3. Охорона природного середовища на базах (складах) пально-мастильних матеріалів

Нафтопродукти належать до 4 класу токсичності і в разі попадання в ор­ганізм людини викликають захворювання органів дихання та центральної нервової системи (спостерігається підвищена втомлюваність, головний біль, непритомність, розвивається малокрів'я).

Один грам нафтопродуктів робить непридатними для споживання 2 куб.м води. Самоочищення води від нафтопродуктів відбувається над­звичайно повільно, а при температурі нижче 5-10 градусів практично припиняється.

121

Охорона навколишнього природного середовища на базах і складах пально-мастильних матеріалів (надалі - складах пального) в основному по­лягає у виконанні заходів щодо охорони земельних і водних ресурсів (в охо­роні грунту, рослинності, поверхневих і підземних вод) від забруднення наф­топродуктами (нафтовміщуючими відходами), і здійснюється разом з вико­нанням основного завдання щодо забезпечення бойової готовності військ. Основним моментом запобігання забрудненню є боротьба з втратами під час приймання, зберігання та видачі пально-мастильних матеріалів (нафтопро­дуктів).

До потенційних джерел забруднення навколишнього природного середо­вища на складах пального у військах належать:

резервуари, трубопроводи, насосні станції, зливно-наливні та роздаточні пристрої, сховища і навіси для зберігання пального (ПММ);

парки техніки, пункти технічного обслуговування і ремонту техніки, об'єкти теплового господарства, водопостачання, каналізації, лабораторії, підсобні господарства тощо.

Резервуари (сховища) за способом встановлення поділяються на заглиб­лені, напівзаглиблені та наземні. До заглиблених належать резервуари, у яких верх стінки вертикального резервуару або верхня твірна горизонталь­ного резервуара знаходиться нижче планувальної помітки прилеглої площі не менше як на 20 см.

До напівзаглиблених належать резервуари, що заглиблені у грунт не менше, ніж на половину їх висоти, причому верх стінки вертикального резервуару зна­ходиться вище планувальної помітки прилеглої території більше ніж на 2 м.

До наземних належать резервуари, у яких дно вертикального резервуару знаходиться на одному рівні або вище планувальної помітки прилеглої тери­торії, а також коли резервуар заглиблений не менше як на половину його ви­соти.

Особливу небезпеку забрудненню навколишнього природного сере­довища являють собою ненадійні резервуари всіх типів з перевищеними строками експлуатації.

Для забезпечення життєдіяльності складу пального, з метою запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, на території складу повинна бути обладнана побутова та виробнича або виробничо-дощова ка­налізація для приймання:

а) побутових стічних вод (господарські стоки від будов і споруд), що не містять нафтопродуктів;

б) виробничих стічних вод (підтоварних із резервуарів, стоків від миття бочок і майданчиків з технологічним обладнанням, зливно-наливних прист­роїв), забруднених нафтопродуктами;

в) дощових вод (атмосферних опадів з відкритих майданчиків з техно­логічним обладнанням, зливних пристроїв та з обвалованої території назем­ного резервуарного парку тощо), забруднених нафтопродуктами.

Щоб запобігти розтіканню нафтопродуктів під час пожежі або аварії, біля груп наземних і напівзаглиблених резервуарів, а також окремо розташованих

122

резервуарів обладнують обвалування. Крім того, виділяється запасний ре­зервуар, місткістю не менше ніж місткість найбільшого з існуючих на складі резервуарів.

Кожна група резервуарів повинна бути огороджена суцільним земляним валом, висота якого повинна бути на 20 см вище розрахункового рівня роз­ливання нафтопродуктів, але не нижче 1,5 м та шириною по верху 0,5 м. Внутрішній об'єм обвалування повинен дорівнювати:

для окремо розташованого наземного резервуару - повній місткості ре­зервуару;

для напівзаглибленого резервуару - об'єм виступаючої частини більшого резервуару над спланованою поверхнею землі.

У місцях обвалування груп резервуарів прокладаються водозливні (дре­нажні) труби, обладнані замками і пристроями - хлопушками.

Для запобігання нагромадженню води в межах обвалування резервуарів необхідно регулярно проводити вилучення талих і дощових вод з обвалованої території, після чого хлопушка повинна бути закрита.

З метою попередження аварій резервуарів та підтримання їх в еко­логічно безпечному стані на складах пального повинні проводитись такі планові роботи:

огляд резервуарів та їх обладнання;

періодичні заміри палива в резервуарах;

технічний огляд резервуарів та їх ремонт.

Огляд резервуарів та їх обладнання проводиться щоденно, а взимку (при температурі мінус 20 градусів і нижче) - двічі на добу.

Трубопроводи під час експлуатації повинні перебувати під постійним на­глядом і контролем.

