- •11.Сучасні моделі економічної діагностики та принципи їх побудови.
- •12.Технологія коефіцієнтного аналізу діяльності сучасних підприємств.
- •13.Методичний апарат та інструментарій економічної діагностики.
- •14.Методичні особливості проведення діагностики галузі. Зміст та інформаційна база дослідження.
- •15. Діагностика конкурентного середовища: алгоритм проведення дослідження за методикою м. Портера.
- •16. Оцінка конкурентних позицій підприємств — основних суперників
- •Виділення провідних чинників успіху в галузі, їх оцінка.
- •18. Конкурентоспроможність підприємства: сутність, проблеми визначення й оцінки.
- •Конкурентний статус підприємства, його оцінка.
- •20. Межі значень показника конкурентоспроможності. Взаємозалежність конкурентних переваг і конкурентного статусу підприємства.
- •21. Карта стратегічних груп як основний діагностичний спосіб визначення конкурентних позицій суперників. Вибір стратегічних змінних. Оцінка результатів побудови.
- •22. Аналіз найближчих конкурентів; майбутні цілі й поточна стратегія, припущення і можливості.
- •23. Порівняльна діагностика конкурентоспроможності підприємств-суперників.
- •24. Конкурентоспроможність продукції: сутність і особливості оцінки.
- •31. Гнучкість виробничої системи та її діагностика.
- •32. Поняття гнучкості виробничої системи та її залежність від ступеня мінливості технології.
- •33. Стабільна, продуктивна і мінлива технології та їх взаємозв’язок з різноманітністю продукції. Оцінка рівня різноманітності продукції як база визначення гнучкості.
- •34. Оцінка техніко-організаційного рівня стабільного виробництва.
- •35. Методичні підходи до оцінки тор, склад показників, методи обчислення і оцінки
- •36. Показники, що характеризують рівень продукції, рівень технології, механізації і автоматизації праці, управління, процедура діагностики.
- •37. Вітчизняний досвід оцінки тор, раціональні межі його використання.
- •38. Підприємство як майновий комплекс. Статична і динамічна концепції підприємства та їх відображення у методичних підходах до оцінки майна.
- •39. Затратна оцінка майна.
- •40. Фізичне, функціональне, технологічне і економічне старіння майна і врахування його зношеності у відновній оцінці.
- •51. Діагностика зовнішнього середовища підприємства
- •52. Критерії і показники, що використовуються для загальної діагностики системи менеджменту підприємства.
- •53.Основні моделі фінансової діагностики, їх характеристика.
- •54. Дескриптивні, предикативні і нормативні моделі фінансової діагностики,їх сутність, особливості і сфера використання.
- •55.Побудова системи аналітичних коефіцієнтів, методика їх обчислення і спосіб оцінки.
- •62.Економічна безпека підприємства: сутність, основи оцінки
- •63.Функціональні складові економічної безпеки: фінансова, техніко-технологічна, інформаційна та інші.
- •Методичний апарат діагностування економічної безпеки.
- •66.Методи оцінки економічної безпеки за результатами фінансової діагностики
- •67.Якісні характеристики стану безпеки (небезпеки), їх бальна оцінка.
- •70.Діагностика як елемент системи антикризового управління.
- •1. Многокритериальный подход.
- •2 Дискриминантные факторные модели
- •77. Методика діагностики фінансової ситуації на підприємстві, що запропонована Аргенті Дж. (а-рахунок).
- •78. Комплексна цільова система діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства zvei.
- •79. Концепція інтегрованого об’єктно-орієнтованого аналізу прибутку, що розроблена фірмою „Модернсофт”.
- •80. Методика рейтингової оцінки, що розроблена б.И.Майданчиком, в.В Дроздовою, в.П. Івановою.
- •81. Методика поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій, що розроблена Агентством з питань запобігання банкрутства підприємств та організацій.
- •82. Основні положення „Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства
- •84. Економічна культура підприємства й особливості її діагностики.
- •85. Якісний аналіз методів та інструментарію планування, обліку і контролю на підприємстві
- •86. Оцінка системи управлінського обліку та її місця у прийнятті управлінських рішень. Оцінка контролю дій і контролю результатів.
- •87. Обґрунтованість управлінських рішень, їх оцінка
- •88. Способи оцінки відповідності діючої стратегії оптимальній.
34. Оцінка техніко-організаційного рівня стабільного виробництва.
На підприємствах, в яких основна частка інновацій припадає на продуктові інновації, особливу увагу у ході визначення рівня сприйнятливості нововведень приділяється оцінці техніко-організаційного рівня підготовки і розвитку виробництва.
Техніко-організаційний рівень розглядається як комплекс факторів, що становлять основні напрями підвищення ефективності підготовки і виробництва продукції, упорядкований набір ознак і показників, які відображають всі елементи, які вивчаються, для того чи іншого різновиду робіт на стадіях підготовки, виробництва й експлуатації виробів.
Метою визначення техніко-організаційного рівня виробництва є, по-перше, вибір найбільш практично корисних методів, механізмів, форм, засобів і способів досягнення оптимальних кількісних та якісних технічних й організаційних параметрів підготовки та виробництва виробів і, по-друге, підвищення основних показників ефективності діяльності підприємств і організацій.
