Орієнтовний перелік тестових завдань

З повним змістом тестових завдань можете ознайомитись: Бостан Л.М., Бостан С.К. Історія держави і права зарубіжних країн. Навчальний посібник для студентів, курсантів, слухачів. — К.: Центр учбової літератури, 2008.

1. Об’єднання Верхнього і Нижнього Єгипту відбулося:

1) 1800 р. до н.е.

2) 3200 р. до н.е.

3) 1595 р. до н.е.

2. Значення географічного фактору в утворенні держав Стародавнього Сходу полягає у тому, що:

1) існували сприятливі кліматичні умови;

2) існувала потреба в сильній владі;

3) досить рано проявилася тенденція централізації державної влади.

3. Особливість східної деспотії в Стародавній Індії і Стародавньому Вавилоні полягала в тім, що:

1) влада правителя була абсолютною;

2) влада правителя була обмеженою;

3) влада правителя мала божественне походження.

4. Найдавнішими з відомих джерел права країн Стародавнього Сходу вважають:

1) Закони Урукагіни, Закони Хаммурапі,

2) Закони царя Бокхориса;

3) Закон про земельний податок в Стародавньому Китаї.

5. Більш захищеною у правовому відношенні була жінка в :

1) Стародавньому Єгипті,

2) Стародавньому Вавилоні;

3) Стародавній Індії.

6. «Суд божий « в давньосхідному праві отримав назву:

1) химса;

2) ордалії;

3) н’яя.

7. Основними категоріями вільного населення Стародавніх Афін за реформами Тезея були:

1) фети, зевгити, вершники, пентаксиомедимни.

2) евпатриди, геомори, деміурги;

3) пеласги, мінойці.

8. Історичне значення реформ Солона в Стародавніх Афінах полягає в тому, що вони :

1) посилили родову аристократію;

2) завдали удару по родовій організації влади і привілеях родоплемінної аристократії;

3) законсервували розклад родоплемінної організації.

9. Екклесія – це:

1) вищий судовий орган в Стародавніх Афінах;

2) народні збори в Стародавніх Афінах;

3) рада старійшин в Стародавній Спарті.

10. Функції виконавчої влади в Спарті виконували :

1) архагети, ефори, герусія;

2) магістрати;

3) рада п’ятисот.

11. Призначення магістратів на посади в Стародавніх Афінах здійснювалось на принципах:

1) виборності, терміновості, колегіальності, безоплатності і відповідальності;

2) виборності, терміновості, колегіальності, оплатності і відповідальності;

3) призначення, терміновості, колегіальності, оплатності і безконтрольності.

12. Відмінність механізму формування Сенату в Римі від Ради 500 (буле) в Афінах полягає в тому, що він формувався :

1) на принципах виборності;

2) шляхом призначення;

3) на принципах спадкоємності.

13. Відмінною рисою в реалізації принципу колегіальності в роботі римських магістратів на відміну від афінських було те, що

1) вони були рівними в своїх правах ;

2) мали право самостійно ухвалювати рішення;

3) мали право відмінити рішення свого колеги.

14. Абсолютна монархія в Стародавньому Римі:

1) принципат;

2) колонат;

3) домінат.

15. Початок світській юриспруденції в Стародавньому Римі було покладено:

1) Павлом, Ульпіаном,

2) Клавдієм Флавієм;

3) Юліаном.

16. У 426 р. юридична сила була визнана за творами таких юристів як:

1) Капітон, Ларіон;

2) Альфен Вара; Сальвій Юліан;

3) Папініан, Павел, Ульпіан, Модестін, Гай.

17. Пануючою правовою системою в найдавніший період історії римського права було:

1) квіритське право;

2) право перегринів,

3) право народів.

18. Легісакційний процес – це :

1) судовий процес з активною участю претора;

2) сукупність ритуальних формальних дій, жестів. і слів, які здійснювалися на суді сторонами й магістратом

3) ведення судової справи виключно магістратом

19. Становлення ранньофеодальної держави в Європі відбувалося такими шляхами:

1) зародження нових феодальних відносин в надрах рабовласницького суспільства;

2) розкладу родоплемінної організації та об’єднання племен;

3) захоплення нових територій.

