Тема № 15. Становлення буржуазного права – права нового типу в країнах західної цивілізації План

1. Буржуазне право – право нового історичного типу: його принципи та характерні риси.

2. Основні тенденції розвитку буржуазного права: становлення основних світових правових сімей.

Громадянське суспільство поряд з державою зумовило появу права якісно нового типу. Важливу роль у його становленні відіграли перші буржуазні революції, які стали серйозним випробовуванням на міцність правової надбудови, що залишилася від середньовіччя. Поклавши початок перевороту в галузі економіки і політико-державних структур, вони започаткували й новий правовий порядок. Відповісти на питання, що нового з’явилось в праві, що дає нам підстави говорити про його новий історичний тип, задача семінарського заняття. Для цього слід звернутись до історичних витоків буржуазного права, показати вплив буржуазних революцій на його зміни, основні тенденції розвитку в післяреволюційний період.

1. Буржуазне право – право нового історичного типу: його принципи та характерні риси

Становлення сучасного права — це тривалий процес, який своїми витоками сягає в попередню епоху – епоху станово-кастового суспільства. Серед історико-культурних коренів сучасного права називають:

• рецепійоване римське право;

• міське право;

• міжнародне торговельне право.

Важливу роль у реформуванні старого феодального права на новій основі зіграли англійська революція XVII ст. і французька революція XVIII ст. Ці революції, особливо французька, були серйозним випробуванням на міцність правової надбудови, що залишилася від середньовіччя.

Межі вторгнення революції в середньовічне право, темпи відновлення і перебудови правової системи багато в чому залежали і від конкретних історичних умов різних країн. Там, де конфлікт між інтересами підприємців і всього суспільства з феодальним правом прийняв найбільш гострі форми, зміна середньовічної правової системи новим правом (як показує приклад Франції) відбулася швидше й у більш радикальних формах. Там, де революція не привела безпосередньо до політичного панування буржуазії, де останні йшли до влади довгим шляхом і через серії компромісів із землевласниками (приклад Англії), післяреволюційне право в більшому ступені зберігало елементи середньовічної правової системи, відрізнялося традиціоналізмом.

Ступінь правонаступництва був настільки великий, що, по суті, ніде дореволюційні правові системи не зникли безвісти. Значна їхня частина ввійшла в оновленому виді в сучасне право, трансформувалось у його норми, тому що і середньовічне право функціонувало в суспільстві, що знало вже і відносини приватної власності, і ринкові відносини, і досить високий рівень юридичної техніки. Заперечення середньовічного права в ході революцій XVII—XVIII ст. і в наступні періоди відбувалося головним чином стосовно тієї частини його норм, що:

0. ігнорували корінні інтереси приватних власників;

1. утруднювали подальшу еволюцію і внутрішнє узгодження самої правової системи;

2. входили в суперечність з економічними і політичними потребами капіталізму.

Однією зі специфічних рис англійської буржуазної революції було те, що буржуазія виступала проти абсолютизму в союзі з «новим дворянством», що обумовило її незавершений характер. Знайшло це відображення і в розвитку права. Під час революційних подій в «Довгому парламенті» неодноразово ставилось питання про реформу права. Але класи, які прийшли до влади, не були до кінця зацікавлені в перегляді традиційної системи права, яка була основана на судовому прецеденті. Правова система Англії в цей час змінювалась лише в тому напрямку, який вимагали інтереси буржуазії і лендлордів.

Саме компромісний характер революції визначив спадкоємність судових прецедентів і збереження феодальних правових норм, які в наступні часи пристосовувались до умов капіталістичного суспільства..

Для судового права Англії, яке в післяреволюційний період зберегло провідну роль в усій правовій системі, як раніше, було характерно поєднання судової правотворчості, яка забезпечувала гнучкість і розвиток права з судовим прецедентом, який забезпечував необхідну стабільність.

В «загальному праві» в XVIII ст. спостерігається відхід від жорсткого принципу прецеденту й вироблення цілої низки нових і більш сучасних судових доктрин.

Стосовно «права справедливості» з кінця XVIII ст. воно більшою мірою починає орієнтуватися на принцип законності, спиратись на попередні прецеденти.

У XVIII-ХІХ ст. «право справедливості» продовжує розвиватися за рахунок більш активного втілення в нього судових доктрин, побудованих на буржуазних принципах. На останню чверть ХІХ ст. остаточно завершується процес формування правової системи на буржуазній основі. Важливу роль в цьому відіграла реформа 1873-1875 рр. в результаті якої було здійснено об’єднання загальної системи королівських судів з судом лорда-канцлера в єдиний Високий суд, який міг в рівній мірі застосовувати як норми «загального права», так тривалий історичний процес, що охоплює кілька сторіч і почався ще в ранньому середньовіччі. Він протікав еволюційно і більш плавно, ніж відповідні державотворчі процеси.

