70.Діагностика як елемент системи антикризового управління.

Діагностика – це дослідницький процес, що складається з системи методів та підходів, за допомогою яких можна оцінити теперішній стан організації, встановити причини появи кризової ситуації та спланувати ряд заходів, які слід провести у майбутньому для її усунення. Проте слід пам’ятати, що діагностика не може вирішити проблему, що склалася. Необхідно ліквідувати усі фактори, що спричинили кризу та усунути її негативні наслідки.

Проблема специфічних властивостей економічної діагностики в антикризовому управлінні включає:

- вивчення нових якостей об'єкта управління в результаті розвитку соціально-економічні системи;

- виявлення причинно-наслідкових зв'язків у процесі розвитку об'єкта і суб'єкта управління;

- визначення меж експертних знань менеджерів і використовуваних експертних систем у діагностуванні кризи, її попередженні і виході з неї;

- моніторинг за зміною стану ситуації в умовах високої ентропії ринкового макросередовища підприємств, що істотно знижує керованість і ступінь інформаційного контролю;

- необхідність підвищення ефективності антикризових і прогностичних функцій діагностики.

Різке підвищення рівня складності функціонуючих соціально-економічних систем відбивається на вимогах до якості й ефективності її менеджменту.

Узагальнюючи підходи до поняття діагностики як до елементу розпізнання перспектив і причин «хвороб» підприємства, їхнього попередження і профілактики, слід підкреслити, що в діагностиці присутні інструментальні ознаки антикризової технології. Це, в свою чергу, вимагає введення в науковий обіг ідеї інституціональ-ного і корпоративного змісту діагностики.

Покликання діагностики в антикризовому управлінні полягає в розпізнанні ін-ституціонально-нормативного «середовища» підприємства і доповненні тим самим процедур профілактики банкрутства й опрацювання заходів попереджувального оздоровлення.

Діагностика в антикризовому управлінні містить:

-          дослідження базових показників господарської діяльності підприємства;

-          всебічний аналіз впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансово-еко-номічний і техніко-технологічний стан підприємства;

-          експертну оцінку розроблених заходів і перспектив фінансового оздоров-лення та превентивної санації, а також оцінку досягнення цілей прогнозування;

-          збагнення кількісно невизначених і якісно «надскладних» рівнів економічної організації підприємства.

Виявлення і дослідження специфічних властивостей економічної діагностики в антикризовому управлінні дає можпивість сформулювати такі висновки:

1) об'єктивний розвиток соціально-економічної системи спричиняє появу но-вих якостей у об'єкта управління;

2) процес розвитку веде до зміни самого суб'єкта управління;

3) безупинний процес банкрутства, розпаду й одночасного виникнення нових підприємств свідчить про межі експертного знання як власне менеджера, так і за-стосовуваних експертних оцінок у діагностуванні кризи, її попередженні і методо-логії виходу з неї;

4) висентропія ринкового макросередовища підприємств істотно знижує керованість, зменшує ступінь інформаційного контролю за зміною стану ситуації й обмежує можпивості прогнозування;

5) постійна загроза кризового стану обумовлює виділення і посилення про-гностичних, антикризових, попереджувальних функцій діагностики для стабілізації економічного розвитку підприємств.

http://www.rusnauka.com/17_PNR_2008/Economics/34334.doc.htm

http://ebooktime.net/book_184_glava_53_7.3

71. Методи діагностики ризику банкрутства суб’єкта господарювання.

Для диагностики вероятности банкротства могут быть использованы следующие методы.