20. Вплив візантійського права на право слов’ян проявився в таких джерелах права як:

а)  “Василики”, “Прохірон”, “Мойсеєв закон”;

б) “Закон судний людям”, “Законник Стефана Душана”, “Кормчі книги”,

в) Звід цивільних прав”, Кодекс Юстиніана.

21. Розпад держави стародавніх франків юридично був закріплений Верденським договором у:

1) 816 р.,

2) 800 р.,

3) 843 р.

22. Джерелом права салічних франків була:

1) Рипуарська правда,

2) Саксонська правда.

3) Салічна правда.

23. За відсутності реальних доказів при розгляді справи в суді, за Салічною правдою, застосовували до звинуваченого:

1) тортури,

2) ордалії,

3) співприсяжництво.

24. Процес феодальної роздробленості в Німеччині періоду ранньофеодальної монархії, на відміну від Франції, набув:

1) тимчасового характеру

2) незворотного характеру,

3) завершеного характеру.

25.Станово - представницька монархія в країнах Західної Європи складається як результат:

1) зміцнення соціально-економічних основ союзу королівської влади й міст ,

2) посилення крупного феодального дворянства,

3) послаблення королівської влади.

26. “Великий березневий ордонанс” юридично закріпив правовий статус :

1) англійського парламенту,

2) французьких генеральних штатів,

3) іспанських кортесів.

27. Велика хартія вольностей в Англії була прийнята:

1) 1356,

2) 1215 р.,

2) 1265 р.

28. Бургомістри, мери – посадові особи:

1) середньовічних міст-республік Західної Європи,

2) англійської королівської адміністрації,

3) правителі західноєвропейських середньовічних університетів.

29. Паризький парламент середньовічної Франції – це:

1) вищий законодавчий орган, 

2) основний суд королівства,

3) королівська адміністрація.

30. Спільним у процесі державотворення Франції і Німеччини на початковому етапі було те, що:

1)  обом країнам були притаманні децентралістські тенденції,

2) обидві країни виникли на землях колишньої імперії стародавніх франків,

3) обидві країни характеризувались вираженим централізмом в організації державної влади.

31. Головна відмінність станово-представницьких установ від феодальних з’їздів полягає в тім, що:

1) вони виступили знаряддям королів в боротьбі проти децентралістських настроїв великих феодалів,

2) в них були представлені основні стани феодального суспільства,

3) вони стали знаряддям представників третього стану в боротьбі з феодалами.

32. Характерною рисою права країн континентальної Європи періоду середньовіччя було:

1) його партикуляризм,

2) релігійний характер,

3) його каральний характер.

33. Автором “Саксонського дзерцала” є:

1) Умберто де Орто ,

2) Ейке фон Репкоф,

3) Бомануар.

34. Капіталізація суспільних відносин, прагнення королів до необмеженої влади, посилення теоретичного інтересу до античної спадщини – це причини, які зумовили:

1)  початок робіт з систематизації західноєвропейського права,

2) рецепіювання римського права,

3) появу міського права як джерела феодального права.

35. Першим в Європі спеціальним кримінально-процесуальним кодексом вважається:

1) Карний ордонанс (1670 р.).

2) “Карна конституція Карла V” (“Кароліна”).(1532 р.).

3) Саксонське дзеркало (1232 р.).

36. Джерелами права феодальних західноєвропейських країн, в яких знайшли закріплення норми регулювання державно-політичних відносин володарювання, були:

1) Велика хартія вольностей, Карна Конституція Карла V, “Дзерцало німецьких людей”,

2) Велика хартія вольностей, Золота булла, Великий березневий ордонанс, Саксонське дзеркало,

3) “Звід канонічного права, “Реєстр указів”, Великий березневий ордонанс.

37. Перехід земельної власності у спадщину до старшого сина, в разі його відсутності – до старшого в роду, у феодальному праві західноєвропейських країн відомий як:

1) принцип майорату,

2) колонат,

3) траст.