Забруднення навколишнього природного середовища на складах пально­го відбувається через течу і випаровування пального, які можуть бути викли­кані такими причинами:

негерметичністю швів дна і корпусу резервуарів, контейнерів, бочок, бідонів та трубопроводів;

негерметичністю резервуарного і технологічного обладнання (засувок, люків, зливно-наливних пристроїв);

нещільністю фланцевих і муфтових сполучень резервуарного обладнання та трубопроводів;

нещільністю сальників засувок і вентилів;

постановкою кришок люків, пробок без бензостійких прокладок або нещільним їх закриттям;

"малим" ("великим") диханням резервуарів, тобто викидом суміші парів пального з повітрям із резервуарів при коливаннях температури, при напов­ненні або звільненні резервуарів від пального.

Чим вища температура, при якій зберігається пальне, тим більші втрати від випаровування. Для зменшення випаровування вживаються за­ходи щодо захисту резервуарів (тари) від нагрівання та зменшення паро-

123

вого простору в резервуарі. Зменшення нагрівання резервуарів досягається | фарбуванням їх в світлі кольори, теплоізоляцією і заглибленням.

Огляд трубопроводів з пальним проводиться щоденно. Особливу увагу' при цьому необхідно приділяти стану фланцевих з'єднань і обладнанню. Відпотівання і витікання палива з резервуарів, трубопроводів та техно­логічного обладнання повинні бути усунені негайно.

Технічний огляд трубопроводів повинен проводитись з записом в журналі перед кожним перекачуванням палива, але не менше одного разу на місяць. При експлуатації підводних трубопроводів необхідно дотримуватись таких вимог:

підводний (надводний) трубопровід після припинення перекачування звільняється від палива;

підводні (надводні, заглиблені) трубопроводи вкриваються антико­розійною ізоляцією та обладнуються пристроями для відведення статичних електричних зарядів.

Під час експлуатації насосних станцій установлюється нагляд за герме­тичністю насосів, трубопроводів та їх обладнанням, що знаходяться у насосній станції. Насосна станція повинна оглядатись щоденно, технічний огляд не­обхідно проводити перед кожним перекачуванням палива (течі в сальниках на­сосів, засувках і з'єднаннях з трубопроводом повинні усуватися негайно).

Для зливання (наливання) палива із залізничних (автомобільних) цистерн використовуються естакади, стоянки, рожки, а також жолоби та лотки, спо­лучені з резервуарами системою трубопроводів.

Щоб забезпечити збирання пролитого пального зливно-наливні та розда­вальні майданчики повинні бути обладнанні твердим покриттям зі спеціальни­ми лотками і приямками (колодязями, резервуарами або напівбочками). Що­денно після закінчення робіт на зливно-наливних і роздавальних майданчиках необхідно проводити ретельне прибирання, тобто лотки, приямки, колодязі очищаються від сміття і бруду, наповнені колодязі, резервуари (напівбочки) звільнюються від нафтопродуктів. Колодязі (приямки) роздаточного майдан­чика для етилірованого бензину дегазуються хлорним вапном.

Огляд зливно-наливних (роздавальних) пристроїв повинен проводитися щоденно. Особлива увага при цьому звертається на відсутність течі пально­го (виявлена теча усувається негайно).

Технічний огляд зливно-наливних і роздавальних пристроїв необхідно проводити перед кожним зливом (наливом) палива, але не менше двох разів на місяць (із записом у журналі контролю).

Відкриті майданчики для зберігання пального в тарі (бочках) повинні ого­роджуватись земляним валом висотою не менше 50 см. Тара з пальним періодично оглядається, а влітку не менше одного разу на день. Усі відпотівання та підтікання усуваються негайно.

Для зменшення випаровування і витікання палива під час приймання, зберігання та видачі нафтопродуктів повинні витримуватись такі умови:

перед кожним прийманням (видачею) палива необхідно ретельно пе­ревірити зливні (наливні) пристрої, трубопроводи, запірну арматуру, рукави, роздавальні гребінки та крани;

124

після закінчення перекачування (зливу) пального, перед тим як виймати рукави засобів перекачування (зливання), необхідно повністю звільнити їх від залишків палива, для чого злити їх у заздалегідь підготовлену тару (резер­вуари, напівбочки);

резервуари і тару заповнюють паливом тільки до встановленого рівня, переливання не допускається;

контейнери, бочки і бідони, заповнені паливом, при перевезенні та зберіганні необхідно обов'язково ставити тільки пробками догори;

автоцистерни з паливом тримати тільки у закритих боксах, під наметом або в тіні;

зменшувати до мінімуму внутрішні складські перекачування з метою ви­ключення витрат "великого" дихання резервуарів;

зливання, наливання та відбір проб і заміри пального проводити при мінімальних добових температурах (ранком та увечері) і в найкоротші строки;

під час перекачування (зливу) пального слідкувати за наповненням резер­вуарів, тари та баків техніки, не допускаючи їх переповнення.