Метод кількісної оцінки загального науково-технічного та організаційного рівня підготовки і розвитку виробництва виробів передбачає встановлення системи показників виходячи з обсягу і змісту робіт на кожній стадії оновлення продукції, а також їх числових значень, що слугують вихідною базою для раціонального управління процесом підготовки, освоєння і поточного виробництва виробів.
35. Методичні підходи до оцінки тор, склад показників, методи обчислення і оцінки
Підхід до оцінки техніко-організаційного рівня виробництва повинен мати системний характер. Це дозволяє, перш за все, поставити і вирішити проблему, пов'язану з виділенням організаційного прогресу, поставив його в один ряд з науково-технологічним розвитком.
Кількісна оцінка техніко-організаційного рівня передбачає:
o встановлення фактичного і запланованого рівня підготовки та виробництва виробів;
o визначення вузьких місць і резервів підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення відповідних показників;
o розробку і впровадження в певній послідовності комплексу заходів, які дозволяють підвищити ефективність виробництва, скоротити витрати ресурсів, строки створення, освоєння і впровадження продукції, підвищити якість її виготовлення і експлуатації;
o визначення взаємовпливу показників рівня на техніко-економічні результати діяльності підприємства;
o проведення системного порівняльного економічного аналізу ефективності наявного техніко-організаційного рівня виробництва.
Виходячи з основних теоретичних, методологічних і практичних положень оцінки техніко-організаційного рівня підготовки і виробництва, система основних показників, які характеризують цей рівень на підприємствах, виражається через систему коефіцієнтів, які можна розділити на такі групи:
1. Технічний рівень і якість виробів: збірність (блочність) виробу, використання матеріалу, електроенергії, застосовність за складовими, за типорозмірами, працездатність виробу, трудомісткість експлуатації.
2. Технічний рівень технологічного обладнання: кількість і питома вага прогресивного обладнання; кількість і питома вага обладнання зі строком служби: до 5 років, від 5 до 10 років, від 10 до 20, понад 20 років.
3. Технічна озброєність виробництва і праці: фондоозброєність праці, озброєність праці активною частиною фондів; озброєність праці прогресивною технікою (автоматизованим обладнанням), оснащеність праці; наявність комплексно-механізованих (автоматизованих) цехів, дільниць та їх питома вага в загальній кількості цехів і дільниць; охоплення робітників тяжкою фізичною працею; зайнятість робітників на шкідливих та особливо шкідливих роботах.
4. Рівень техніки вимірювань, контролю та випробувань: оснащеність технологічних операцій засобами вимірювань, контролю та випробувань; питома вага спеціальних автоматизованих засобів у загальному арсеналі вимірювань, контролю та випробувань.
5. Рівень організації виробництва: безперервність обробки, спеціалізація виробництва (питома вага основної, профільної продукції в загальному обсязі виробництва), цільове використання засобів праці, кооперація виробництва.
6. Рівень організації праці: розподіл праці, організація робочих місць, умови праці, раціональні методи праці, нормування праці і використання спеціальної кваліфікації робітників.
7. Рівень організації управління виробництвом: якість виконання управлінських функцій: оперативність роботи апарату управління, якість виконання управлінських функцій, економічність апарату управління підприємством, стабільність кадрів, озброєність праці засобами оргтехніки та ЕОМ, використання цих засобів.
Коефіцієнт забезпеченості інтелектуальною власністю Ків - визначає наявність у підприємства інтелектуальної власності та прав на неї у вигляді патентів на винаходи, промислові зразки, авторські свідоцтва на корисні моделі, програми ЕОМ, товарні знаки і знаки обслуговування, а також інших, аналогічних з перерахованими правами та активів, необхідних для ефективного інноваційного розвитку
.
Коефіцієнт зайнятого в НДДКР персоналу Кпр - характеризує професійно-кадровий склад підприємства, показує частку персоналу, що займається безпосередньо розробкою нових продуктів і технологій, виробничим та інженерним проектуванням, іншими видами технологічної підготовки виробництва для випуску нових продуктів або впровадження нових послуг стосовно середньооблікового складу всіх постійних і тимчасових працівників, що значаться на підприємстві, обчислюється за формулою:
Коефіцієнт призначеного для НДДКР майна Кмндр - показує частку майна експериментального і дослідного призначення, придбаних машин і устаткування, пов'язаних з технологічними інноваціями в загальній вартості всіх виробничо-технологічних машин і устаткування. Цей показник характеризує матеріально-технічну базу і науково-дослідну озброєність підприємства порівняно з озброєністю основними виробничими фондами, включаючи господарський інвентар. У розрахунку цього показника можна співвідносити як ті засоби, що перебувають у власності підприємства або взяті на умовах фінансової оренди (лізингу), так і машини та устаткування, взяті в господарську оренду, що визначається за формулою:
Коефіцієнт освоєння нової техніки К0нт
Коефіцієнт освоєння нової продукції К0нп- характеризує здатність підприємства до впроваджень
Коефіцієнт інноваційного зростання КІР - характеризує стійкість технологічного зростання і виробничого розвитку;
http://pidruchniki.ws/13520825/ekonomika/tehniko-organizatsiyniy_riven_virobnitstva
