Рекультивація земель

Рекультивація земель являє собою комплекс заходів щодо штучного відтворення родючості грунтів й ландшафту (ро'слшшого покрову), поруше­них внаслідок будівничо-господарської діяльності людини: під час будівництва автошляхів, гребель, каналів і штучних споруд, при відкритих розробках родовищ руд, сланців, торфу, вугілля, фосфоритів, будівельних матеріалів та інших корисних копалин.

Внаслідок руйнування грунти часто стають неродючими, через декілька років невпорядковано заростають і стають непридатними для обробки. Ре­культивація (відтворення) порушених земель є складним комплексним за­вданням. Воно означає приведення порушених земельних ділянок до стану, придатного для використання їх в народному господарстві (для потреб сільського, лісного і рибного господарства, а також для створення зон відпо­чинку населення й капітального будівництва). Процес рекультивації поділяється на два етапи: перший - це технічна рекультивація і другий -біологічна рекультивація. На першому етапі рекультивації рівняють поверх­ню, засипають кар'єри, котловани, рови й виконують хімічну меліорацію грунту, насипають родючий шар грунту. На другому етапі відтворюється ро­дючість грунту - біологічна рекультивація.

Організація контролю за використанням земель, відведених Міністерству оборони України

Земельний кодекс України, прийнятий 13 березня 1992 р., регулює охоро­ну та раціональне використання земель. Кодекс встановив переважне надан­ня земель для потреб сільського господарства з метою забезпечення раціонального використання родючих земель.

Земельні ділянки для потреб Міністерства оборони України надаються в постійне або тимчасове користування. Оформлення документів для відведен­ня земельних ділянок і контроль за належним їх використанням здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України.

Право на користування земельною ділянкою засвідчується Державним актом. Відповідальність за належне використання відведених земельних ділянок; збереження грунтів і вод від забруднення шкідливими речовинами, захист земель від водної і вітрової ерозії та заболочування покладається на безпосереднього землекористувача та квартирно-експлуатаційні служби (КЕС). На командирів військових частин (начальників підприємств) покла­дається забезпечення збереження межових знаків і підтримання меж відведе­них земельних ділянок.

Земельні ділянки можуть надаватися в постійне або тимчасове користу­вання.

Надані земельні ділянки для несільськогосподарського виробництва по­винні бути освоєні протягом двох років, а для сільськогосподарського ви­робництва - протягом одного року.

151

Землекористувачі зобов'язані ефективно використовувати надану землю, не допускати погіршення екологічної обстановки внаслідок своєї господарсь­кої діяльності та вживати заходів щодо підвищення родючості грунту, здійснювати комплекс організаційних та технічних заходів: знімати, зберіга­ти і потім повертати на місце знятий родючий шар грунту при будь-яких будівельних роботах, а також не допускати засолення, заболочення, забруд­нення відведених земельних ділянок, заростання бур'янами та інших про­цесів, що погіршують стан грунту.

. Землі, відведені військовим радгоспам для підсобних господарств військо­вих частин як сільськогосподарські угіддя, підлягають спеціальній охороні, поновленню і підвищенню родючості грунтів.

Землекористувачі повинні використовувати відведені земельні ділянки тільки за прямим призначенням, визначеним у рішенні органів місцевої вла­ди про надання в користування цих ділянок. Забороняється займати відведеш для Міністерства оборони України земельні ділянки під будівництво індивіду­альних і кооперативних житлових будинків, гаражів та інших господарських, військових будівель, а також під присадибні ділянки, дачі тощо.

Земельні ділянки, території полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших військових об'єктів, придатні для сінокосіння, під пасовища та посіви сільськогосподарських культур, які тимчасово не використовуються, дозво­ляється передавати в тимчасове користування військовим радгоспам, підсоб­ним господарствам військових частин, з оформленням акту передачі з дозво­лу органів КЕУ.

Вивезення, складування та утилізація господарсько-побутового сміття і відходів повинні здіснюватись тільки на спеціально обладнані (організовані) звалища, що визначені наказом і погоджені з органами держсаннагляду.

Гарнізонні організовані звалища сміття повинні забезпечувати:

збирання, ізоляцію відходів у певних місцях і запобігання контактів з ни­ми особового складу (на відстані не менше 3 км від військових містечок);

створення умов, сприятливих для загибелі хвороботворних мікробів;

обмеження доступу гризунів і мух до покидьок (відходів);

усунення неприємних запахів (при виборі місць звалища необхідно врахо­вувати напрямок домінуючого вітру відносно до військового містечка).

Контроль за санітарним станом гарнізонних звалищ організовує началь­ник медичної служби гарнізону.

Місця гарнізонних звалищ погоджуються з місцевими органами влади, природоохоронними органами і органами саннагляду, закріплюються нака­зом начальника гарнізону, в якому визначається відповідальна посадова осо­ба за обладнання, експлуатацію та підтримання в належному стані гарнізон­ного звалища сміття.