2.2 Виклад тексту документів

2.2.1 Повне найменування виробу на титульному аркуші, в основному написі й при першому згадуванні в тексті документа повинне бути однаковим з найменуванням його в основному конструкторському документі.

У наступному тексті порядок слів у найменуванні повинен бути прямій, тобто на першому місці повинне бути визначення (ім'я прикметник), а потім - назва виробу (ім'я іменник); при цьому допускається вживати скорочене найменування виробу.

Найменування, що приводять у тексті документа й на ілюстраціях, повинні бути однаковими.

2.2.2 Текст документа повинен бути коротким, чітким і не допускати різних тлумачень.

При викладі обов'язкових вимог у тексті повинні застосовуватися слова "повинен", "треба", "необхідно", "потрібно, щоб", "дозволяється тільки", "не допускається", "забороняється", "не треба". При викладі інших положень варто застосовувати слова - "можуть бути", "як правило", "при необхідності", "може бути", "у випадку" і т.д.

При цьому допускається використати оповідальну форму викладу тексту документа, наприклад "застосовують", "указують" і т.п.

У документах повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначення й визначення, установлені відповідними стандартами, а при їхній відсутності - загальноприйняті в науково-технічній літературі.

Якщо в документі прийнята специфічна термінологія, то наприкінці його (перед списком літератури) повинен бути перелік прийнятих термінів з відповідними роз'ясненнями. Перелік включають у зміст документа.

2.2.3 У тексті документа не допускається:

- застосовувати обороти розмовної мови, техніцизми, професіональні тлумачення ;

- застосовувати для того самого поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми), а також іноземні слова й терміни при наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові;

- застосовувати довільні словотвори;

- застосовувати скорочення слів, крім установлених правилами орфографії, що відповідають державними стандартами, а також у даному документі;

- скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у голівках і боковиках таблиць, і в розшифровках літерних позначень, що входять у формули й малюнки.

2.2.4 У тексті документа, за винятком формул, таблиць і малюнків, не допускається:

- застосовувати математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин (варто писати слово "мінус");

- застосовувати знак " " для позначення діаметра (варто писати слово "діаметр").

- застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад > (більше), < (менше), = (дорівнює), (більше або дорівнює), (менше або дорівнює), (не дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток);

- застосовувати індекси стандартів, технічних умов і інших документів без реєстраційного номера.

2.2.5 Перелік скорочень слів, що допускаються, установлений у ДЕРЖСТАНДАРТ 2.316.

Якщо в документі прийнята особлива система скорочення слів або найменувань, то в ньому повинен бути наведений перелік прийнятих скорочень, що поміщають наприкінці документа перед переліком термінів.

2.2.6 Умовні літерні позначення, зображення або знаки повинні відповідати прийнятим у чинному законодавстві й державних стандартах. У тексті документа перед позначенням параметра дають його пояснення, наприклад "Тимчасовий опір розриву ".

При необхідності застосування умовних позначок, зображень або знаків, не встановлених діючими стандартами, їх варто пояснювати в тексті або в переліку позначень.

2.2.7 У документі варто застосовувати стандартизовані одиниці фізичних величин, їхнього найменування й позначення відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 8.417.

Поряд з одиницями СИ, при необхідності, у дужках указують одиниці систем, що застосовувалися раніше, дозволених до застосування. Застосування в одному документі різних систем позначення фізичних величин не допускається.

2.2.8 У тексті документа числові значення величин з позначенням одиниць фізичних величин і одиниць рахунку варто писати цифрами, а числа без позначення одиниць фізичних величин і одиниць рахунку від одиниці до дев'яти - словами.

Приклади

1 Провести випробування п'яти труб, кожна довжиною 5 м.

2 Відібрати 15 труб для випробувань на тиск.

2.2.9 Одиниця фізичної величини того самого параметра в межах одного документа повинна бути постійною. Якщо в тексті приводиться ряд числових значень, виражених в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її вказують тільки після останнього числового значення, наприклад 1,50; 1,75; 2,00 м.

2.2.10 Якщо в тексті документа приводять діапазон числових значень фізичної величини, виражених в одній і тій же одиниці фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини вказується після останнього числового значення діапазону.