38. Тризн, фелонія, місдімінор – це:

1) різновиди форм земельної власності у феодальному праві Англії,

2) різновиди договорів про укладення шлюбу в римському праві,

3) різновиди злочинних діянь за англійським феодальним правом.

39. Основним видом судового процесу при розгляді цивільних справ в першій половині середньовіччя в країнах Західної Європи був:

1) інквізиційний,

2) формулярний,

3) розшуковий.

40. Становлення японської феодальної держави відбувалося під впливом:

1) давньоіндійської цивілізації,

2) китайської цивілізації

3) близькосхідної цивілізації.

41. Затвердження ранньофеодальної держави в Японії було ознаменовано реформами:

1) Ямато,

2) Тайка,

3) Мінамото.

42. Своєрідність форми правління японської держави, починаючи з ХІІ ст., полягає в тому, що

1) влада імператора стає абсолютною,

2) вся повнота влади як центральної, так і на місцях, зосереджується в руках сьогуна,

3) влада в державі була поділена між імператором і сьогуном.

43. За формою правління Арабський халіфат:

1) станово-представницька монархія,

2) конституційна монархія,

3) теократична монархія.

44. Необхідність об’єднання арабських племен знайшло ідеологічне обґрунтування в:

1) іудаїзмі,

2) ісламі,

3) християнстві.

45. Судовий процес за мусульманським правом мав:

1) інквізиційний характер,

2) обвинувальний характер,

3) інквізиційно-розшуковий.

46. Відмінною рисою кримінально-правової частини шаріату було:

1) високий рівень юридичної техніки,

2) архаїчність, нерозвиненість кримінально-правових норм,

3) яскраво виражений каральний характер.

47. Становлення писаного права в Японії відбувалося під впливом:

1) релігійно-правової ідеології конфуціанства.

2) норм китайського права,

3) ісламу.

48. У витоків руху за побудову громадянського суспільства стояли:

1) Австрія, Італія, Німеччина,

2) Англія, Франція, США,

3) США, Німеччина, Англія.

49. Основною тенденцією розвитку форм державно-територіального устрою в епоху становлення громадянського суспільства було домінування:

1)  федералізму,

2)  унітаризму,

3)  конфедерації.

50. Визнання верховенства права, а не закону, характерна риса права :

1) континентальної світової правової сім’ї,

2)  мусульманської світової правової сім’ї,

3)  англосаксонської світової правової сім’ї.

51. На відміну від англо-американської, континентальна (романо-германська) правова сім’я формувалася під безпосереднім впливом правової системи:

1)  Франції,

2)  Іспанії,

3)  Німеччини.

52. Основною тенденцією розвитку права на сучасному етапі є його :

1) індивідуалізація,

2) соціалізація,

3) монополізація.

53. Поява делегованого законодавства як джерела буржуазного права –

1) результат посилення ролі урядової влади в розвинутих зарубіжних країнах,

2) результат посилення значення судової практики,

3) результат посилення правотворчої діяльності парламентів.

54. Історичні межі нового часу всесвітньої історії зумовлені подіями:

1) двох світових війн,

2) перших буржуазних революцій та Першої світової війни,

3) перших буржуазних революцій та сучасності.

55. Державно-правова програма англійської буржуазії знайшла відображення в:

1) Великій хартії вільностей 1215 р.,

2) Петиції про право 1628 р.

3) Трирічному акті 1641 р.

56. Конституційне закріплення республіканської форми правління в Англії періоду буржуазної революції було здійснено:

1) 15.02.1641 р.

2) 4 січня 1649 р.,

3) 19 травня 1649 р.,

57. Форма державного правління Франції за Конституцією 1791 року відома як:

1)  президентська республіка,

2)  абсолютна монархія,

3)  конституційна монархія

58. 4 липня 1776 року Третім Континентальним конгресом США був затверджений документ, який отримав назву:

1)  Білль про права,

2)  Версальський трактат,

3)  Декларація незалежності.

59. ” Статті конфедерації” набули чинності:

1) 12.06.1776 р.

2) 15.11.1777 р.,

3) 01.03.1781 р.

60. Особливістю реалізації принципу поділу влади в США було:

1) надання широких повноважень президентові,

2) закріплення системи ”стримувань та противаг”,

3) визнання пріоритету федеральної влади перед владою штатів.

