30. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження (м. Куліш, м. Хвильовий, о. Вишня, о. Довженко, Лесь Курбас, г. Косинка).

1930-ті рр. в історії культури УРСР були часом «культурної революції» — складової частини, соціалістичних перетворень у радянській державі. Завершувалася ліквідація неписьменності, створювалися нові школи, фабрично-заводські училища (ФЗУ), технікуми й ВЗО (вузи). У1933 р. було відновлено діяльність університетів. Радянська влада ставила собі за мету сформувати нову інтелігенцію з робітників і селян. Наукові досягнення й відкриття були необхідними для побудови соціалістичного суспільства. У 1930-ті рр. АН УРСР стала центром науково-дослідної роботи: йшло становлення нелінійної механіки, теоретичної фізики, теорії зварювання металів. У 1932 р. в Українському фізико-технічному інституті вперше в Радянському Союзі було проведено штучне розщеплення атомного ядра.

Створюються академічні інститути: електрозварювання, гірничої механіки, економіки, історії України, української літератури, фольклору.

У 1930-ті рр. поеми М. Семенка, памфлети М. Хвильового, Е. Блакитного, сонети М. Зерова, п'єси М. Куліша, новели й оповідання Г. Косинки, гумор та сатира Остапа Вишні справляли, суттєвий вплив на формування духовного світу українського суспільства.

Музичне скарбниця була збагачена творами Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, М. Вериківського, Г. Верьовки, В. Косенко, К. Данькевича, Б. Козицького.

Художники А. Петрицький, С. Григор'єв, М. Дерегус, Д. Шавикін, скульптори Б. Іванов, М. Лисенко, Л. Муравін, Г. Пивоваров, графік В. Касіян поповнили ряди талановитої мистецької інтелігенції України. У цей час театральне мистецтво України збагатилося виставами геніального режисера Леся Курбаса та його театру «Березіль», що діяв у Харкові. У 1930-х рр. тривала робота зі становлення українського кіномистецтва, яке було представлено діяльністю режисерів Д. Вертова, І. Кавалерідзе, І. Савченка і, звичайно, О.Довженка. Саме фільми О.Довженка «Арсенал», «Звенигора», «Земля», «Іван», «Щорс» стали неперевершеними творами кіномистецтва, а фільм «Земля» занесено до списку 12 найкращих фільмів світу всіх часів і народів.

Отже, до середини 1930-х рр. відбулося справжнє відродження української культури. Водночас керівний режим намагався підкорити інтелігенцію інтересам парти й держави. Українську культуру використовували як важіль для зміцнення влади більшовиків.

Відносна свобода й розквіт української культури в 1920-ті рр. змінилися утисками й репресіями. Щоб придушити вільний вияв думки й суджень, посилити почуття страху, відсторонити від активної діяльності інтелектуалів, адміністративно-командна система вдавалася до розправ, свавільних арештів, відкритих і закритих судових процесів. Так, у 1930 р. було організовано процес над неіснуючою «Спілкою визволення України» (СВУ), де основним звинувачуваним був віце-президент Всеукраїнської Академії наук С. Єфремов (учений-літературознавець).

Були репресовані вчені-історики М. Слабченко, М. Горбань. У 1933 р. заарештований і засуджений до висилки на Соловецькі острови український філософ П. Демчук (у 1937 р. був розстріляний). Загинули академіки АН СРСР геолог Н. Світальський, генетик І. Агол, філософ С. Семковський. Почалося переслідування М. Грушевського. Звинувачення висувалися проти колишнього президента АН УРСР В. Вернадського та новообраного президента О. Богомольця.

Схожі процеси відбувалися в області літератури й мистецтва. У 1933 р. був заарештований талановитий поет і драматург М. Яловий, заарештований талановитий режисер, організатор театру «Березіль» Лесь Курбас, який пізніше загинув у таборах. У 1934 р. були розстріляні новеліст Г. Косинка, лірик Д. Фальковський, драматург і поет К. Буревій, поет О. Близько, різкої критики й нападів з боку влади зазнавали Остап Вишня, М. Рильський, Л. Ландау.

Переслідували також діячів Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Єпископів і рядових священиків заарештовували й розстрілювали.

Було заарештовано й розстріляно багатьох кобзарів та бандуристів (1934). 1937—1938 рр. стали апогеєм нищення української інтелігенції та передових діячів науки й культури.

Знищення української інтелігенції в 1930-ті рр. стали називати «розстріляним відродженням».

Висновок. Досягнення в галузі освіти, науки, літератури й мистецтва могли б бути значно більшими, якби їхній розвиток не придушувався репресивними діями тоталітарної системи, що призвели до непоправних утрат української культури в 1933—1938 рр.

Масштабні репресії сталінщини мали всі ознаки того, що в міжнародному праві було кваліфіковано злочином проти людства.

■ Дати: 1930 р., 1932 р., 1933 р.

■ Поняття, терміни, назви: «культурна революція», репресії, «розстріляне відродження».

■ Особистість в історії: М. Хвильовий, Е. Блакитний, М. Зеров, М. Куліш, Г. Косинка, Остап Вишня, М. Рильський, Л. Ландау, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський, Г. Верьовка, М. Дерегус, О.Довженко, М. Слабченко, В. Вернадський, О. Богомолець.

Відповідність програмі: Новітня історія України. Радянська модернізація України (1929 – 1938).

Відповідність підручникам: Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Частина перша. 1914 – 1939. Підручник для 10-го класу. Вид. 3-те, випр. та допов. - К.: Генеза, 2001. - 352 с.: іл. – С. 255-315.

Світлична В.В. Історія України: Навч.посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с. – С. 167-192.