемного капитала в общей его сумме;

— дефицит собственного оборотного капитала;

— систематическое увеличение продолжительности оборота капитала;

— наличие сверхнормативных запасов сырья и готовой продукции;

— использование новых источников финансовых ресурсов на невыгодных условиях;

— неблагоприятные изменения в портфеле заказов;

— падение рыночной стоимости акций предприятия;

— снижение производственного потенциала.

Во вторую группу входят показатели, неблагоприятные значения которых не дают основания рассматривать текущее финансовое состояние как критическое, но сигнализируют о возможности резкого его ухудшения в будущем при неприятии действенных мер. К ним относятся:

— чрезмерная зависимость предприятия от какого-либо одного конкретного проекта, типа оборудования, вида актива, рынка сырья или рынка сбыта;

— потеря ключевых контрагентов;

— недооценка обновления техники и технологии;

— потеря опытных сотрудников аппарата управления;

— вынужденные простои, неритмичная работа;

— неэффективные долгосрочные соглашения;

— недостаточность капитальных вложений и т.д.

К достоинствам этот системы индикаторов возможного банкротства можно отнести системный и комплексный подходы, а к недостаткам — высокую степень сложности принятия решения в условиях многокритериальной задачи, субъективность прогнозного решения независимо от числа критериев.

2 Дискриминантные факторные модели

Для оценки риска банкротства широко используются дискриминантные факторные модели Альтмана, Бивера, Лиса, Таффлера. Самый простой из этих моделей является двухфакторная. Для нее выбирается два основных показателя:

— коэф­фициент покрытия (характеризует ликвидность);

— коэффициент финансовой зависимости (финансовую устойчи­вость). На основе анализа западной практики были выявлены весовые коэффициенты каждого из этих факторов.

Z = -0,3877 - 1,0736 К_п+ 0,579К_фз,

где К_п — коэффициент покрытия (отношения текущих активов к текущим обязательствам);

Кф, — коэффициент финансовой зависимости, отношение заемных средств к общин пассивам.

Для предприятий, у которых Z = 0, вероятность банкротст­ва равна 50%. Если Z < 0, то вероятность банкротства больше 50% и возрастает с ростом Z.

Достоинство модели — в возможности применения в усло­виях ограниченного объема информации о предприятии, но данная модель не обеспечивает высокую точность прогнозиро­вания банкротства, так как не учитывает влияния на финансо­вое состояние предприятия других важных показателей (рента­бельности, отдачи активов, деловой активности).

Дискриминантная факторная модель Таффлера

Z = 0,53.x₁ +0,1Зх₂ +0,18х₃ +0,16х₄,

где x₁ — прибыль от реализации/краткосрочные обязательства;

х₂ — оборотные активы/сумма обязательств;

х₃ — краткосрочные обязательства/сумма активов;

х₄ — выручка/сумма активов.

Если величина Z больше, чем 0,3, у фирмы хорошие долгосрочные перспективы. Если Z<0,2, то это свидетельствует о высокой вероятности банкротства.

Отечественные дискриминантные модели представлены двухфакторной моделью М. А. Федотовой и пятифакторной моделью Р. С. Сайфулина, Г. Г. Кадыкова.

Модель оценки М.А. Федотовой опирается на коэффициент текущей ликвидности (Х₁) и долю заемных средств в валюте баланса (Х₂). При отрицательном значении индекса Z вероятно, что предприятие останется платежеспособным.:

Z = -0,3877- 1,0736 Х₁ + 0,0579 Х₂.

Уравнение Р. С. Сайфулина, Г. Г. Кадыкова имеет вид:

Z = 2.x₁ +0,1х₂ +0,08х₃ +0,45х₄+х₅,

где x₁ — коэффициент обеспеченности собственными сред­ствами ( х_г>0,1);

х₂ — коэффициент текущей ликвидности (х₂>2);

х₃ — интенсивность оборота авансируемого капитала, характеризующая объем реализованной продукции, при­ходящейся на грн. средств, вложенных в деятельность предприятия (х₃>2,5);

х₄ — коэффициент менеджмента, отношение прибыли от реализации к выручке;

х₅ — рентабельность собственного капитала (х₅>0,2).

