4. Охорона і раціональне використання земель

Земля - наше загальне багатство і від того, наскільки бережливо та лю­бовно ставимось ми до неї, залежить її життєва сила. Темносірий, сірий або рудий шар, який вкриває неродючу материнську породу, називається грун­том. Це верхній пухкий поверхневий шар земної кори, створений в умовах

148

тривалого тісного контакту атмосфери, літосфери й біосфери під впливом фізичних, хімічних та біологічних процесів. Найважливішою рисою грунту є родючість.

Верхній родючий шар землі регулює баланс прісних вод, акумулює енергію. Все, що росте і живе на Землі, зобов'язане її життєдальній силі, во­на годує і напуває весь рослинний світ. У природі грунт займає проміжне по­ложення між світом живих організмів і неорганічною природою.

Вся площа суші Землі дорівнює 14, 8 млрд. га (148 млн.кв.км), але з них 4,06 млрд.га (28%) займають ліси, 6,7 млрд.га (45%) - пустелі, льодовики, населенні пункти, 2,6 млрд.га (17%) - луги та пасовиська, лише 1,45 млрд.га (10%) - розорані землі. Оброблюваний грунт планети (луги, пасовиська, орні землі) в розрахунку на душу населення становить тільки 1 га. Із сільськогосподарського обігу щорічно втрачається 5-7 млн. га угідь (до 2000 року може бути втрачено ще 600-700 млн. га сільськогосподарських угідь).

Загальна площа родючих земель, безповоротно втрачених на планеті, становить близько 2 млрд. га (тільки внаслідок ерозії грунту щоденно втра­ти становлять 3200 га). У процесі експлуатації в грунті зменшується вміст необхідних для її нормальної життєдіяльності речовин, погіршується його структура. Крім того, виснаження і забруднення грунту відбувається внаслідок виробничої діяльності людини (заболочення, засолення, забруд­нення виробничо-побутовими відходами) та ерозії. Глибоке занепокоєння викликає сучасний стан земельного фонду України, який становить 60 млн.га (57% всіх сільськогосподарських угідь становлять різновиди чорноземів).

Однією з проблем, що загострилася за останні роки, є підтоплення земель ґрунтовими водами. Тільки в Україні ґрунтовими водами підтоплено понад 1 млн.га сільськогосподарських угідь.

Особливо негативно на біологічні системи і забруднення земель вплива­ють хімічні засоби захисту рослин, отрутохімікати і пестициди. Хімічні спо­луки, що накопичуються в грунті, змінюють його фізичні й хімічні власти­вості, знижують кількість ґрунтових мікроорганізмів та погіршують його родючість. Але реальною безпекою недозованого застосування пестицидів для людини є залишок їх у грунті, рослинах, воді та продуктах харчування, які потрапляючи в організм людини, причиняють шкоду його здоров'ю.

Ерозія грунту і боротьба з нею

Руйнування грунту відбувається за рахунок збіднення його поживних ре­човин та погіршення структури внаслідок його ерозії, тобто фізичного зни­щення. Ерозія - це руйнування і змивання ґрунтового шару струмками води або вітром. При цьому руйнується найбільш родючий верхній шар грунту, виснажена орна земля легше піддається ерозії, оскільки з втратою гумусу во­на втрачає здатність вбирати в себе та утримувати воду. Ерозією пошкоджені грунти майже всіх континентів світу, в тому числі й численні райони України.

За останні 60-70 років чорноземи Російської рівнини внаслідок ерозії і не-

149

достатнього внесення органічних добрив втратили третину гумусу (родючий шар її зменшився на 10-15 см). Для створення ґрунтового шару товщиною 15-18 см природа витрачає в середньому 1500-7000 років, руйнування такого шару внаслідок ерозії може відбуватись за 20-30 років (інколи за одну зливу або пильну бурю). Боротьба з ерозією ведеться шляхом лісонасадження.

Відрізняють вітрову та водну ерозії, які виносять з полів щорічно тисячі тонн грунту, в якому є азот, фосфор, калій, кальцій, сірка, перегній та інші поживні речовини. Вітрова ерозія викликається пиловими бурями, які зай­мають значні території, так протягом 1-2 діб зносить шар грунту 5-15 см, знищуючи посіви. Водна ерозія може бути площинною (змив грунту злива­ми і струмками) або лінійною - змив грунту при великих нахилах похилої поверхні грунту більш великими струмками, які швидко створюють струм­кові розмиви грунту. Якщо їх відразу ж не розрівняти, то створюються яри різної величини залежно від грунтово-кліматичних і агроекономічних умов.

Щодо захисту грунтів від вітрової й водної ерозії повинні виконуватись такі заходи:

1. У районах поширення вітрової ерозії повинні проводитися:

ґрунтозахисні сівозміни з смуговим розміщенням посівів та парів;

буферні смуги із багаторічних трав;

снігозатримання;

закріплення і облісіння пісків;

вирощування Ішлезахисних смуг;

безвідвальна обробка грунту з залишенням стерні на поверхні полів.

2. В районах поширення водної ерозії повинні проводитися:

обробка грунту і посівів сільськогосподарських культур поперек схилу;

контурне оборювання;

заглиблення орного шару та інші способи обробки, які зменшують стікання поверхневих вод;

ґрунтозахисні сівозміни;

смугове розташування сільськогосподарських культур;

залуження крутих схилів;

вирощування полезахисних лісосмуг;

облісіння ярів, балок, пісків, берегів річок і водоймищ;

будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд (гребель ставків, во­доймищ, вали-канави тощо).

3. В гористих районах повинні проводитися:

будівництво протиселевих споруд;

терасування;

облісіння й залуження схилів;

регулювання випасу тварин;

збереження гірських лісів.

Протиерозійний захист грунту включає в себе проведення комплексу ор­ганізаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідро­технічних заходів.

150