- •11.Сучасні моделі економічної діагностики та принципи їх побудови.
- •12.Технологія коефіцієнтного аналізу діяльності сучасних підприємств.
- •13.Методичний апарат та інструментарій економічної діагностики.
- •14.Методичні особливості проведення діагностики галузі. Зміст та інформаційна база дослідження.
- •15. Діагностика конкурентного середовища: алгоритм проведення дослідження за методикою м. Портера.
- •16. Оцінка конкурентних позицій підприємств — основних суперників
- •Виділення провідних чинників успіху в галузі, їх оцінка.
- •18. Конкурентоспроможність підприємства: сутність, проблеми визначення й оцінки.
- •Конкурентний статус підприємства, його оцінка.
- •20. Межі значень показника конкурентоспроможності. Взаємозалежність конкурентних переваг і конкурентного статусу підприємства.
- •21. Карта стратегічних груп як основний діагностичний спосіб визначення конкурентних позицій суперників. Вибір стратегічних змінних. Оцінка результатів побудови.
- •22. Аналіз найближчих конкурентів; майбутні цілі й поточна стратегія, припущення і можливості.
- •23. Порівняльна діагностика конкурентоспроможності підприємств-суперників.
- •24. Конкурентоспроможність продукції: сутність і особливості оцінки.
- •31. Гнучкість виробничої системи та її діагностика.
- •32. Поняття гнучкості виробничої системи та її залежність від ступеня мінливості технології.
- •33. Стабільна, продуктивна і мінлива технології та їх взаємозв’язок з різноманітністю продукції. Оцінка рівня різноманітності продукції як база визначення гнучкості.
- •34. Оцінка техніко-організаційного рівня стабільного виробництва.
- •35. Методичні підходи до оцінки тор, склад показників, методи обчислення і оцінки
- •36. Показники, що характеризують рівень продукції, рівень технології, механізації і автоматизації праці, управління, процедура діагностики.
- •37. Вітчизняний досвід оцінки тор, раціональні межі його використання.
- •38. Підприємство як майновий комплекс. Статична і динамічна концепції підприємства та їх відображення у методичних підходах до оцінки майна.
- •39. Затратна оцінка майна.
- •40. Фізичне, функціональне, технологічне і економічне старіння майна і врахування його зношеності у відновній оцінці.
- •51. Діагностика зовнішнього середовища підприємства
- •52. Критерії і показники, що використовуються для загальної діагностики системи менеджменту підприємства.
- •53.Основні моделі фінансової діагностики, їх характеристика.
- •54. Дескриптивні, предикативні і нормативні моделі фінансової діагностики,їх сутність, особливості і сфера використання.
- •55.Побудова системи аналітичних коефіцієнтів, методика їх обчислення і спосіб оцінки.
- •62.Економічна безпека підприємства: сутність, основи оцінки
- •63.Функціональні складові економічної безпеки: фінансова, техніко-технологічна, інформаційна та інші.
- •Методичний апарат діагностування економічної безпеки.
- •66.Методи оцінки економічної безпеки за результатами фінансової діагностики
- •67.Якісні характеристики стану безпеки (небезпеки), їх бальна оцінка.
- •70.Діагностика як елемент системи антикризового управління.
- •1. Многокритериальный подход.
- •2 Дискриминантные факторные модели
- •77. Методика діагностики фінансової ситуації на підприємстві, що запропонована Аргенті Дж. (а-рахунок).
- •78. Комплексна цільова система діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства zvei.
- •79. Концепція інтегрованого об’єктно-орієнтованого аналізу прибутку, що розроблена фірмою „Модернсофт”.
- •80. Методика рейтингової оцінки, що розроблена б.И.Майданчиком, в.В Дроздовою, в.П. Івановою.
- •81. Методика поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій, що розроблена Агентством з питань запобігання банкрутства підприємств та організацій.
- •82. Основні положення „Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства
- •84. Економічна культура підприємства й особливості її діагностики.
- •85. Якісний аналіз методів та інструментарію планування, обліку і контролю на підприємстві
- •86. Оцінка системи управлінського обліку та її місця у прийнятті управлінських рішень. Оцінка контролю дій і контролю результатів.
- •87. Обґрунтованість управлінських рішень, їх оцінка
- •88. Способи оцінки відповідності діючої стратегії оптимальній.