Минимальным нормативным уровням индекс Z равен 1. Финансовое состояние предприятия с рейтинговым числом менее 1 характеризуется как неудовлетворительное.

Недостатками таких моделей являются переоценка роли количественных факторов, произвольность выбора системы базовых количественных показателей, высо­кая чувствительность к искажению финансовой отчетности и др.

71. Оцінка вірогідності банкрутства на основі Z-рахунку Альтмана.

Дискриминантные факторные модели Альтмана. Самый простой из этих моделей является двухфакторная. Для нее выбирается два основных показателя:

— коэф­фициент покрытия (характеризует ликвидность);

— коэффициент финансовой зависимости (финансовую устойчи­вость). На основе анализа западной практики были выявлены весовые коэффициенты каждого из этих факторов.

Z = -0,3877 - 1,0736 К_п+ 0,579К_фз,

где К_п — коэффициент покрытия (отношения текущих активов к текущим обязательствам);

Кф, — коэффициент финансовой зависимости, определяемой как отношение заемных средств к общей величине пассивов.

Для предприятий, у которых Z = 0, вероятность банкротст­ва равна 50%. Если Z < 0, то вероятность банкротства меньше 50% и далее снижается по мере уменьшения Z. Если Z > О, то вероятность банкротства больше 50% и возрастает с ростом Z.

Достоинство модели — в возможности применения в усло­виях ограниченного объема информации о предприятии, но данная модель не обеспечивает высокую точность прогнозиро­вания банкротства, так как не учитывает влияния на финансо­вое состояние предприятия других важных показателей (рента­бельности, отдачи активов, деловой активности).

В западной практике чаще используются многофакторные модели Э. Альтмана.

В 168 г. им была предло­жена пятифакторная модель прогнозирования. Данная формула применима для акционерных обществ открытого типа:

Z = 1,2 К_об + 1,4 К_нп + 3,3 К_р + 0,6 К_п+ 1,0 К_ом

где К_об — доля оборотных средств в активах, т. е. отношение текущих активов к общей сумме активов;

К_нп — рентабельность активов, исчисленная исходя из не­распределенной прибыли, т. е. отношение нераспределенной прибыли к общей сумме активов;

К_р — рентабельность активов, исчисленная по балансовой стоимости (т. е. отношение прибыли до уплаты % к сумме активов;

К_п — коэффициент покрытия по рыночной стоимости собственного капитала, т.е. отношение рыночной стоимости акционерного капитала к краткосрочным обязательствам.

Данный показатель не может быть рассчитан для большинства предприятий, так как в России отсутствует информация о рыночной стоимости эмитентов. По мнению многих ученых следует провести замену рыночной стоимости акций на сумму уставного и добавочного капитала, т. к. , увеличение стоимости активов предприятия приводит либо к увеличению его устав­ного капитала (увеличение номинала или дополнительный выпуск акций) либо к росту добавочного капитала (повышение курсовой стоимости акций в силу роста их надежности);

К_ом — отдача всех активов, т. е. отношение выручки от реализации к общей сумме активов.

Уровень угрозы банкротства предприятия для акционерных обществ открытого типа

Значение Z	Вероятность банкротства
Менее 1,81	Очень высокая
От 1,81 до 2,7	Высокая
От 2,7 до 2,99	Вероятность невелика
Более 2,99	Вероятность ничтожна, очень низкая

Для акционерных обществ закрытого типа и предприятий, акции которых не котируются на рынке, рекомендуется следующая модельАльтмана:

Z = 0,7 К_об + 0,8 К_нп + 3,1 К_р + 0,4 К_п+ 1,0 К_ом,

где К_п коэффициент покрытия по балансовой стоимости, т. е. отношение балансовой стоимости акционерного капитала (суммарная балансовая стоимость акций предприятия) к краткосрочным обязательствам.

