63.Функціональні складові економічної безпеки: фінансова, техніко-технологічна, інформаційна та інші.

http://www.rusnauka.com/10_DN_2012/Economics/10_107308.doc.htm

Виділяють різні складові економічної безпеки підприємства.

1. Фінансова складова вважається провідною й вирішальною для ефективного функціонування підприємства. До фінансової складової економічної безпеки входять такі елементи, за якими оцінюється стан загрози: аналіз загрози негативних дій щодо політико-правової складової економічної безпеки; оцінка поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки; оцінка ефективності запобігання можливій шкоді від негативних дій, пов'язаних з антикризовими явищами.

2. Інтелектуальна і кадрова складова визначає в першу чергу інтелектуальний та професійний склад кадрів. Програма інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки має охоплювати як взаємопов'язані, так і самостійні напрями діяльності того чи іншого суб'єкта господарювання.. У програмі має бути визначений можливий негативний вплив антикризових факторів за наявності працівників чи структурних підрозділів, які не здатні приносити максимальну користь своєму підприємству.

3. Техніко-технологічна складова передбачає аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції аналогічного профілю певного підприємства.

4. Політико-правова складова охоплює такі елементи організаційно-економічного спрямування: 1) аналіз загроз негативних впливів; 2) оцінку поточного рівня забезпечення; 3) планування (програму) комплексних заходів спеціалізованими підрозділами підприємства; 4) здійснення ресурсного планування; 5) планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства.

5. Інформаційна складова економічної безпеки формується таким чином: 1) здійснюється збір всіх видів інформації, яка стосується діяльності суб'єкта господарювання; 2) аналіз отриманої інформації з дотриманням загальноприйнятих принципів (систематизації, безперервності надходження, характеру аналітичних процесів) і методів (локальних і специфічних проблем, загальнокорпоративних проблем) організації робіт; 3) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві, в країні, за кордоном стосовно конкретної сфери бізнесу;

6. Екологічна складова має гарантувати безпеку суспільству від суб'єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність. З цією метою товаровиробник повинен ретельно дотримуватись національних норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє середовище, та екологічних параметрів продукції, яка виготовляється.

7. Силова складова економічної безпеки в програмі антикризового господарства має: забезпечити фізичну і моральну безпеку співробітників; гарантувати безпеку майна та капіталу підприємства.

64. Методичний апарат діагностування економічної безпеки.

http://www.confcontact.com/2009new/8-rudenko.php

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки обумовлена наявним для кожного суб’єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення поставлених цілей. Система управління на підприємстві повинна перебувати у стані постійного очікування сигналів загрози з боку зовнішнього і внутрішнього середовищ та адекватного реагування на них. Саме тому в умовах нестабільної економіки України необхідна системна методика діагностики економічної безпеки підприємства. Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених, вважаємо за необхідне зробити уточнення щодо поняття економічної безпеки підприємства та запропонувати єдиний методичний підхід до його діагностики.

Найбільш послідовним і повним нам бачиться визначення економічної безпеки підприємства як «стану корпоративних ресурсів і підприємницьких можливостей, який гарантує найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам)».

Слід відзначити, що кожна функціональна складова має свої чинники, які впливають на рівень економічної безпеки. Взагалі діагностику економічної безпеки підприємства пропонуємо виконувати у такій послідовності:

1) виявлення внутрішніх і зовнішніх чинників, що визначають економічну безпеку підприємства, аналіз та оцінка ступеня їх впливу;

2) розрахунок узагальнених показників економічної безпеки для кожної з функціональних складових;

3) розрахунок інтегрального показника економічної безпеки підприємства;

4) розробка комплексу заходів, спрямованих на підвищення економічної безпеки, та оцінка їх ефективності.

Для оцінки кожної функціональної складової економічної безпеки обираються й обчислюються свої аналітичні показники.

Після оцінки кожної складової економічної безпеки визначається її рівень в цілому, який визначається у такій послідовності:

1) переводяться у відносні оцінки показники рівнів кожної зі складових економічної безпеки;

2) визначається вагомість кожної зі складових економічної безпеки;

3) розраховується інтегральна оцінка економічної безпеки як середньозважена складових.

Чим вона ближче буде до одиниці, тим вищий рівень економічної безпеки. Оцінка нижче 0,5 буде свідчити про послаблення економічної безпеки підприємства. Аналіз окремих складових дозволить уточнити, звідки виходять загрози.

Результати аналізу й оцінки рівнів, що становлять економічну безпеку, мають бути покладені в основу розробки комплексу заходів, спрямованих на протидію загрозам. Це, в свою чергу, сприятиме розширенню адаптаційних можливостей підприємств до змін умов господарської діяльності та створенню умов їх стабільного функціонування й розвитку.

65Функції діагностики в антикризовому управлінні.

Диагностика в антикризисном управлении призвана распознавать институционально-нормативную “среду” предприятия и дополнять тем самым профилактику банкротства и меры предупредительного оздоровления.

Диагностика в антикризисном управлении это:

• исследование базовых показателей хозяйственной деятельности социально-экономической системы;

• всесторонний анализ влияния внутренних и внешних факторов на финансово-экономическое и технико-технологическое состояние предприятия;

• экспертная оценка разработанных мероприятий и перспектив финансового оздоровления и превентивной санации и достижения целей прогнозирования;

• постижение количественно неопределенных и качественно “сверхсложных” уровней экономической организации фирмы, которые С. Бир обозначает терминами “метасистема”, “гомеостазис” и “энтелехия” организации, а Б. Райан – термином “этический мир”. Метасистемные уровни и качества социально-экономических систем обусловливают потребность в диагностике как специфическом способе получения и использования информации.

Проблема диагностики исследовалась внекоторых областях достаточно активно и сразличных точек зрения. Из совокупности изученных научных работ можно выделить несколько групп исследований, различающихся по проблематике и методологии диагностики. В диагностике кризиса социально-экономической системы и причин его порождающих, по нашему мнению, можно выделить:

• во-первых, изучение социально-экономических систем как объектов диагностики;

• во-вторых, построение и изучение соответствующих моделей социально-экономических систем;

• в третьих, исследование диагностических систем и их связей с объектом диагностики.

Эти направления отличаются как по непосредственному предмету исследования, так и по используемым методам.

Первое направление диагностики связано с :

• изучение условий функционирования и состояний производственных социально-экономических систем;

• изучение элементов систем и связей между ними;

• изучение возможных состояний системы;

• анализ возможностей проведения исследования признаков, характеризующих состояние системы;

• сбор и обработка статистических материалов, позволяющих определить распределение вероятностей возможных состояний системы (диагноза), а также закономерности проявления признаков;

• сбор экспериментальных данных о затратах, связанных с осуществлением исследования производственных социально-экономических систем.

Второе направление диагностики в антикризисном управлении связано с построением моделей социально-экономических систем и процессов диагностики и, следовательно, с анализом следующих основных задач:

• разработка методов диагностирования кризиса и причин, порождающих его в социально-экономических системах;

• разработка правил построения моделей, позволяющих определить состояние социально-экономических систем.

Оба направления диагностики в антикризисном управлении тесно связаны..