16. Оцінка конкурентних позицій підприємств — основних суперників
Систематична оцінка конкурентної позиції підприємства порівняно з основними конкурентами - важливий етап в аналізі стану фірми. Міцність конкурентної позиції підприємства оцінюється не тільки за витратами, але і за такими важливими, з погляду конкуренції, показниками, як якість товару, фінансова стійкість, технологічні можливості та інші, стосовно основних конкурентів.
У практичному плані конкурентна позиція підприємства оцінюється порівняно з позиціями основних конкурентів в розрізі кожного істотного показника конкурентної сили. Ключові фактори успіху і конкурентні критерії визначаються в процесі аналізу галузі і конкуренції в ній .
Порівняльна оцінка підприємства та основних конкурентів дозволяє визначити переваги, можливості і слабкі сторони підприємств-суперників. Методика проведення оцінки складається з таких етапів:
-складається список ключових факторів успіху в даній галузі і найважливіших показників їх конкурентних переваг чи недоліків.
-проводиться оцінка підприємства та її основних конкурентів за кожним показником.
-підсумовуються оцінки сильних сторін кожного із суперників і розраховуються підсумкові показники їхньої конкурентної сили.
-робляться висновки про масштаби і ступінь конкурентної переваги чи недоліку, і визначаються ті сфери, де позиції фірми сильніші чи слабші.
Для визначення конкурентоспроможності підприємства формується група експертів, що виставляють підприємству та його основним конкурентам оцінки з кожного ключового фактора. Використовується незважена і зважена оцінка конкурентної сили.
http://www.5dp.com.ua/content/view/11517/49/
Виділення провідних чинників успіху в галузі, їх оцінка.
У формуванні стратегії конкурентоспроможності особливу увагу слід приділяти провідним чинникам у тій чи іншій галузі або стратегічним зонам господарювання (СЗГ). Провідні чинники успіху — це загальні для всіх організацій, що працюють в СЗГ, фактори, реалізація яких дає змогу досягти стійких конкурентних переваг, успіху в даній сфері бізнесу.
Серед провідних чинників успіху розрізняють виробничі, фінансові, технологічні, управлінські, маркетингові, інформаційні та ін. Набір провідних чинників успіху залежить від:
• характеристик галузі, СЗГ;
• стадії життєвого циклу галузі, СЗГ;
• засобів конкурентної боротьби, що використовуються в галузі.
Наприклад, для організацій, які діють у сфері роздрібної торгівлі, до провідних чинників успіху належать: вигідне територіальне розташування, позитивний імідж організації, широта та глибина товарного асортименту, кваліфікований персонал, ціни на товари, додаткові послуги, що надаються покупцям, рекламна підтримка, години роботи.
http://pidruchniki.ws/15700716/menedzhment/formuvannya_strategiyi_konkurentospromozhnosti_organizatsiyi
18. Конкурентоспроможність підприємства: сутність, проблеми визначення й оцінки.
Конкурентоспроможність підприємства — це рівень його компетенції відносно інших підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо — стратегічного поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо.http://books.br.com.ua/23380
Кокурентоспроможність організації можна визначити в статиці і динаміці. У статиці вона визначається з урахуванням вагомості товарів і ринків, на яких вона реалізується:
де
ai-
питома вага і-го товару організації в
обсязі продажів, за період який
аналізується, долі од.;
bi -показник
значимості ринку, на якому представлений
товар організації. Для промислово
розвитих країн значимість ринку
рекомендують приймати рівної 1, для
інших країн – 0,7 для внутрішнього ринку
– 0,5;
K ij -
конкурентоспроможність i-го товару на
j-му ринку.
Питома вага i-го товару організації в обсязі продажів визначається по формулі:
де
Vi -
обсяг продажів i-го товару за період
який аналізується, грош. од.;
V
– загальний обсяг продажу організації
за той же період, грош. од.
Сьогодні існує декілька методів оцінки конкурентоспроможності товару. Визначення рівня конкурентоспроможності як відносного показника, що відображає відмінність товару, який аналізується від товару-конкурента по ступені задоволення конкретної суспільної потреби.
http://www.masters.donntu.edu.ua/2004/fem/ryabkina/diss/index.htm