Константа сравнения — 1,23

Если Z< 1,23, то это признак высокой вероятности банкротства.

Если Z> 1,23, то это свидетельствует о малой его вероятности.

Точность прогноза в этой модели на горизонте одного года составляет 95%, на два года - до 83%, что говорит о достоин­стве данной модели. Однако существуют мнения, согласно которым в условиях переходной экономики использовать модель Альтмана нецелесооб­разно. Аргументами сторонников этих мнений служат:

• несопоставимость факторов, генерирующих угрозу бан­кротства;

• различия в учете отдельных показателей;

• влияние инфляции на их формирование;

• несоответствие балансовой и рыночной стоимости отдель­ных активов и другие объективные причины.

71. Оцінка фінансового стану підприємства за показниками У.Бівера.

Для отримання узагальнюючого результату про якість фінансового стану підприємства аналізуються всі включені в спеціально підібрану систему показники у відповідності до їх граничних значень. Одною з найвідоміших моделей однофакторного дискримінантного аналізу є система показників В.Бівера.

Американський економіст В. Бівер в основу своїх досліджень поклав 30 найчастіше використовуваних у фінансовому аналізі показників. За ознакою однорідності вони були згруповані в шість груп. З кожної групи Бівер вибрав по одному найтиповішому показнику, які й склали його систему прогнозування.

З використанням матеріалів аналізу 79 фінансово неспроможних і такого ж числа фінансово спроможних підприємств Бівер розробив шкалу граничних значень для кожного з таких показників стосовно американських підприємств. Нормативні значення показників У. Бівера розподілені на три групи: для стійких компаній, за 5 років до банкрутства та за 1 рік до банкрутства

казник	Розрахунок показника	Значення показників
		Стійка компанія	За 5р. до банкрутства	За 1р. до банкрутства
Коефіцієнт Бівера	(Чистий прибуток – Амортизація) / Зобов’язання	0,4 - 0,45	0,17	- 0,15
Рентабактивів	(Чистий прибуток / Активи)100	6 - 8	4	- 22
Коефіцієнт фінансової залежності	Зобов'язання / Активи	≥ 0,37	≥ 0,50	≥ 0,80
Частка власних обор.коштів в активах	Власний оборотний капітал / Активи	0,4	≥ 0,3	0,06
Коефіцієнт покриття	Оборотні активи / Короткострокові зобов'язання	≥ 3,2	≥ 2	≥ 1

Система показників діагностики банкрутства підприємств за У.Бівером

Ознакою формування незадовільної структури балансу є таке фінансове становище підприємства, у якого протягом тривного часу (1,5 – 2 роки) коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що відображає небажане скорочення частки прибутку, яка направляється на розвиток виробництва. Така тенденція в кінцевому випадку призводить до незадовільної структури балансу, коли підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними засобами стає менше 0,1.

Основною проблемою однофакторного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших — про незадовільний. Тому для здійснення більш об’єктивного прогнозування банкрутства користуються багатофакторними моделями.

71. Метод рейтингової оцінки фінансового стану підприємства Р.С.Сайфуліна і Г.Г.Кадикова.

Рейтингові моделі діагностики фінансового стану і загрози банкрутства являють собою іншу форму створення простої для застосування системи узагальнюючої оцінки різноманітних характеристик об'єкта оцінювання, що мають вагоме значення для визначення наявності та глибини кризи його розвитку.

Побудова рейтингової системи передбачає проведення таких основних етапів роботи: формування переліку оціночних показників фінансового стану та загрози банкрутства підприємства; визначення принципу діагностики показників; типізація фінансового стану (виокремлення окремих типів життєздатності та (або) стадій розгортання кризи); встановлення граничних значень або ідентифікаційних якісних ознак кожного показника відповідно до визначеного типу фінансового стану; розробка принципів бальної оцінки окремих оціночних показників та формування ідентифікаційних таблиць оцінювання; визначення узагальнюючого критерію, інтерпретація результатів рейтингової оцінки.