Нові потреби, які виникали в процесі розвитку буржуазного суспільства, стали причиною проведення спеціальних кодифікаційних робіт з окремих інститутів права. Так була прийнята серія так званих кодифікаційних актів: Акт про товариства 1890 р.; Акт про продаж товарів 1893 р. тощо.

Але в цілому англійське право залишилось некодифікованим, що було однією з його відмінностей від французького буржуазного права.

При всіх генетичних зв’язках і структурній подібності англійського й американського права останнє в процесі історичного розвитку придбало своєрідні і навіть унікальні риси. Норми загального права в його буквальному, чисто англійському розумінні застосовуються американськими судами останнім часом у порівняно обмежених сферах (наприклад, при розгляді зобов’язань із заподіяння шкоди тощо). Але загальне право в широкому змісті слова, як «право, створене суддями», зберігає важливе місце в сучасній правовій системі США. Воно виступає не стільки як сукупність прецедентів, скільки як своєрідний суддівський метод регулювання суспільних відносин, як особливий стиль юридичного мислення, для якого притаманна висока ступінь правотворчої активності судів.

На відміну від англійського загального права, де діє тверде правило прецеденту, загальне право в США не є по своїй природі і характеру абсолютно застиглою, незмінною системою. Суди федерації і штатів впливали рішенням, винесеним більш високою інстанцією, але не вважали себе зв’язаними своїми власними рішеннями.

Казуальний характер права, що складається «від справи до справи», успадкований американським суспільством ще від колоніальної епохи. Він проявився в США в XIX-XX ст., як це не видається парадоксальним, значно сильніше, ніж в Англії — «родоначальниці» прецедентного права.

У США ще в колоніальний період, тобто значно раніше, ніж в Англії, відбулося злиття загального права з правом «справедливості». Останнє було поглинено в переважній більшості штатів і в правовій системі федерації судами загальної юрисдикції. Наприклад, американські суди широко використовували у своїй практиці заборонні накази — одну з правових форм, вироблених у системі «справедливості» поряд з іншими процесуальними формами.

Таким чином, право справедливості і загальне право утворили в США єдину систему казуального прецедентного права. У той же час, на відміну від Англії в США загальне право не стало єдиним для всієї країни і має істотні розбіжності по штатах. З формально-логічної точки зору загальне право в США ніколи не було загальним, тому що воно застосовувалося в різних штатах диференційовано, по-різному конкретизувалося в судовій практиці. Федеральне законодавство не інкорпорувало загальне право як таке в систему федерального права, і лише деякі з діючих конституцій штатів прямо розглядають загальне право як обов’язкове до застосування в судах у випадку відсутності законодавства по якому-небудь конкретному питанню.

Формально в США немає і федерального загального права. Таке не передбачається й у тексті Конституції 1787 р. Але сам розвиток правової системи в США вело до переваги федерального права над правом окремих штатів. Цьому багато в чому сприяли рішення Верховного суду, що передбачали, що суди в штатах повинні вирішувати справи не просто відповідно до Конституції законами штату, але і відповідно до «верховного права країни» (ст. VI), тобто з федеральним правом. Судова практика по цьому питанню довго залишалася суперечливою.

Особливості становлення буржуазної правової системи у Франції.

Радикальний характер революційних перетворень під час Французької буржуазної революції обумовив значні зміни в праві. Слід зауважити, що, на відміну від Англії, у Франції напередодні революції правова система мало відповідала вимогам буржуазії, що обумовило рішучість її вимог щодо корінної перебудови права, зокрема створення національної правової системи. З приходом до влади буржуазії ці вимоги знайшли практичне втілення.

З розвитком революції в законодавстві все більше визначалась його антифеодальна спрямованість, чіткіше формувались мета і принципи нового, буржуазного, за своєю суттю права.

Французька революція сприяла подальшому росту авторитета закону, як основного джерела буржуазного права.

Утворюючи свою правову систему французька буржуазія з самого початку прагнула надати їй систематизований вигляд. Про це свідчить поява в 1791 р. проекту КК. В цілому ж під час революції були підготовлені умови для проведення кодифікаційних робіт. За період з 1804 р. по 1810 р. під час вже правління Наполеона було видано 5 кодексів, які охопили всі основні для того часу галузі права (цивільне, торгівельне, кримінальне, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне).

Під час кодифікаційних робіт кінця XVIII – початку ХІХ ст. у Франції на відміну від Англії досить широко використовувалась спадщина римських юристів.