Приклади

1 Від 1 до 5 мм.

2 Від 10 до 100 кг.

3 Від плюс 10 до мінус 40°С.

Від плюс 10 до плюс 40°С.

Неприпустимо відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (переносити їх на різні рядки або сторінки), крім одиниць фізичних величин, що поміщають у таблицях, виконаних машинописним способом.

2.2.11 Приводячи найбільші або найменші значення величин, варто застосовувати словосполучення "повинне бути не більше (не менше)".

Приводячи припустимі значення відхилень від зазначених норм, вимог, варто застосовувати словосполучення "не повинне бути більше (менше)".

Наприклад, масова частка вуглекислого натрію в технічній кальцинованій соді повинна бути не менше 99,4 %.

2.2.12 Числові значення величин у тексті варто вказувати зі ступенем точності, що необхідна для забезпечення необхідних властивостей виробу, при цьому в ряді величин здійснюється вирівнювання числа знаків після коми.

Округлення числових значень величин до першого, другого, третього й т.д. десяткового знака для різних типорозмірів, марок і т.п. виробів одного найменування повинне бути однаковим. Наприклад, якщо градація товщини сталевої стрічки 0,25 мм, те весь ряд товщин стрічки повинен бути зазначений з такою же кількістю десяткових знаків, наприклад 1,50; 1,75; 2,00.

2.2.13 Дробові числа необхідно приводити у вигляді десяткових дробів, за винятком розмірів у дюймах, які варто записувати 1/4"; 1/2" (але не, ).

При неможливості виразити числове значення у вигляді десяткового дробу, допускається записувати у вигляді простого дробу в один рядок через косу рису, наприклад, 5/32; (50А-4C)/(40В+20).

2.2.14 У формулах як символи варто застосовувати позначення, установлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути наведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу варто давати з нового рядка в тій послідовності, у якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення повинна починатися зі слова "де" без двокрапки після нього.

Приклад - Щільність кожного зразка, ρ кг/м³ , обчислюють по формулі

, (1)

де m - маса зразка, кг;

V - об'єм зразка, м³.

Формули, що випливають одна з іншої і не розділені текстом, розділяють комою.

2.2.15 Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При переносі формули на знаку множення застосовують знак " ".

2.2.16 У документах, видаваних недрукарським способом, формули можуть бути виконані креслярським шрифтом висотою не менш 2,5 мм. Застосування машинописних і рукописних символів в одній формулі не допускається.

2.2.17 Формули, за винятком формул, що поміщають у додатку, повинні нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими цифрами, які записують на рівні формули праворуч у круглих дужках. Одну формулу позначають - (1).

Посилання в тексті на порядкові номери формул дають у дужках, наприклад, ... у формулі (1).

Формули, що поміщають у додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед кожною цифрою позначення додатка, наприклад формула (В.1).

Допускається нумерація формул у межах розділу. У цьому випадку номер формули складається з номера розділу й порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад (3.1).

2.2.18 Порядок викладу в документах математичних рівнянь такий же, як і формул.

2.2.19 Примітки приводять у документах, якщо необхідні пояснення або довідкові дані до змісту тексту, таблиць або графічного матеріалу.

Примітки не повинні містити вимог.

2.2.20 Примітки варто поміщати безпосередньо після текстового, графічного матеріалу або в таблиці, до яких відносяться ці примітки, і друкувати із прописної букви з абзацу. Якщо примітка одна, то після слова "Примітка" ставиться тире й примітка друкується теж із прописної букви. Одну примітку не нумерують. Кілька приміток нумерують один по одному арабськими цифрами. Примітка до таблиці поміщають наприкінці таблиці над лінією, що позначає закінчення таблиці.

Приклади

Примітка - ______________________________________________

Примітки

1 ______________________________________________________

2 ______________________________________________________

2.2.21 У текстовому документі допускаються посилання на даний документ, стандарти, технічні умови й інші документи за умови, що вони повністю й однозначно визначають відповідні вимоги й не викликають утруднень у користуванні документом.

Посилатися треба на документ у цілому або його розділи й додатки. Посилання на підрозділи, пункти, таблиці й ілюстрації не допускаються, за винятком підрозділів, пунктів, таблиць і ілюстрацій даного документа.