61. Вперше проголошення Франції республікою відбулося:

1) 3 вересня 1791 р.

2) 25 вересня 1792 р.,

3) 24 червня 1793 р.

62. Державна Рада, Трибунат, Законодавчий корпус, Охоронний сенат – органи законодавчої влади Франції за Конституцією :

1)  1791 р.,

2) 1795 р.,

3) 1799 р.

63. Становлення обмеженої ( конституційної) монархії в Англії на рубежі ХVІІ-ХVІІІ ст.ст. знайшло юридичне закріплення:

1) в “Знарядді управління” 1653 р.

2) в Бредській декларації 1660 р.

3) в “Акті про краще забезпечення свободи підданого і про попередження ув’язнення за морями” 1679 р., Біллі про права,1689 р., Законі про престолоуспадкування 1701 р.

64. Партійне правління, регулярна зміна кабінету міністрів залежно від схвалення його політики в палаті громад – це основні характерні риси:

1) системи британського парламентаризму ХVІІІ ст.

2) американського президенціалізму,

3) французького бонапартизму.

65. Демократизація виборчого права США ст. знайшла конституційне закріплення в поправках:

1) І-Х (1791 р.),

2) ХV (1870 р.), ХІХ (1920 р.), ХХІV(1964 р.), ХХVІ (1971),

3) ХІІ (1804 р.), ХХ (1933 р.), ХХІІ(1951 р.), ХХV (1967 р.).

66. Період Першої імперії у Франції охоплює:

1) 1802 – 1804 рр.,

2) 1804 – 1814 рр.

3) 1852 – 1870 рр.

67. Вперше інститут президента у Франції було закріплено Конституцією:

1) 1791 р.,

2) 1799 р.,

3) 1848 р.

68. У ХХ ст. процес розпаду імперій стає незворотним, що було зумовлено:

1) посиленням національно-визвольної боротьби в колоніях,

2) двома світовими війнами,

3) холодною війною.

69. В роки так званої “великої депресії” в країнах Західної Європи та США нового змісту набуває:

1) політична функція держави,

2) військова функція держави,

3) економічна функція держави.

70. Важливу роль у формуванні конституційно-правових основ та затвердження конституціоналізму відіграли такі документа революційної епохи як:

1) Велика хартія вільностей, Петиція про право,

2) Знаряддя управління, Конституція Франції 1791 р.,

3) американська Декларація незалежності, Декларація прав людини і громадянина.

71. Загальною тенденцією в розвитку конституційного права на І-ІІ етапах його історії була:

1) демократизація,

2) політизація,

3) соціалізація.

72. Історично першою в Західній Європі системою престолонаслідування вважається:

1) кастильська,

2) салічна,

3) австрійська.

73. Своїми історичними коренями інститут громадянства пов’язаний з :

1) античною державою,

2) феодальною державою,

3) буржуазною державою.

74. В епоху нового часу в Англії основним джерелом англійського цивільного права виступили:

1) звичай і закон,

2) закон і прецедент,

3) звичай і прецедент.

75. Згідно з Конституцією США, регулювання цивільно-правових відносин є компетенцією:

1) штатів,

2) федерального законодавства,

3) конкуруючого законодавства.

76. Конституційні засоби захисту власницьких прав у США знайшли своє закріплення у:

1) V, ХІV поправках,

2) ХVІІ поправці,

3) ХХ поправці.

77. Цивільний кодекс французів (1804 р.) був побудований :

1) за пандектною системою,

2) за інституційною системою,

3) безсистемно.

78. Згідно Конституції Німеччини 1871 р. з поправкою (1873 р.) цивільне право було віднесено :

1) до компетенції імперії,

2) до компетенції земель,

3) визнано сферою конкуруючого законодавства.

79. Оригінальним інститутом сучасного англійського права продовжує залишатися середньовічний за походженням:

1) сервітути,

2) бенефіцій,

3) траст(довірча власність).

80. Суттєві зміни у праві власності США після громадянської війни пов’язані з розвитком :

1) індивідуальної приватної власності,

2) корпоративної форми власності,

3) асоційованої корпоративної форми власності.

