Управління маркетингом
Маркетинг – означає ринкова діяльність або робота з ринком (це базова категорія кожного економічного механізму)
Потреба – фундамент маркетингу. Потреби: фізичні (одяг, їжа), соціальні, індивідуальні (самовираження)
Філіп Котлер увів поняття задоволення потреб.
Маркетинг – це управління ринком, спрямоване на здійснення обміну для надання споживчої цінності для задоволення потреб споживачів.
Маркетинг – це процес планування і втілення задуму щодо ціноутворення, просування і реалізації ідей, товарів та послуг шляхом обміну, який задовольняє цілі окремих осіб та організацій.
Поширення маркетингу як практичної діяльності пов’язують з кризою перевиробництва.
Управління маркетингом – це аналіз, планування, реалізація та контроль програм, спрямованих на створення, підтримку та розширення вигідних відносин з цільовим покупцем для досягнення цілі організації.
Управління маркетингом має чотири складові: аналіз ринкових можливостей, вибір цільових ринків, розробка комплексу маркетингу, організація і контроль маркетингової діяльності.
Для забезпечення конкурентоспроможності – вибирають цільовий ринок з формуванням у споживачів сталої думки про безсумнівні переваги конкретного товару.
Головними складовими маркетингового плану є аналіз поточної маркетингової ситуації, оцінка загроз та можливостей, маркетингова стратегія, маркетингова тактика, бюджет, контроль.
Концепція вдосконалення виробництва передбачає, що покупці віддадуть перевагу широкодоступним відомим і порівняно дешевим товарам. (конвеєр Форда)
Концепція вдосконалення товару передбачає, що покупці віддадуть перевагу товару, який має кращу якість, споживчі характеристики, пакування, тощо.
Концепція вдосконалення продажу передбачає, що покупці у достатній кількості здійснюють купівлю, якщо компанія докладатиме зусилля, щодо просування товарів і стимулювання збуту.
Концепція маркетингу виходить з того, що досягнення цілей залежить від визначення потреб споживача та реальної купівельної спроможності цільових ринків і ефективнішого у порівнянні з конкурентами їх задоволення.
Концепція соціально-етичного маркетингу базується на тому, що компанія повинна визначати потреби цільових ринків та забезпечувати найвищу споживчу цінність, одночасно зберігати добробут усіх членів суспільства.
Маркетинг і суспільство
Сучасне суспільство пред’являє певні критичні зауваження на адресу маркетингу, зокрема: встановлення завищених цін, введення споживача в оману, нав’язування купівель, продаж неякісних або шкідливих товарів, свідоме планування швидкого морального старіння товарів.
Заходи з просування товару – необхідна умова конкурентної боротьби.
Рух захисту прав споживачів – це організаційні дії суспільних організацій чи окремих громадян спрямовані на підвищення прав та впливу покупців на продавців.
Проблеми сучасного маркетингу: зростання частки некомерційного маркетингу, розвиток інформаційних технологій, глобалізація економічних процесів, зміни у світовій економіці, необхідність підвищення рівня відповідальності, нова сфера використання маркетингу.
Маркетингове середовище
Маркетингове середовище – це сукупність активних суб’єктів і сил, які діють за межами такої установи, впливає на розвиток і підтримку взаємовигідних відносин з цільовим споживачем і не піддається безпосередньому контролю.
Ланцюг постачальник-виробник-посередник-споживач складає серцевину системи маркетингу.
Мікросередовище: постачальники, посередники, покупці, конкуренти та контактна аудиторія.
Шість чинників маркетингового середовища, які вливають на макросередовище: демографія, економіка, наука і техніка, політика і право, соціальні умови життя, культура.
Мікросередовище формують фактори, які мають безпосереднє відношення до організації, макросередовище створюють фактори створюють фактори ширшого, соціального впливу, і діють на організацію опосередковано, шляхом впливу на мікросередовище.
Постачальники – організації чи окремі особи, які забезпечують інші структури необхідними ресурсами. Вони є ексклюзивні, лояльні, сторонні. Стосовно асортименту: вузькоспеціалізовані, багатопрофільні, ексклюзивні.
Посередники – організації чи окремі особи, киї забезпечують просування, розподіл, і продаж товарів або інформації про фірму на ринку. Чотири типи посередників: торгові, з організацією товароруху, маркетингові та фінансові.
Покупці – це фізичні або юридичні особи, що є споживачами товарів і послуг, які надає організація. Виділяють шість типів ринків споживачів: споживчий, індустріальний, посередницький, урядовий, некомерційний, міжнародний.
Конкуренти – організації, які виготовляють такі ж або аналогічні товари та пропонують їх на тих самих ринках. Форми конкуренції: м*яка, жорстка.
Контактна аудиторія – це будь яка група осіб, що виявляє інтерес до діяльності організації та може вплинути на її здатність досягти поставлених цілей. КА є сприятлива, бажана, небажана.
Маркетингова інформаційна система
Цінність маркетингової інформації – це рівень її значущості для прийняття управлінських рішень в умовах конкретної маркетингової ситуації.
Інформація повинна відповідати реальному стані справ та бути орієнтована на конкретного користувача, що обумовлює необхідність створення маркетингової інформаційної системи. (МІС)
МІС – безперервно діюча система людей, обладнання та методик збору, обробки, аналізу, оцінки і розподілу актуальної інформації для прийняття рішень з питань маркетингового планування його інструментів контролю. Складається з систем: внутрішньої інформації, маркетингової розвідки, маркетингових досліджень.
Пріоритетом для маркетингової розвідки є не лише отримання маркетингової інформації, але й захист від аналогічних дій конкурентів.
Вибірка – частина генеральної сукупності, що задовольняє певні статистичні критерії і відібрана для проведення маркетингового дослідження. Вибірка повинна бути репрезентативною: результати дослідження повинні поширюватися на генеральну сукупність. Планування вибірки: визначення генеральної сукупності, встановлення однини ці та основи вибірки, окреслення процедури відбору одиниці вибірки та її типу, визначення розміру вибірки, вибірки та проведення дослідження.
Суть кожного дослідження – збір первинної інформації. Виділяють чотири методи отримання первинних даних: спостереження, опитування, експеримент, моделювання.