Існують різні підходи до обґрунтування критеріальних меж оціночних показників, які будуються на обробці певного статичного масиву даних (наприклад, техніка кредитного скорінгу) або на математичній

Р.С. Сайфулін та Г.Г. Кадиков запропонували використовувати для оцінки фінансового стану підприємства рейтингове число:

R = 2Ко + 0,1Кпл + 0,08Кі + 0,45Км + Кпр,

де Кз – коефіцієнт забезпеченості власними засобами; Кз > 0,1

Кп.л - коефіцієнт поточної ліквідності; Кп.л > 2

Кі – інтенсивність обороту власного капіталу, який характеризує обсяг реалізації продукції, яка припадає на одну гривню засобів вкладених в діяльність підприємства Кі > 2,5

Км – коефіцієнт менеджменту характеризується відношенням прибутку від реалізації до розміру виручки від реалізації Км ≥ (n-1)/r.

Кпр – рентабельність власного капіталу - відношення балансового прибутку до власного капіталу. Кпр ≥ 0,2.

При повній відповідності фінансових коефіцієнтів мінімальним нормативним значенням рейтингове число буде дорівнювати 1. Якщо рейтингове число менше 1 то фінансовий стан підприємства є незадовільним.

R>1, то підприємство знаходиться у задовільному стані;

R<1, то стан підприємства незадовільний.

71. Діагностика фінансового стану підприємства за формулою Du Pont.

Пітер Доль формулу Du Pont називає основним рівнянням фінансового планування, яке повинно визначати основне фінансове завдання. Рентабельність продажу характеризує відношення між рівнем цін продукції на ринку й витратами на її виробництво та реалізацію., тому може використовуватися в діагностиці підприємств різного масштабу. Сутність коефіцієнта рентабельності продажу – відобразити рівень управління витратами за умов існуючих цін на продукцію. Оборотність активів вказує на ефективність активів підприємства за умов досягнення їм рівня обсягів продажу. Показник оборотності активів дозволяє оцінити успіх управління активами підприємства. Добуток цих двох показників дає рівняння, наслідком якого є формула Du Pont:

,

де Rак – коефіцієнт рентабельності активів.

У процесі господарської діяльності суб’єкт управління намагається досягти високого рівня рентабельності продажів та коефіцієнта оборотності активів, однак слід враховувати, що на ці показники впливають різі фактори. Збільшення рентабельності продажів можливе за умов підвищення цін на продукцію або зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції. Підвищення цін може спричинити зниження виручки від реалізації продукції за умов падіння попиту. Зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції збільшить прибуток, але не обов’язково збільшить виручку. Скорочення витрат на реалізацію продукції може призвести до зменшення кількості покупців, і, як наслідок, збільшення понаднормативних залишків готової продукції на складах, зменшення виручки й оборотності активів. Підвищення обсягів реалізації продукції приведе до зростання коефіцієнту оборотності, але й збільшаться витрати.

Одним з визначальних показників фінансового стану підприємства є коефіцієнт потягу, який розраховується як відношення суми активів підприємства (А) до власного капіталу (ВК). Сутність цього показника розкривається за допомогою його перетворення:

,

де П – сума пасивів;

ПК – позикові кошти.

Величина називається плечем потягу. Крайнім значенням плеча потягу вважають 1, це означає, що власні кошти повинні покривати позикові. Надмірна частка позикових коштів у структурі капіталу може призвести до втрати платоспроможності. Забезпеченість власними коштами означає довгострокову здатність підприємства погашати всі види зобов’язань. Оскільки повинно бути менше за 1 або дорівнювати 1, то . Але дуже мале значення плеча потягу має свої недоліки. Це пояснює формула Du Pont, яку ми можемо подати у вигляді:

, або .

Оцінка фінансового стану підприємства розраховується за такою виведеною формулою:

,

де Rвк – рентабельність власного капіталу;

Rпр. – рентабельність продажу, або комерційна маржа;

КОа – оборотність активів або коефіцієнт трансформації;

L – важіль