81. За Цивільним кодексом Франції власність визнавалась такою, що мала:

1) абсолютний характер,

2) була недоторканою і невідчужуваною,

3) обмежувалась законом.

82. Початок соціалізації права власності в німецькому цивільному законодавстві було покладено:

1) Австрійським цивільним уложення 1811 р.,

2) Веймарською конституцією 1919 р.,

3) Основним законом ФРН 1949 р.

83. Історично поява трудового права обумовлена:

1) прагненням буржуазії захистити свою приватну власність,

2) боротьбою робітничого класу за свої економічні і соціальні права,

3) посиленням економічної функції держави.

84. Основи чинної в США системи соціального забезпечення були закладені:

1) Конституцією 1787 р.,

2) законодавством “нового курсу” Рузвельта,

3) у 1960-х рр. соціальним законодавством президента Джонсона.

85. Серед представників антрополого-соціологічної школи кримінального права відомі:

1) Чезаре Беккаріа,

2) Чезаре Ломброзо,

3) Ієремія Бентам.

86. Джерелами федерального кримінального права США є:

1) загальне право,

2) Конституція США, акти Конгресу, підзаконні акти,

3) загальнофедеральний кодекс.

87. Характерною, особливою рисою КК Франції 1791 р. було:

1) наявність простору для суддівського розсуду,

2) наявність системи абсолютно визначених санкцій,

3) наявність великої кількості норм, присвячених судовому процесу.

88. У змісті КК Франції 1992 р. знайшла прояв основоположна тенденція розвитку сучасного кримінального права, а саме:

1) лібералізація,

2) криміналізація,

3) гуманізація.

89. Вперше пробація, як форма умовного осуду, в Англії з’явилася в:

1) 1887 р.,

2) 1907 р.,

3) 1948 р.

90. За Конституцією ФРН (1949 р.), кримінальне право належить до сфери компетенції:

1) Республіки,

2) земель,

3) конкуруючого законодавства.

91. Вперше принципи буржуазного кримінального і кримінально-процесуального права знайшли юридичне закріплення в законодавстві:

1) США,

2) Франції,

3) Англії.

92. Основними видами покарань в сучасному кримінальному законодавстві Франції, Німеччини є:

1) позбавлення волі, грошові штрафи,

2) смертна кара, позбавлення волі, грошові штрафи,

3) позбавлення волі, пробація.

93. Реставрацію Мейдзі та початок становлення буржуазної держави в Японії пов’язують з подіями:

1) 1868 р., повалення влади сьогуна і початком правління імператора Муцухіто.

2) 1889 р., октроюванням першої японської конституції.

3) 1904-1905 рр. російсько-японською війною.

94. Конституційне закріплення утворення Китайської Народної республіки було здійснено:

1) 1 жовтня 1949 р.,

2) 13 січня 1953 р.,

3) 20 вересня 1954 р.

95. За Конституцією 1982 р., форма правління сучасної турецької держави визначається як:

1) парламентська монархія,

2) парламентська республіка,

3) президентська республіка.

96. Починаючи з епохи Мейдзі й до цього часу, в розвитку японського права проявилася:

1) всеохоплююча вестернізацію,

2) максимальне збереження традиційного у національному праві,

3) вестернізація, збереження традиційного у національному праві,

97. Цивільний кодекс Японії 1898 р. складався під значним впливом:

1) ЦК Франції 1804 р.,

2) Австрійського Цивільного уложення 1811 р.,

3) Німецького Цивільного уложення 1896 р.

98. Кримінальне законодавство Японії кінця ХІХ - початку ХХ ст.ст. складалося під впливом:

1) англійського буржуазного права,

2) французького буржуазного права,

3) німецького буржуазного права.

99. Засади сучасного цивільного права Туреччини формувалися під впливом:

1) французького цивільного законодавства,

2) німецького цивільного законодавства,

3) швейцарського цивільного законодавства.

100. Батьком модернізації Китайської народної республіки вважається:

1) Ден Сяопін,

2) Мао Цзедун,

3) Чан Кайші.