Важливим заходом щодо охорони навколишнього природного середови­ща на складі пального є збирання відпрацьованих нафтопродуктів, до яких відносяться:

мастила, що втратили в процесі експлуатації свої властивості, бензин, розчинники, гас, дизельне паливо, що застосовувались для миття тари та іншого обладнання;

нафтопродукти, що зібрані під час зачищення резервуарів.

Відпрацьовані нафтопродукти необхідно зливати в тару (резервуари), що встановлені на майданчиках, обладнаних твердим покриттям, спеціальними лотками, приямками (колодязями, напівбочками) для збирання випадково пролитого пального.

На зливно-наливних майданчиках повинні бути обладнані приймальні ко­лодязі з камерами переключення для спрямування стічних вод, забруднених нафтопродуктами, у виробничу або зливову каналізацію. Стічні води після зачищення резервуарів, що вміщують нафтопродукти, забороняється скида­ти у загальну (побутову) каналізацію, вони повинні відводитись у шламона-коплювачі, а після відстоювання - відводитись мережею виробничої (вироб­ничо-дощової) каналізації в очисні споруди.

Стічні води від технологічних установок і резервуарів, пов'язаних з ви­користанням і зберіганням етилованих бензинів (спецпалива), а також ла­бораторні стоки, що містять тетраетилсвинець, повинні скидатись окре­мою системою каналізації на локальні очисні споруди, передбачені для очищення цих стоків, щоб збиратись у спеціальні контейнери і вивозитись в спеціально відведені місця (могильники), розміщення яких погоджено з органами саннагляду та природоохоронними органами Мінекобезпеки Ук­раїни.

Виробничі (зливові) стічні води, забруднені нафтопродуктами, перед ски­данням у загальну каналізацію підлягають очищенню на локальних (місце­вих) очисних спорудах складу ПММ. Для їх механічного очищення на цих

125

очисних спорудах повинні бути обладнані: пісковловлювачі, нафтовловлю­вачі, резервуари-відстійники, ставки-випарники.

Для очищення стічних вод, забруднених тетраектилсвшщем, повинні бути обладнані озонаторні установки або ставки-відстійники, розраховані на відстоювання стічних вод протягом ЗО діб.

Грунтові каналізаційні споруди (ставки-відстійники, ставки - випарники, шламонакоплювачі) повинні мати протифільтраційний захист відкосів та днищ - екрани з глини або полімерної плівки, щоб виключити можливість забруднення нафтопродуктами грунтів та підґрунтових вод.

Збирають уловлені нафтопродукти від усіх споруд технічної (технічно-дощової) каналізації в окремий резервуар або групу резервуарів об'ємом, ви­ходячи із умов спорожнення їх протягом 10 хвилин, але в усіх випадках не менше як 5 куб.м. Своєчасно збирають нафтопродукти із нафтовловлювачів та ставків-відстійників, проводячи їх утилізацію.

Схеми нафтовловлювачів та маслозбірників показані на мал. 7.

Посадові особи складу ПММ зобов'язані організовувати та забезпечу­вати дотримання вимог природоохоронного законодавства і виконання таких заходів:

забезпечувати дотримання та організовувати доведення до всіх співробітників вимог Закону України "Про охорону навколишнього природ­ного середовища", наказів Міністра оборони України з питань охорони при­роди і раціонального використання природних ресурсів у Збройних Силах України;

планувати і здійснювати заходи щодо скорочення забруднення навколиш­нього природного середовища на території складу та навколишній місце­вості;

виконувати обстеження та облік джерел забруднення природного середо­вища, організовувати постійний нагляд і контроль за їх технічним станом (нормальною роботою);

здійснювати належне використання коштів, виділених на природоохо­ронні заходи, контроль за своєчасним введенням в експлуатацію природоохо­ронних об'єктів;

організовувати постійний контроль за раціональним використанням вод­них ресурсів, дотриманням встановлених норм І правил водокористування;

своєчасно оформляти в територіальних органах Мінекобезпеки України дозвіл: на спецводокористування (на артезіанські свердловини або водозабо­ри), на гранично допустимі викиди шкідливих речовин в атмосферу;

забезпечувати суворе дотримання санітарне-захисних зон охорони водних джерел та контроль за правильною експлуатацією виробничо-дощової ка­налізації очисних споруд (нафтовловлювачів), своєчасного проведення лабо­раторних аналізів стоків, що скидаються з території складу ПММ;

здійснювати постійний контроль за дотриманням військовослужбовцями правил полювання, риболовства і охорони лісонасаджень, щоденно забезпе­чувати екологічну безпеку при експлуатації технологічного обладнання скла­ду пально-мастильних матеріалів.

126